Рішення № 42888558, 28.01.2015, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/2069/14-ц

2/530/25/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

28.01.2015 року місто Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Дем'янченка С.М. при секретарі Тараненко Т.І. розглянувши у судовому засіданні в місті Зіньків Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики дійсним,стягнення заборгованості за цим договором та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за виконані сільськогосподарські роботи,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики дійсним, та про стягнення заборгованості за цим договором.

З позову ОСОБА_1 вбачається, що позивач близько двох років знайомий з ОСОБА_2 У квітні місяці 2014 року ОСОБА_2 звернувся до позивача з проханням позичити йому 4000 грн., на що він передав ОСОБА_2 в борг грошові кошти в сумі 4000 грн.00 коп., які останній зобов'язався повернути до вересня місяця 2014 року, про що відповідач написав розписку. Однак вище вказані кошти ОСОБА_2 до цього часу не повернув. Позивач наголошував, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується розпискою. Оскільки сума позики до теперішнього часу не повернута позивачу і борг складає 4000 грн.,ОСОБА_1 змушений був звернутись до суду з даним позовом та просив суд договір позики укладений міжним та ОСОБА_2 у квітні місяці 2014 року дійсним та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 4000 грн. боргу.

Ухвалою суду від 12.12.2014 року прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики дійсним, та про стягнення заборгованості за цим договором, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за виконані сільськогосподарські роботи (а.с.40).

З зустрчної позовної заяви ОСОБА_2 ( а.с.28-30) вбачається, що ОСОБА_2 являється суб"єктом господарської діяльності фізичною-особою підприємцем. У квітні місяці 2014 року дійсно отримав від ОСОБА_3 4000 грн., про що написав розписку. У квітні місяці 2013 року за проханням ОСОБА_1 виконав для останнього сільськогосподарські роботи по обробітку земельних ділянок паїв, які знаходяться на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області на загальну суму 2700 грн., за які ОСОБА_1 не розрахувався. У квітні місяці 2014 року ОСОБА_1 знову звернувся з проханням виконати йому сільськогосподарські роботи і запропонував частково розрахуватись. 20 квітня 2014 року ОСОБА_1 передав 4000 грн. боргу за виконані у 2013 році сільськогосподарські роботи. У 2014 році ОСОБА_2 виконав сільськогосподарські роботи для ОСОБА_1 на загальну суму 6480 грн. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 вказує, що в 2013-2014 роках ним було виконано для ОСОБА_1 сільськогосподарські роботи на загальну суму 13770 грн. за які останній частково розрахувався в сумі 4000 грн. У зв"язку з цим ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 9770 грн. боргу за виконані сільськогосподарські роботи.

В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги до ОСОБА_2 підтримали в повному обсязі, послалися на обставини викладені в позовній заяві, зустрічний позов ОСОБА_2 не визнали, послалися на заперечення, яке приєднано до матеріалів справи ( а.с.62).

Відповідач за зустрічним позовом позивач ОСОБА_2 та його представник за дорученням ОСОБА_5, в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнали, просили суд відмовити в його задоволенні. Зустрічний позов до ОСОБА_1 підтримали в повному обсязі, послалися на обставини викладені в зустрічній позовній заяві (а.с.28-30).

Суд, заслухавши пояснення позивача за зустрічним позовом відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4,відповідача, за зустрічним позовом позивача ОСОБА_2 та його представника за дорученням ОСОБА_5,допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики дійсним, та про стягнення заборгованості за цим договором підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за виконані сільськогосподарські роботи задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 в борг 4000 грн.,які зобов'язався повернути останньому до вересня місяця 2014 року, що підтверджується борговою розпискою (а.с.8). ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Удовиченки Зіньківського району Полтавської області і зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.4-5).

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.2 ст.1046 ЦК України).

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК).

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Отже, відповідно до вимог норм ЦК України, розписка є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей позикодавцем позичальнику, й укладення договору позики.

Проаналізувавши зміст поданої на підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 розписки та виходячи з вищезазначених норм матеріального права суд вважає, що між сторонами було укладено договір позики, який укладено у письмовій формі відповідно до вимог ч.1 ст.1047 ЦК України,

ОСОБА_2 до теперішнього часу не виконав зобов'язання, суму позики у розмірі 4000 грн. позивачу ОСОБА_1 не повернув.

За нормою ч.1 ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж установлено договором.

Зміст правочину становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовились.

Відповідно до п. 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 9 листопада 2009 року, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Договір позики, укладений сторонами у квітні місяці 2014 року був укладений на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1-6 ст. 203 ЦК України.

Судом встановлено, що розписка про отримання коштів була власноручно написана відповідачем, що не заперечувалося ним в судовому засіданні.

У відповідності до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд критично оцінює посилання відповідача, за зустрічним позовом позивача ОСОБА_2 та його представника за дорученням ОСОБА_5 про те, що розписка була написана ОСОБА_2про отримання коштів в рахунок заборгованості по оплаті обробітку земельної ділянки в 2013 році, оскільки цей факт нічим не підтверджується, крім цього в самій розписці відсутні будь-які посилання.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що є підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання договору позики дійсним, та про стягнення заборгованості за цим договором .

Що стосується зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за виконані сільськогосподарські роботи, то суд дійшов до таких висновків.

В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 в обґрунтування заявленого зустрічного позову до ОСОБА_1, посилалися на обставини, що викладені в його зустрічній позовній заяві.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ст.60 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 в обґрунтування заявленого зустрічного позову посилався на те, що він виконував в 2013 та 2014 році для ОСОБА_1 сільськогосподарські роботи по обробітку земельних ділянок паїв на загальну суму 13770 грн., за які останній не розраховувався , а лише 20.04.2014 року передав 4000 грн.,то суд їх оцінює критично. Як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечує той факт, що ОСОБА_2 проводив обробіток його земельної ділянки за усною угодою, безкоштовно, а ОСОБА_1 допомагав в реалізації вирощеного врожаю ОСОБА_2Будь-яких письмових угод по наданню послуг між сторонами не укладалось. Крім цього ОСОБА_2 будь-яких допустимих доказів по заборгованості ОСОБА_1 по оплаті обробітку земельної ділянки в 2013-2014 році суду не надав.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за виконані сільськогосподарські роботи задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 215, 203, 526, 527, 610, 625, 1046, 1047, 1048-1050 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 60, 88, 212-215, ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики дійсним, та про стягнення заборгованості за цим договором -задовольнити.

Визнати дійсним договір позики, укладений міжОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квітні місяці 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя АДРЕСА_1, борг за договором позики в сумі 4000 ( чотири тисячі) грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за виконані сільськогосподарські роботи - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в сумі 243 ( двісті сорок три) гривні 60 копійок на користь: одержувач УДК в Зіньківському районі, код утримувача 38019788, рахунок 31219206700121, банк отримувача: ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст виготовлено 29.01.2015 року.

Суддя -