Рішення № 42888230, 20.02.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11981/14-ц

Провадження № 2/369/603/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20.02.2015 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Рябець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру відшкодування боргу,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про збільшення розміру відшкодування боргу, посилаючись на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2012 року було задоволено його позов до ОСОБА_2 на суму 12 930 грн. та 214 грн. 60 коп. судового збору, та направлено до ВДВС Києво-Святошинського районного управління м. Вишневе виконавчий лист про стягнення боргу на користь ОСОБА_1

Станом на теперішній час ОСОБА_1 не отримував коштів в рахунок відшкодування боргу. Оскільки ОСОБА_2 отримувала від ОСОБА_1 кошти у валюті, а саме 1 000 доларів США та 500 Євро, гривневий еквівалент на даний час складає 25 010 грн. 50 коп., що є втраченою вигодою.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 25 010 грн. 50 коп. і раніше сплачений судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп., що разом становить 25 225 грн. 10 коп., та звільнити його від сплати судових витрат, покласти їх на ОСОБА_2

В подальшому позивач ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву, у якій зазначав, що станом на день звернення до суду з позовом курс валют НБУ становить: 1 526,018 грн. за 100 доларів США, 1 906,9121 грн. за 100 євро. Виходячи з цього, 1000 доларів США в гривневому еквіваленті становить 15 260 грн. 18 коп., а 500 євро в гривневому еквіваленті складає 9 534 грн. 56 коп., що всього складає 24 794 грн. 74 коп. Тому сума, яку просить стягнути ОСОБА_1 з ОСОБА_2 становить 25 279 грн. 44 коп., та складається з неповернутої позики в сумі 24 794 грн. 74 коп., та судового збору у розмірі 234 грн. 60 коп., 214 грн. 60 коп. та 250 грн. 10 коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 поданий позов підтримав та просив його задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду невідомі.

Оскільки позивач в судовому засіданні не заперечував проти заочного розгляду справи, а відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Судом встановлено, що 05 грудня 2012 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики було задоволено, та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 930 грн. заборгованості за договором позики, 214 грн. 60 коп. судового збору, а всього - 13 144 грн. 60 коп.

На виконання рішення суду 05 березня 2013 року був виданий виконавчий лист № 2-3368 про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу на користь ОСОБА_1, щодо примусового виконання якого 22 березня 2013 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Федоренко К.В. відкрив виконавче провадження ВП № 37247582.

З матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2014 року виконавче провадження ВП № 37247582 було закінчено у зв'язку із направленням виконавчого документу за належністю до ВДВС Орджонікідзевського МУЮ у Дніпропетровській області, оскільки в ході здійснення виконавчого провадження з'ясувалося, що боржник ОСОБА_2 відбуває покарання в Орджонікідзевському виправному центрі Дніпропетровської області № 79.

У жовтні 2014 року за заявою ОСОБА_1 було проведено перевірку щодо невиконання ОСОБА_2 рішення суду, на підставі якої Києво-Святошинський РВ ГУ МВС України в Київській області відібрав у ОСОБА_2 пояснення, якими вона визнала наявний борг, проте зазначила, що не має доходів, щоб повернути заборгованість ОСОБА_1

З інформації, наданої ВДВС Києво-Святошинського РУЮ на заяву ОСОБА_1, вбачається, що станом на 29 січня 2015 року виконавчі дії щодо стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ОСОБА_1 ще проводяться, проте майна, за рахунок якого можна задовольнити вимогу ОСОБА_1, як кредитора, не виявлено.

У своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 посилався на зростання курсу валюти і, як наслідок, збільшення суми неповернутого боргу за договором позики, як на підставу для стягнення з ОСОБА_2 на його користь упущеної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Також цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вимогами ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодовувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення ст. 22 ЦК України встановлюють право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. За правилами вказаної статті збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За правилами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вимоги ст. 16 ЦК України встановлюють, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу неналежного виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором позики було вирішено, та рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було задоволено, стягнуто ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 12 930 грн. Зазначене рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває на примусовому виконанні у виконавчій службі.

Наразі позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з інших підстав, посилаючись на те, що у зв'язку із зростанням курсу валюти збитки, завдані неналежним виконанням ОСОБА_2 її зобов'язань за договором позики, мають характер упущеної вигоди.

Відповідно до вимог чинного законодавства, ОСОБА_1, заявляючи вимогу про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, мав надати суду докази про наявність і розмір упущеної вигоди, тобто тих доходів, які б він реально одержав, якби зобов'язання було належним чином виконане боржником.

Заявляючи вимогу про стягнення упущеної вигоди, позивач ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу, що він міг би реально отримати кошти, які він просить стягнути, якби ОСОБА_2 не порушила його право на отримання наданих за договором позики коштів. Окрім того, ОСОБА_1 не доведено, що неповерненням боргу за договором позики йому завдано саме той розмір збитків, суму яких він просить стягнути.

Окрім того, позивач ОСОБА_1 не довів, яких заходів він вживав для повернення суми упущеної вигоди, як того вимагає ч. 4 ст. 623 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Оскільки у вказаній категорії справ обов'язок доказування розміру своїх позовних вимог несе позивач, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення коштів, які є упущеною вигодою у зв'язку із зростанням курсу валют, не доведені та не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 11, ч. 1 ст. 14, ст. ст. 15, 16, 22, ч. 1 ст. 525, ст. ст. 526, 610, 611, ч. 1 ст. 612, 623, 625, 629, ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 10, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 60, 213, 215, 218, 224, 226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру відшкодування боргу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.