Ухвала суду № 42887031, 10.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2015 рокусправа № 804/909/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі № 804/909/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю комерційної фірми "ВВВ" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю комерційна фірма "ВВВ" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) № 0001932205 від 03.09.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач у судове засідання не направив свого представника, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю комерційної фірми "ВВВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Ривс" за період грудень 2011 року, березень 2012 року, ТОВ "Ферріт-Д" за період травень, червень, жовтень, листопад 2012 року. За наслідками перевірки відповідачем 15.07.2013 року складено акт № 37/225/19308025, в якому відображено виявлені порушення.

03.09.2013 року відповідачем на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001932205, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 45042,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 11260,67 грн..

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Позивач здійснює діяльність з виробництва будівельних металевих виробів, ізольованого проводу та кабелю, монтажу і установлення апаратури для приймання, запису та відтворення звуку і зображення, електромонтажних робіт, діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність у сфері інжинірингу.

12.12.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Ривс" (постачальник) було укладено договір № 01/12 поставки товару - будівельних матеріалів.

Підтвердженням факту виконання договору поставки товару у грудні 2011 року та у березні 2012 року свідчать копії видаткових накладних, податкових накладних та платіжних доручень.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Ферріт-Д" (постачальник) було укладено договори від 17.05.2012 року № 01/05 та від 18.10.2012 року № 01/10 поставки товару - будівельних матеріалів, згідно п. 1.1 яких постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця в номенклатурі, асортименті, кількості, у строки та за ціною згідно специфікації до договору, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар.

Підтвердженням факту виконання договорів поставки у травні та червні 2012 року та у жовтні та листопаді 2012 року свідчать копії видаткових накладних, податкових накладних, специфікацій та платіжних доручень.

Висновок про нікчемність укладених угод з ТОВ "Ривс" та ТОВ "Ферріт-Д" зроблено відповідачем на підставі акту № 7211/224/34914473 від 21.12.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ривс та акту № 7210/224/36441206 від 21.12.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ферріт-Д".

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Законодавець виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Статтею 1 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не спростовано факт належного оформлення податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ по господарським операціям з ТОВ "Ривс" та ТОВ "Ферріт-Д".

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому заявлені позивачем вимоги про їх скасування підлягали задоволенню.

Мотивація та доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року у справі № 804/909/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 27.02.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак