Постанова № 42886539, 25.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р. Справа № 917/78/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю прокурора: Омельченко О.С., посвідчення № 030961 від 22 грудня 2014 року,

представників відповідачів - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Полтавського району Полтавської області (вх. № 869 П\1-6) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 26 січня 2015 року у справі № 917/78/15

за позовом Прокурора Полтавського району Полтавської області, м. Полтава

до 1. Полтавської районної державної адміністрації, м. Полтава

2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Нестеренки, Полтавський район, Полтавська область

про визнання недійсним розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації; визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту; зобов'язання повернути земельну ділянку до земель запасу Нестеренківської сільської ради

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26 січня 2015 року у справі № 917/78/15 (суддя Бунякіна Г.І.) позовну заяву прокурора Полтавського району Полтавської області було повернуто на підставі п. 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із тим, що в порушення приписів статті 58 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві об'єднано декілька самостійних вимог немайнового характеру (оцінка акту (розпорядження) органу виконавчої влади на предмет відповідності чинному законодавству - перша частина вимог; визнання договору недійсним - друга частина вимог; спонукання вчинення дій - третя вимога), з різною підставою виникнення та до різних відповідачів, сумісний розгляд яких суттєво утруднить вирішення спору.

Прокурор Полтавського району Полтавської області з ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 26 січня 2015 року у справі № 917/78/15 скасувати, а справу передати на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення прокурором правил об'єднання в одній позовній заяві кількох вимог та сумісний їх розгляд перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, що також суттєво утруднить вирішення спору.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2015 року, у зв'язку із відпусткою судді Івакіної В.О. для розгляду справи № 917/78/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М., суддя Тихий П.В.

У призначене судове засідання 24 лютого 2015 року представники відповідачів не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи (а.с. 32,34).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, у січні 2015 року прокурор Полтавського району Полтавської області звернувся Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської районної державної адміністрації та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації; визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту; зобов'язання повернути земельну ділянку до земель запасу Нестеренківської сільської ради.

Господарським судом Полтавської області повернено позовну заяву та додані до неї документи без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що по-перше: в позовній заяві об'єднано декілька самостійних вимог немайнового характеру (оцінка акту (розпорядження) органу виконавчої влади на предмет відповідності чинному законодавству - перша частина вимог; визнання договорів недійсними - друга частина вимог; спонукання вчинення дій - третя вимога), з різною підставою виникнення та до різних відповідачів.

По-друге:

а) вимога про повернення земельних ділянок є похідною від перших двох та заявлена передчасно, оскільки оспорюваним розпорядженням надано дозвіл на виготовлення (розробку) техдокументації з землекористування, а спірними правочинами закріплено взаємовідносини контрагентів-відповідачів щодо способу землекористування (при цьому договір не містить посилань, що підставою для його укладення слугувало саме розпорядження №620);

б) вибраний спосіб захисту в господарському суді в частині вимог (зобов'язати певну особу вчинити дію) не відповідає приписам статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України та ставить під сумнів щодо реальності виконання рішення суду в цій частині;

в) вимога в третій частині сформульована на користь Нестеренківської сільської ради, тоді як остання не є фігурантом (стороною) в даному спорі;

г) за земельним законодавством спосіб повернення земельної ділянки повинен відповідати способу її надання в користування.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розділом VIII Господарського процесуального кодексу України встановлений порядок подання позову.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги щодо форми та змісту позовної заяви.

Згідно частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

В пункті 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, зокрема, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 3.7 зазначеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 передбачено, що повертаючи позовну заяву згідно з частиною першою статті 63 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд повинен зазначити у відповідній ухвалі всі підстави такого повернення, які наведені у цій частині і під які підпадає заява, що повертається.

Колегія суддів зазначає, що однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права; мають ті самі чи однорідні підстави виникнення; обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком позивача і відповідача. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Підстава виникнення - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, діючим законодавством передбачена можливість об'єднання позовних вимог, якщо вони мають ті самі чи однорідні підстави виникнення.

Із позовної заяви прокурора свідчить, що усі три вимоги прокурора є взаємопов'язаними між собою, виходячи з підстав їх виникнення, наявністю одних і тих самих сторін спору та підтверджуються одними й тими ж доказами.

Укладенню договору сервітуту передує виготовлення технічної документації на земельну дялянку.

Виготовлення технічної документації здійнюється на підставі розпорядження.

Розпорядженням № 620 від 07 липня 2011 року надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту).

Оскільки договір земельного сервітуту укладається після виготовлення технічної документації, то без скасування такого розпорядження у встановленому законом порядку, відсутні правові підстави для звільнення та повернення спірної земельної ділянки на користь територіальної громади.

В той же час, скасування одного лише розпорядження не поновить повністю порушені інтереси держави, тому роз'єднання позовних вимог про визнання недійсним розпорядження, договору та повернення земельної ділянки неможливо розглядати в окремих провадженнях.

Проаналізувавши правову природу взаємовідносин сторін, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість об'єднання позовних вимог прокурора в одне провадження, оскільки вимоги прокурора мають однорідний характер, ті самі підстави виникнення; правовідносини, які склались між сторонами у справі випливають з тих фактичних обставин, на яких ґрунтуються вимоги прокурора.

В оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції зазначено про те, що обраний прокурором спосіб захисту не відповідає приписам статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Слід зазначити, що встановлення таких обставин можливе лише під час розгляду справи по суті і є підставою для відмови в позові, а не повернення позову без розгляду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора Полтавського району Полтавської області про скасування ухвали суду першої інстанції про повернення його позовної заяви.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Полтавської області від 26 січня 2015 року у справі № 917/78/15 - скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Полтавського району Полтавської області задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 26 січня 2015 року у справі № 917/78/15 скасувати.

Справу № 917/78/15 передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 25.02.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Тихий П.В.