Рішення № 42886437, 23.02.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.2015 Справа № 920/71/15Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/71/15

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ», м. Київ

до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шостка Сумської області

про стягнення 28046,54 грн.

та за зустрічним позовом - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шостка Сумської області

до - Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ», м. Київ

про стягнення 44738,88 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Фурси С.Л. за довіреністю « 17 від 30.01.2015 року,

відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 30.01.2015 року.

Суть спору: позивач у своєму первісному позові просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за послуги з перевезення вантажу в сумі 28046,54 грн.

Відповідач у своєму зустрічному позові просить суд стягнути з позивача на свою користь 44738,88 грн., у тому числі: штрафні санкції за порушення строків завантаження та вивантаження товару в сумі 31075,02 грн., пеню за неодержання виручки в іноземній валюті в сумі 3663,86 грн., моральну шкоду за приниження ділової репутації в сумі 10000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що 07.10.2014 року відповідачем було направлено йому замовлення на перевезення вантажу - дров колотих вагою 20000 кг за маршрутом: м. Шостка (Україна) - 8197Rafz, Schweiz (Швецарія), дата завантаження - 09.10.2014 року, ставка за перевезення - 1600 EUR. Конкретні умови даного замовлення було запропоновано оформити Разовим договором - заявкою № 27 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом (додаток 1 до позовної заяви, а.с. 7).

У доданій позивачем до позовної заяви копії Разового договору - заявки № 27 від 07.10.2014 року про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, на якому ґрунтуються позовні вимоги позивача, визначені конкретні умови замовлення (договору), які було запропоновано позивачем відповідачеві оформити, зокрема: дата завантаження 15:00 09.01.2014 року; дата вивантаження 15:00 14.10.2014 року; вимоги до автомобіля - стандартний тент 22 т/86 м3, бокове завантаження; ставка за перевезення - 1600 EUR; нормативний час на завантаження/вивантаження - завантаження/замитнення - 48 годин з моменту прибуття а/м, розмитнення/розвантаження - 48 годин з моменту прибуття а/м; штрафні санкції - понаднормативний простой - 100 EUR/24 год., запізнення на завантаження/ вивантаження - 100 EUR/24 год., неподача транспорту на завантаження більше 8 годин - 100 EUR.

Позивач у своїй позовній заяві також зазначає, що 09.10.2014 року відповідно даного замовлення, оформленого вищезгаданим Разовим договором - заявкою № 27 від 07.10.2014 року (а.с. 7), ним було надано під завантаження вантажний автомобіль Мерседес держ. № НОМЕР_1 та напівпричіп НОМЕР_3 на 20 т, водій ОСОБА_4.

При цьому позивач не зазначає час надання під завантаження автомобіля (згідно договору-заявці автомобіль стандартний тент 22 т/86 м3 мав бути наданий під завантаження о 15 год. 00 хв. 09.10.2014 року), але зазначає, що у зв'язку з технічною несправністю навантажувача автомобіль було завантажено 10.10.2014 року, після чого вантаж було доставлено на митницю для оформлення в той же день, тобто 10.10.2014 року.

Однак, ні доказів своєчасного надання автомобіля під завантаження, ні доказів технічної несправності навантажувача позивач суду не подав, як не надав і доказів доставки вантажу на митницю для оформлення в той же день, тобто 10.10.2014 року.

Позивач стверджує, що у зв'язку з перезавантаженням автомобіля оформити міжнародну товарно-транспортну CMR № 0282716 стало можливим лише 13.10.2014 року, згідно якої вантаж було доставлено вантажоодержувачу 30.10.2014 року, тобто на 16 суток пізніше, ніж це передбачено умовами договору-заявки № 27 від 07.10.2014 року, на підставі якого позивач надав відповідачеві послуги з перевезення вантажу і на підставі якого просить стягнути з відповідача борг за послуги з перевезення вантажу в сумі 28046,54 грн., яка є еквівалентом 1700 EUR по курсу НБУ на день вивантаження товару.

Збільшення суми оплати за послуги з перевезення порівняно з умовами договору-заявки № 27 від 07.10.2014 року з 1600 EUR до 1700 EUR, тобто на 100 EUR, позивач обґрунтовує корегуванням умов оплати по даному договору-заявці, що підтверджується гарантійним листом відповідача від 30.10.2014 року (а.с. 9), в якому відповідач зазначив, що оплата за перевезення вантажу згідно заявки № 27 від 07.10.2014 року буде здійснена по безготівковому розрахунку в сумі 1700 євро по курсу НБУ на день вивантаження товару після отримання наступних документів: 1) міжнародної товарно-транспортної накладної № 0282716 (з відміткою одержувача); 2) рахунку-фактури; 3) акту виконаних робіт.

Відповідач відзиву на первісний позов чи будь-яких заперечень проти позовних вимог за первісним позовом суду не подав, але не подав і доказів здійснення оплати за перевезення вантажу, згідно договору-заявки № 27 від 07.10.2014 року, в узгодженому листом б/н від 30.10.2014 року розмірі - в сумі 1700 євро по курсу НБУ на день вивантаження товару, що у гривневому еквіваленті складає 28046,54 грн.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У даному випадку договір щодо перевезення вантажу автомобільним транспортом укладений сторонами шляхом підтвердження прийняття до виконання позивачем замовлення відповідача (разового договору-заявки № 27 від 07.10.2014 року про організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом) з коригуванням вартості та терміну оплати наданої позивачем послуги з перевезення вантажу, згідно договору-заявки № 27 від 07.10.2014 року, листом відповідача б/н від 30.10.2014 року, в якому відповідач зобов'язався сплатити позивачеві вартість послуги з перевезення вантажу в сумі еквівалентній 1700 євро по курсу НБУ на день вивантаження товару після отримання від позивача зазначених у листі документів.

Як стверджує у позовній заяві позивач, відповідні документи він направив відповідачеві 07.11.2014 року і останній отримав їх 13.11.2014 року, що не заперечується і не спростовується відповідачем.

За таких обставин первісні позовні вимоги позивача за первісним позовом є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю в сумі 28046,54 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача за первісним позовом щодо сплати судового збору в сумі 1827,00 грн. покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням первісного позову у повному обсязі.

Відповідач звернувся до позивача з зустрічним позовом у даній справі у зв'язку з неналежним (несвоєчасним) виконанням позивачем своїх зобов'язань за Разовим договором-заявкою № 27 від 07.10.2014 року про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно умов договору-заявки № 27 від 07.10.2014 року, прийнятого позивачем до виконання, автомобіль (стандартний тент 22т/86 м3, бокове завантаження) мав бути поданий позивачем на завантаження на вул. Бабушкіна, 3 в смт. Вороніж Шосткинського району Сумської області о 15 год. 00 хв. 09.10.2014 року та доставити вантаж у пункт вивантаження Sonnebarg 30, 8197 Rafz о 15 год. 00 хв. 14.10.2014 року.

Відповідач у своїй зустрічній позовній заяві стверджує, що відповідач надав автомобіль в порушення умов договору-заявки о 21 год. 00 хв. 09.10.2014 року, а тому завантаження автомобіля відбулося наступної доби з 15 год. 00 хв. до 16 год. 30 хв. 10.10.2014 року, що підтверджується довідкою власника автонавантажувача - ТОВ «Контакт Плюс» (а.с. 50). Оскільки завантаження автомобіля відбулося наприкінці робочого дня та робочого тижня (у п'ятницю о 16 год. 30 хв.), митне оформлення товару було проведено наступного робочого дня - у понеділок 13.10.2014 року, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 0282716 (а.с. 8, 52).

Тією ж міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 0282716 (а.с. 50) підтверджується перетин автомобілем позивача з вантажем відповідача Яготинської митниці (україно-польського кордону) 21.10.2014 року та вивантаження товару з автомобіля у пункті призначення 30.10.2014 року, тобто з простроченням на 16 діб (за умовами договору-заявки вивантаження товару у пункті призначення мало бути 14.10.2014 року о 15 год. 00 хв.).

З огляду на вищевикладене, завантаження автомобіля відбулося із запізненням на 1 добу (о 15. Год. 00хв. 10.10.2014 року замість передбачених договором-заявкою 15 год. 00 хв. 09.10.2014 року).

Пунктом 15 договору-заявки № 27 від 07.10.2014 року передбачено штрафні санкції за запізнення на завантаження/вивантаження - 100 EUR/24 години.

Зважаючи на те, що запізнення надання позивачем автомобіля на завантаження склало 1 добу і на вивантаження - 16 діб, то відповідачем правомірно та обґрунтовано нараховано позивачеві штрафні санкції, згідно пункту 15 договору-заявки № 27 від 07.10.2014 року, за запізнення на завантаження та вивантаження на 17 діб у розмірі 1700 євро, що еквівалентно 31075,02 грн. по курсу НБУ станом на 22.01.2015 року (на день звернення відповідача із зустрічним позовом у даній справі до суду).

Усно заперечуючи проти зустрічного позову, представник позивача посилається на непідписання Разового договору-заявки № 27 від 07.10.2014 року зі сторони позивача і вважає, що це свідчить про неприйняття позивачем замовлення (заявки) відповідача щодо організації перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Таке заперечення позивача проти зустрічного позову є безпідставним та необґрунтованим, оскільки наданням автомобіля відповідачеві на завантаження та прийняттям вантажу до перевезення позивач підтвердив прийняття замовлення відповідача до виконання у порядку, передбаченому частиною першою статті 181 Господарського кодексу України, а відтак господарський договір (договір-заявка № 27 від 07.10.2014 року) між сторонами є укладеним. Той факт, що послуги з перевезення вантажу позивач здійснював для відповідача саме на підставі договору-заявки № 27 від 07.10.2014 року підтверджується змістом позовної заяви № 375 від 19.12.2014 року позивача.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Заперечуючи проти зустрічного позову, представник позивача посилався також на начебто перезавантаження автомобіля (завантаження товару вагою 21,6 т замість 20,0 т), що начебто призвело до поломки автомобіля, а це в свою чергу призвело до запізнення з доставкою вантажу у пункт призначення та надання його на вивантаження отримувачу вантажу.

Згідно статі 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами.

Представник позивача не надав суду жодного належного та допустимого доказу як перезавантаження відповідачем автомобіля, так і поломки саме через перезавантаження або наявність взагалі поломки автомобіля.

До того ж, незважаючи на те, що пунктом 9 договору-заявки № 27 від 07.10.2014 року визначена маса вантажу - 20 т, пунктом 10 того ж договору-заявки № 27 від 07.10.2014 року передбачені вимоги до автомобіля - стандартний тент 22т/86 м3, тобто у будь-якому разі автомобіль мав бути наданий позивачем відповідачеві, придатний до перевезення вантажу вагою 22 т.

Таким чином, зустрічний позов відповідача в частині вимог щодо стягнення з позивача на користь відповідача штрафних санкцій в сумі 31075,02 грн. підлягає задоволенню.

Зустрічні позовні вимоги відповідача в частині стягнення з позивача на користь відповідача пені в розмірі 3663,86 грн., яку за твердженням відповідача він має сплатити з 12.01.2015 року, згідно статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки з вини позивача до цього часу не отримав від свого контрагента оплати за поставлений з простроченням товар, є на даний час безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню, оскільки на даний час відсутній факт настання шкоди (факт сплати відповідачем пені за неодержання виручки в іноземній валюті).

При пред'явленні зустрічного позову відповідач керувався, зокрема, статтею 1166 Цивільного кодексу України. Для відшкодування завданої майнової шкоди, згідно статті1166 Цивільного кодексу України, необхідною умовою є наявність: 1) протиправної поведінки завдавача шкоди; 2) настання шкоди; 3) причинного зв'язку між двома першими елементами; 4) вини завдавача шкоди.

На даний час пеня відповідачем не сплачена, а відтак шкода у вигляді сплаченої відповідачем пені ще не настала, що виключає її стягнення з позивача на користь відповідача.

Не підлягає задоволенню також позовна вимога відповідача за зустрічним позовом щодо стягнення з позивача моральної шкоди за приниження ділової репутації в розмірі 10000,00 грн., оскільки відповідач у своєму зустрічному позові не навів доказів та достатніх обґрунтувань як щодо самого факту приниження ділової репутації відповідача, так і щодо розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачем відповідачеві внаслідок приниження ділової репутації останнього.

Позивач зазначає, що з даним покупцем його товару він співпрацює не один рік, але не посилається при цьому на жоден доказ і не надає жодного доказу на підтвердження цього.

Вимагаючи відшкодування моральної шкоди, позивач керується статтею 1167 Цивільного кодексу України, але до договірних відносин, які виникли між сторонами, не можуть бути застосовані підстави відшкодування шкоди, передбачені статтею 1167 Цивільного кодексу України, яка регулює позадоговірні (деліктні) відносини.

У пункті 2 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року, в редакції від 27.02.2009 року, судам рекомендовано розглядати такі спори лише у випадках, коли право на таке відшкодування передбачено Конституцією України або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

У даному випадку відсутній закон, який передбачає відшкодування моральної шкоди у правовідносинах, які склалися між сторонами договору, а самим договором (договором-заявкою № 27 від 07.10.2014 року) також не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Слід зазначити, що у первісному позові позивача є посилання на договір транспортного перевезення № 7/1845/2014, укладений між сторонами 30.10.2014 року (а.с. 10, 11), який взагалі не впливає на спірні правовідносини сторін у даній справі, оскільки згідно його пункту 7.1 даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року, тобто його дія не розповсюджується на правовідносини сторін за договором-заявкою № 24 від 07.10.2014 року.

Оскільки зустрічні позовні вимоги відповідача до позивача задовольняються судом частково, то, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати відповідача по сплаті судового збору покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог, а саме в сумі 1269,01 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (41100, Сумська область, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» (01004, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 14, к. 26, Ідентифікаційний код 31025465) основний борг в сумі 28046,54 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

3. Зустрічний позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» (01004, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 14, к. 26, Ідентифікаційний код 31025465) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (41100, Сумська область, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_2) штрафні санкції в сумі 31075,02 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1269,01 грн.

5. В іншій частині зустрічних позовних вимог - відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.02.2015 року.

Суддя П.І. Левченко