Рішення № 42886294, 25.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2015Справа №910/9060/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР»

до Міністерства оборони України

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Державна казначейська служба України

про стягнення заборгованості в сумі 188 619,00 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Матєрова В.П., Матеров Ю.П.- представники за довіреністю від 17.02.15

від відповідача Кривошея Д.А. - представник за довіреністю № 220/854/д від 14.11.14

від третьої особи не з'явились

В судовому засіданні 25.02.2015, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 188 619,00 грн. заборгованості по договору № 286/2/13/14 від 30.05.2013 про закупівлю послуг громадського харчування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 порушено провадження у справі № 910/9060/14, залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну казначейську службу України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.07.14 у справі № 910/9060/14, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.14, позов задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 188619,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.14 касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.14 та рішення господарського суду м. Києва від 23.07.14 у справі № 910/9060/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України справу № 910/9060/14 передано для подальшого розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2014 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу № 910/9060/14 до свого провадження та призначила до розгляду 21.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 04.02.2015.

Ухвалою суду від 04.02.2015 за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду спору у справі № 910/9060/14 та відкладено розгляд справи на 18.02.2015.

У судовому засіданні 18.02.2015 оголошувалась перерва за клопотанням представників позивача до 25.02.2015.

У судовому засіданні 25.02.2015 представники позивача підтримали заяву про зміну та доповнення до позовної заяви, подану через канцелярію суду 24.02.2015, відповідно до якої просили суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 242 828,10 грн, з яких 188 619,00 грн - основна суму боргу та 54 209,10 грн - інфляційна складова.

Розглянувши заяву позивача про зміну та доповнення до позовної заяви, суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні, оскільки така заява розцінюється судом, як заява про одночасну зміну предмета і підстав позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пункті 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Проте як вбачається із зазначеної заяви, позивач просить не збільшити кількісні показники за тією ж самою вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 188 619,00 за договором № 286/2/13/14, однак просить також стягнути з відповідача також інфляційні нарахування у сумі 54 209,10 грн, що розцінюється судом як зміна предмету позову, оскільки при подачі позовної заяви до суду та розгляду справи по суті позивачем не заявлялася вимога про стягнення інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського кодексу України, позивач має право змінити предмет або підставу позову до початку розгляду господарським судом справи по суті. Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 04.02.2015 суд перейшов до розгляду справи по суті, а вказана заява надійшла 24.02.2015.

Також слід зазначити, що у пункті 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви про збільшення позовних вимог, оскільки вказана заява направлена на одночасну зміну предмета і підстав позову.

Представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, з тих підстав, що на адресу відповідача не було направлено актів надання послуг згідно з договором, а відтак у відповідача відсутній борг.

Третя особа у судові засідання не являлася, про причини неявки суд не повідомляла.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

30 травня 2013 року між Міністерством оборони України (надалі - замовник, відповідач) Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» (надалі - виконавець, позивач) відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів МОУ від 08.04.2013 № 75/224/9, було укладено договір № 286/2/13/14 про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин) (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець (позивач) зобов'язується у 2013 році надати Міністерству оборони України послуги громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин) (надалі - послуги), зазначені у специфікації договору, освіження (оновлення продовольства), а замовник - прийняти послуги і оплатити у кількості, строки та цінами згідно із положеннями цього договору.

Платіжні зобов'язання замовника виникають при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетного асигнування) на 2013 рік.

Відповідно до п. 1.2. договору військові частини та військові навчальні заклади, дислоковані у Київській та житомирській областях, для особового складу яких будуть надаватися послуги з харчування, а саме: А2192 (у т.ч. А1955) м. Макарів, А4180 с. Гурівщина, А0473 смт. Дівички, А2167, А1232, А2791, А3122 м. Біла Церква, А0543 с.Ольшаниця, А0704, А1975, А1880, А1789 м. Васильків, А2860 (у тому числі: управління 1, 5, 9, 10, 11, 12 підрозділи, командний пункт, КСП-1, КСП-2), А2682 с.Данилівка, А1525 с. Літки Київської області, А1486 смт. Попільня, Житомирської області, А0339 с. Тетерівка Житомирської області, А 3258 м.Радомишль, А3091 м. Бердичів, А1979 м. Чуднів, А2365 с. Вакуленчук, А 1912 с. Івниця, А1065, А1494 Р, А1735 (у т.ч. Житомирський ОВК), А0281 (у.т.ч. А1910) м. Житомир, Житомирський військовий інституту імені С.П.Корольова Національного авіаційного університету, А0409, А 2145, А3814, А1063 м.Новоград-Волинський, А1564, А2038, А3358 смт. Озерне, А1796 смт. Ушомир, А1586.С. Гуйва, (далі - представники замовника).

Військові частини для особового складу та штатних тварин яких будуть надаватися послуги із забезпечення продуктами харчування, а саме: А0281, А1735, м. Житомир, А0339 с. Тетерівка Житомирської області, А0409, А3814 м. Новоград-Волинський, А3091 м. Бердичів, А1232,А2167 А2791 м. Біла Церква, А1796 смт Ушомир. Забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин А 0281, А1735, А0339, А0409, А3814, А3091, А1232, А2167 здійснюється під час перебування особового складу військової частини (підрозділу) на навчанні за межами постійної дислокації згідно з планом бойової підготовки відповідно до заявки представника замовника.

Послуги з харчування надаються також для особового складу частин (установ, закладів), що прикріплені на продовольче забезпечення, іншим особам, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах, згідно із затвердженими КМУ нормами харчування та вимогами чинного законодавства.

Згідно з п. 1.4. договору ціна, кількість та строки надання послуг зазначаються у специфікації договору, викладеній у вказаному пункті. Загальна вартість послуг з ПДВ складає 43 092 985,26 грн.

У п. 2.4. договору зазначено, що приймання якості та кількості послуг здійснюють посадові особи представників замовника відповідно до вимог чинного законодавства за відповідними документами у присутності уповноваженого представника виконавця. Підставою для складання акта приймання за кількісними показниками є виконаний звіт-заявка, за якісними показниками приготовленої їжі - дані книги обліку контролю за якістю приготування їжі (форма 53).

Кількість і якість наданих послуг з харчування оформляється актом приймання кількості та якості наданих послуг, який складається представником виконавця та представника замовника щоденно у 3 примірниках: перший примірник - замовнику, другий - представнику замовника, третій - виконавцю.

На підставі оформлених актів, тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця) складається зведений акт прийому кількості та якості наданих послуг з харчування, який засвідчує виконання виконавцем своїх зобов'язань за відповідний період, та підписується: перший примірник виконавцем, замовником, представником замовника (командиром військової частини (начальником установи, закладу)), другий та третій - виконавцем і представником замовника (командиром військової частини (начальником установи, закладу)).

Кількість та якість наданих послуг із забезпечення продуктами харчування оформляються актом приймання, який засвідчує належне виконання виконавцем своїх зобов'язань за відповідний період. Акт складається представником виконавця та представником замовника не частіше ніж тричі на місяць (станом на 10,20 та на останнє число місяця): перший примірник - замовнику, другий - представнику замовника, третій - виконавцю та підписується перший примірник виконавцем, замовником та представником замовника (командиром військової частини (начальником установи, закладу)), другий та третій - виконавцем і представником замовника (командиром військової частини (начальником установи, закладу)).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору ціна договору становить з ПДВ 43 092 985,26 грн. та може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Розрахунки за договором проводяться шляхом оплати фактично наданих виконавцем та прийнятих представником замовника послуг протягом 20 банківських діб з дня надходження до замовника, рахунків - фактур (за умови надходження коштів з Державного бюджету України, передбачених на зазначені цілі). До рахунка - фактури додається: зведений акт прийму наданих послуг, який засвідчує виконання виконавцем своїх зобов'язань за відповідний період, складається на підставі оформлених актів кількості та якості наданих послуг тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця) та підписується виконавцем, замовником та представником замовника (командиром військової частини (начальником установи, закладу)) (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Відповідно до пунктів 6.1.1, 6.1.2 договору замовник зобов'язався вчасно та в повному обсязі сплачувати за надані виконавцем послуги у кількості, строки та за цінами згідно з положеннями договору а також приймати послуги через представників замовника, які діють на підставі наказу Міністра Оборони України від 16.07.1997 № 300 "Про затвердження положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України" і наказів Міністра Оборони України з питань організації продовольчого забезпечення військовослужбовців та годування штатних тварин Збройних Сил України.

Пунктом 10.1 договору визначено, що договір діє з дати набрання ним чинності до 31.12.2013 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

За доводами позивача ТОВ «Укрпродакорд ОР» належним чином виконало зобов'язання та надало послуги із забезпечення продуктами харчування військових частин згідно з умовами договору у період з червня по листопад 2013 року на загальну суму 188 619,00 грн, що підтверджується актами приймання послуг із забезпечення продуктами харчування до Договору № 286/2/13/14 від 30.05.2013, які підписані представниками позивача та уповноваженими особами відповідача (командирами військових частин) та посвідчені їхніми печатками, зокрема:

1) по військовій частині А2167 загалом на суму 31 074,62 грн.: з 01.06.2013 по 10.06.2013 - на суму 1 703,06 грн., з 11.06.2013 по 20.06.2013 - на суму 1 410,60 грн., з 21.06.2013 по 30.06.2013 - на суму 1 410,60 грн., з 01.07.2013 по 10.07.2013 - на суму 1 345,61 грн., з 11.07.2013 по 20.07.2013 - на суму 1 345,61 грн., з 21.07.2013 по 31.07.2013 - на суму 1 511,04 грн., з 01.08.2013 по 10.08.2013 - на суму 1 337,48 грн., з 11.08.2013 по 20.08.2013 - на суму 1 426,85 грн., з 21.08.2013 по 31.08.2013 - на суму 1 616,65 грн., з 01.09.2013 по 10.09.2013 - на суму 1 499,96 грн., з 11.09.2013 по 20.09.2013 - на суму - 1 597,45 грн., з 21.09.2013 по 30.09.2013 - на суму 2 630,10 грн., з 01.10.2013 по 10.10.2013 - на суму 2 066,51 грн., з 11.10.2013 по 20.10.2013 - на суму 2 115,25 грн., з 21.10.2013 по 31.10.2013 - на суму 2 332,46 грн., з 01.11.2013 по 10.11.2013 - на суму 2 155,87 грн., з 11.11.2013 по 20.11.2013 - на суму 2 180,24 грн., з 21.11.2013 по 30.11.2013 - 1 389,26 грн.

2) по військовій частині А 0409 загалом на суму 157 544,40 грн.: з 01.06.2013 по 10.06.2013 - на суму 5 544,00 грн., з 11.06.2013 по 20.06.2013 - на суму 7 484,40 грн., з 21.06.2013 по 30.06.2013 - на суму 5 229,60 грн., з 01.07.2013 по 10.07.2013 - на суму 18 207,00 грн., з 11.07.2013 по 20.07.2013 - на суму 8 220,00 грн., з 21.07.2013 по 31.07.2013 - на суму 18 535,20 грн., з 01.08.2013 по 10.08.2013 - на суму 16 353,00 грн., з 11.08.2013 по 20.08.2013 - на суму 9 846,60 грн., з 21.08.2013 по 31.08.2013 - на суму 5 053,80 грн., з 01.09.2013 по 10.09.2013 - на суму 5 163,60 грн., з 11.09.2013 по 20.09.2013 - на суму 5 772,00 грн., з 21.09.2013 по 30.09.2013 - на суму 3 042,00 грн., з 01.10.2013 по 10.10.2013 - на суму 8 782,80 грн., з 11.10.2013 по 20.10.2013 - на суму 5 444,40 грн., з 21.10.2013 по 31.10.2013 - на суму 8 174,40 грн., з 01.11.2013 по 10.11.2013 - на суму 7 238,40 грн., з 11.11.2013 по 20.11.2013 - на суму 10 717,20 грн., з 21.11.2013 по 30.11.2013 - 8 736,00 грн.

Також, позивач зазначав, що ТОВ «Укрпродакорд ОР» було сформовано рахунки - фактури щодо вартості і обсягів послуг з харчування особового складу військових частин за Договором № 286/2/13/14 від 30.05.2013 за загальний період надання послуг по військовим частинам А 2167 та А 0409 загалом на суму 188 619,02 грн.

Також, позивачем для долучення до матеріалів справи надано заявки командування військових частин А0409, А2860 (А2167) на забезпечення продуктами харчування військової частини.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем всупереч умов договору № 286/2/13/14 від 30.05.2013 не було здійснено оплату за надані в період з 01.06.2013 по 30.11.2013 послуги, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг у сумі 188 619,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за надані згідно з договором № 286/2/13/14 від 30.05.2013 із забезпечення продуктами харчування військових частин, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 188 619,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Як вбачається зі змісту договору № 286/2/13/14 від 30.05.2013, а саме п. 4.1., 4.2. розрахунки за договором проводяться шляхом оплати фактично наданих виконавцем та прийнятих представником замовника послуг протягом 20 банківських діб з дня надходження до замовника, рахунків - фактур (за умови надходження коштів з Державного бюджету України, передбачених на зазначені цілі). До рахунка - фактури додається: зведений акт прийму наданих послуг, який засвідчує виконання виконавцем своїх зобов'язань за відповідний період, складається на підставі оформлених актів кількості та якості наданих послуг тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця) та підписується виконавцем, замовником та представником замовника (командиром військової частини (начальником установи, закладу)) (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Тобто, момент настання строку сплати платежів за договором № 286/2/13/14 від 30.05.2013 пов'язаний з фактом отримання замовником рахунків-факту та актів прийому наданих послуг.

Проте, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем на адресу відповідача рахунків-фактур та актів прийому наданих послуг за договором № 286/2/13/14 від 30.05.2013 протягом періоду, за який заявлено до стягнення заборгованість (червень - листопад 2013 р.).

Крім цього, слід зазначити що в матеріалах справи містяться акти наданих послуг із забезпеченням продуктів харчування військових частин, які підписані лише з боку виконавця та представника замовника (командирами військових частин). Зазначені акти не містять підпису безпосередньо замовника, як цього вимагає п. 4.2. договору, де чітко зазначено, що кількість та якість наданих послуг із забезпечення продуктами харчування оформляються актом приймання, який засвідчує належне виконання виконавцем своїх зобов'язань за відповідний період. Акт складається представником виконавця та представником замовника не частіше ніж тричі на місяць (станом на 10,20 та на останнє число місяця): перший примірник - замовнику, другий - представнику замовника, третій - виконавцю та підписується перший примірник виконавцем, замовником та представником замовника (командиром військової частини (начальником установи, закладу)), другий та третій - виконавцем і представником замовника (командиром військової частини (начальником установи, закладу)). На дослідження вказаних обставин також зверну увагу і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 27.11.2014р.

Позивачем не надано суду доказів направлення на адресу відповідача актів приймання послуг із забезпечення продуктами харчування до договору № 286/2/13/14 від 30.05.2013, які підписані представниками позивача та уповноваженими особами відповідача (командирами військових частин.

Таким чином, оскільки момент настання строку сплати платежів за договором № 286/2/13/14 від 30.05.2013, пов'язаний з фактом отримання замовником (Міністерством оборони України) рахунків-фактур (за умови надходження коштів з Державного бюджету України) та актів наданих послуг, а доказів направлення відповідних рахунків-фактур та актів замовнику за спірний період позивачем не надано, строк сплати платежів за договором у сумі 188 619,00 грн є таким, що не настав.

Щодо доводів відповідача про відсутність заборгованості за договором № 286/2/13/14 від 30.05.2013 за 2013 р., що підтверджується актом звіряння розрахунків між позивачем та розпорядником коштів державного бюджету Міністерства оборони України від 22.01.2014 р.. на дослідження обставин чого звернув Вищий господарський суд України у постанові від 27.11.2014 № 910/9060/14, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.1. договору № 286/2/13/14 від 30.05.2013 виконавець (позивач) зобов'язується у 2013 році надати Міністерству оборони України послуги громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин), зазначені у специфікації договору, освіження (оновлення продовольства), а замовник - прийняти послуги і оплатити у кількості, строки та цінами згідно із положеннями цього договору.

За доводами позивача, що також підтверджується матеріалами справи, предметом спору у даній справі є надання послуг із забезпечення продуктами харчування особового складу військових части, згідно з актами, які містяться в матеріалах справи, в той час як акт звіряння, що проведений сторонами, стосується надання послуг саме з харчування особового складу у 2013 році за договором. А тому, акт звіряння від 22.01.2013 не береться судом до уваги.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В порядку передбаченому ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доказів, які б підтверджували факт порушення відповідачем його прав і охоронюваних законом інтересів, не надано, за таких обставин в задоволенні позовних вимог, з викладених у позові правових підстав, необхідно відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.02.2015 року

Суддя Л.Г. Пукшин