Рішення № 42886291, 27.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2015№910/10912/14

За позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ"до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 58 635,63 грн.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Босий В.П.

Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача: Бондар К.В. - представник за дов.;

від відповідача: Рябов Г.В. - представник за дов.

У судовому засіданні 23.02.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості в розмірі 58 635,63 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2014 в порядку ст. 79 ГПК України, провадження у справі зупинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014, ухвалу господарського суду міста Києва від 23.06.2014 скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку із перебуванням судді Картавцевої Ю.В. у відпустці, згідно розпорядження керівника апарату господарського суду міста Києва від 13.08.2014 № 04-23/702 та згідно повторного автоматичного розподілу справи №910/10912/14, вказана справа передана на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2014, справу прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд справи призначено на 10.09.2014.

20.08.2014 до господарського суду міста Києва надійшла касаційна скарга ОСББ "Печерськ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2014 зупинено провадження по справі №910/10912/14 до повернення матеріалів справи з Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2014, постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 залишена без змін.

Матеріали справи повернуті до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2014, в порядку ст. 79 ГПК України, поновлено провадження у справі №910/10912/14, розгляд справи призначений на 03.12.2014.

У судовому засіданні 03.12.2014 на підставі статті 77 ГПК України судом оголошено перерву до 17.12.2014.

У судовому засіданні 17.12.2014 на підставі статті 77 ГПК України судом оголошено перерву до 22.12.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи №910/10912/14 відкладений 19.01.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2014, судом із власної ініціативи призначено колегіальний розгляд справи №910/10912/14.

Згідно розпорядження заступника Голови господарського суду міста Києва від 22.12.2014 справу №910/10912/14 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Босий В.П., суддя Борисенко І.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2014 справу №910/10912/14 прийнято до провадження колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Босий В.П., суддя Борисенко І.І., розгляд справи призначений на 19.01.2015.

У судовому засіданні 19.01.2015 в порядку статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 26.01.2015.

У судовому засіданні 26.01.2015 в порядку статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 09.02.2015.

Ухвалою від 09.02.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 23.02.2015.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти нарахування штрафу згідно п. 7.2 Договору, враховуючи не належне виконання позивачем зобов'язань за п. 4.1 Договору.

Крім того, відповідач надав заперечення на покладення на нього витрат позивача на послуги адвоката.

В судовому засіданні 23.02.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011 між позивачем (покупець за договором) та відповідачем (постачальник за договором) укладений договір №06/11-433ТЕ-41 поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі -договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі зазначеному в п. 1.2 цього Договору.

Газ, що постачається за цим Договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу для інших потреб не є предметом цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, постачальник передає покупцю в період з 01.06.2011 по 31.12.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 143 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: червень - 0 тис. куб.м., липень - 6 тис. куб.м., серпень - 6 тис. куб.м., вересень - 6 тис. куб.м., жовтень - 25 тис. куб.м., листопад -40 тис. куб.м., грудень - 60 тис. куб.м.

Ціна за 1000 куб.м. газу становить 790,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл в постачання газу, крім того:збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу- 2%, податок на додану вартість за ставкою 20 %, Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Загальна вартість цього договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно п.4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів поставок газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 4.3 Договору, у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Згідно п. 4.4 Договору, кошти, які надійшли від покупця будуть зараховані як передоплата як умови відсутності заборгованості за цим договором.

Строк поставки газу: з 01.08.2011 по 31.12.2011 включно.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.06.2011 і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Згідно п. 2.2 додатку №1 від 01.08.2011, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Банківські виписки свідчить, що позивач здійснював оплату за поставку природного газу у розмірі 62 855,20 грн., при цьому, що фактично поставлено газу відповідачем на суму 17 206,82 грн. в обсязі 13 000,143 куб.м., згідно актів від 31.08.2011, від 30.09.2011 (прийняття послуг з транспортування газу розподільними газопроводами).

Крім того, позивач пояснив суду, що передав відповідачу на підпис два підписані акти про поставку за вересень 2011 в об'ємі 7 160 тис. куб.м., однак він не повернув один підписаний екземпляр позивачу.

На звернення позивача (лист №18 від 22.05.2014) про повернення підписаного одного примірника акту приймання-передачі природного газу за вересень 2011 року, відповідач не повернув вказаний акт. Доказів протилежного суду не надано.

Положення п. 2.3 Додатку №1 до Договору, визначають, що у разі відмови покупця від надання та/або підписання 3-х стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в поданому постачальнику газотранспортним підприємством реєстрі фактично про транспортованих обсягів газу.

На підтвердження того, що за договором у вересні фактично був переданий газ у розмірі 7 160 тис. куб.м., позивач додатково надав суду реєстр газотранспортної компанії - ПАТ "Київгаз", який долучений до матеріалів справи.

Таким чином, позивач перерахував за Договором кошти у розмірі 62 855,20 грн., відповідач отримавши їх здійснив поставку природного газу на суму 17 206,82 грн.

Строк дії договору №06/11-433 ТЕ-41 від 01.08.2011 в частині поставки газу діяв до 31.12.2011, тобто в цій частині - закінчився.

Крім того, до матеріалів справи доданий акт звірки розрахунків, який підписаний обома сторонами 31.12.2011 на підтвердження переплати у розмірі 45 648,38 грн., що відповідачем не заперечувалось.

Однак, в процесі розгляду справи, відповідач повідомив суду про надходження на його адресу заяви позивача №22 від 08.07.2013 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 45 648,38 грн.

Таким чином, відповідач у письмових поясненнях зазначив, що на дату подання цієї заяви зобов'язання позивача згідно договору від 01.08.2011 №14/11-431 в сумі 45 648,38 без ПДВ та зобов'язання відповідача згідно з договором від 01.08.2011 №06/11- 433 ТЕ-41 в сумі 45 648,38 грн. в тому числі ПДВ - 7 608,06 грн. припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Представник позивача, в свою чергу, зазначив, що не направляв до відповідача вказану заяву. Крім того, до матеріалів справи наданий лист №39 від 10.12.2013 ОСББ "Печерськ", адресований відповідачу, зі змісту якого вбачається, що заяву №22 від 08.07.2013 про зарахування зустрічних однорідних вимог позивач відкликав, та просив вважати її недійсною і не відображати у даних бухгалтерського обліку суму переплати 45 648,38 грн. по договору №06/11-433 ТЕ-41 як зменшення дебіторської заборгованості ОСББ "Печерськ" перед ДК "Газ України" по договору №14/11-431.

Письмової відповіді на вказаний лист позивача відповідач не надав.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Однак, при дослідженні питання щодо зарахування відповідно до заяви №22 08.07.2013, представник відповідача визнав, що зарахування не відбулось та не відображено в даних бухгалтерського обліку.

Зазначені твердження представник позивача підтримав.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене в сукупності та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що зарахування за заявою від 08.07.2013 №22 не відбулось, тому слід вважати, що переплати за Договором проведену позивачем як попередня оплата, відповідачем не повернута.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

При цьому суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 9 липня 2002 року по справі № 1-2/2002, положення частини другої статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

У свою чергу, у відповідності з положеннями ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Враховуючи, що попередня оплата проведена, а газ не поставлений, відповідно до положень ч. 1 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 15.10.2013 р. у справі № 5011-42/13539-2012, у якій визнано правильним висновок касаційного суду щодо обґрунтованого і законного задоволення вимог в частині стягнення з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" суми попередньої оплати за договором поставки природного газу, і вказана позиція, в силу статті 11128 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковою, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Термін дії договору поставки в частині поставки газу закінчився, тому позивач звернувся до суду з вимогою про повернення суми переплати у розмірі 45 648,38 грн., тобто розмір коштів на який не було поставлено природний газ.

Повторно аналогічна вимога позивача (№9 від 04.03.2014), залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів повернення відповідачем суми 45 648,38 грн., суду не надано.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного в сукупності, позовні вимоги про стягнення 45 648,38 грн. визнані судом обґрунтованими, документально доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач заявив до стягнення також штраф у розмірі 12 987,25 грн.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі несвоєчасного або не виконання зобов'язань щодо обсягів поставки газу за умови належного виконання покупцем п. 4.1 Договору та відсутності заборгованості за цим Договором, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 8 % від вартості газу, недопоставленого у відповідний період.

Сторони погодили, що положення цього пункту не застосовуються у разі припинення/обмеження газопостачання відповідно до законодавства та умов цього Договору, а також за відсутності у постачальника необхідних обсягів газу за незалежних від нього причинах (зниження обсягу поставок газу з боку Російської Федерації тощо).

Приймаючи до уваги, що відповідач не повідомив позивача про неможливість постачання газу за спірний період, як це передбачено п. 1.11 додатку №1 до договору, та не повернув суму попередньої оплати, слід вважати, що відповідач порушив умови договору в частині своєчасного виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 1.2 Договору, відповідач повинен був поставити газ з липня по грудень 2011 року об'ємі 143 тис. куб.м.

Враховуючи вартість природного газу, встановленого в п. 3.1 Договору, та положення п. 7.2 Договору, вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 12 987,25 грн. є обґрунтованими.

Посилання відповідача на протокольне рішення засідання правління НАК "Нафтогаз України" від 26.08.2011р. № 164, яким визнано за доцільне передачу функцій з реалізації природного газу від ДК "Газ України" до НАК "Нафтогаз України" шляхом укладення НАК "Нафтогаз України" договорів купівлі-продажу природного газу із споживачами і підприємствами з газопостачання і газифікації та відповідно до якого постачання природного газу відповідачем було припинено, в розумінні ст. 33 ГПК України не звільняє відповідача від обов'язку повернути отримані в якості переплати та невикористані кошти на заявлену суму.

Крім того, твердження відповідача, щодо неналежного виконання позивачем п. 4.1 Договору, спростовано матеріалами справи, зокрема банківськими виписками, що свідчать про виконання позивачем умов договору та здійснення поетапної оплати, як зазначено в п. 4.1 Договору.

При цьому, слід зазначити, що договір №06/11-433 ТЕ-41 був укладений сторонами 01.08.2011, тому позивач не міг здійснити будь-які оплати за газ за липень 2011 року, а відповідач, в свою чергу не міг поставити за липень 2011 року природний газ. Таким чином, матеріали справи свідчать, що поставка природного газу почалась у серпні 2011 року за вказаним договором.

Таким чином, позовні вимоги позивача документально доведені та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач звернувся до суду із заявою про покладення судових витрат пов'язаних із наданням правової допомоги на відповідача у розмірі 4 400,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (пп. 6.3 п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 " Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Судом встановлено, що 29.05.2014 між ОСББ "Печерськ" (клієнт за договором) та адвокатом Бондарем Костянтином Віталійовичем (адвокат за договором) договір №00/05/1514 про надання правової допомоги у господарській справі, відповідно до умов якого адвокат здійснює надання правової допомоги шляхом захисту прав та представництва інтересів клієнта у господарській справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення попередньо перерахованих коштів за договором поставки природного газу №06/11-433 ТЕ-41 від 01.08.2011.

Відповідно до п. 1.2 Договору, правова допомога адвоката полягає у наступному: вивчення та аналіз фактичних даних, а також документів, наданих клієнтом; аналіз документів, які стосуються господарської справи, а також аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини; підготовка позовної заяви до компетентного суду з метою відкриття судового провадження з розгляду господарської справи, а також підготовка документів правового характеру, зокрема, заяв, скарг, клопотань, запитів, письмових пояснень тощо, які б забезпечували належний та ефективний захист прав та інтересів клієнта у господарській справі в ході судового розгляду в суді першої інстанції; участь адвоката у судових (ому) засіданні (ннях)суду першої інстанції, а також апеляційної та касаційної інстанції з правами та обов'язками передбаченими чинним процесуальним законодавством України та цим Договором; підготовка процесуальних документів правого характеру, зокрема апеляційних, касаційних скарг відзивів/заперечень проти апеляційних, касаційних скарг процесуального опонента клієнта у господарській справі, клопотань, письмових пояснень тощо, які б забезпечували належний та ефективний захист прав та інтересів клієнта у господарській справі в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції, а також в суді касаційної інстанції; надання усних консультацій та роз'яснень, що стосуються або можуть стосуватись захисту прав та інтересів клієнта у господарській справі; підготовка правових документів, а також вчинення дій, які б забезпечували належний та ефективний захист клієнта у господарській справі на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до умов договору, сторони домовились, що винагорода (адвокатський гонорар) адвоката за надану правову допомогу за цим договором складається із сум встановлений в п.п. 4.1.1, 4.1.2 та 4.1.3 та сплачується за ними зазначеному порядку.

Оплата винагороди (адвокатського гонорару) адвокату за надану правову допомогу здійснюється клієнтом у готівковій або безготівковій формі шляхом перерахування суми винагороди на банківський рахунок адвоката, зазначений в статті 8 цього Договору або передачі під розписку.

У матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4288 від 21.12.2010, виданого Бондар Костянтину Віталійовичу.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за цим Договором, сторони підписали акт приймання-передачі позову від 02.06.2014, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 17.12.2014, акт від 23.01.2015, акт від 23.01.2015.

Адвокат виставив клієнту рахунок №2 на оплату наданих послуг на суму 4 400,00 грн., який оплачений клієнтом згідно платіжного доручення №966 від 21.11.2014.

Судом встановлено, що Бондар К.В. як представник позивача був присутній в судових засіданнях, надавав усні та письмові пояснення, заяви, тощо.

Як роз'яснено у пп. 6.5 п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на вищевикладене, заперечення відповідача на заяву про покладення судових витрат пов'язаних із наданням правової допомоги, судом визнані не обґрунтованими, та такі, що не підлягають доказуванню в межах даного спору, при цьому, що вони не спростовують наведені факти та надані документи.

З огляду на викладене, суд, з урахуванням суті спору та ціни позову, дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 4 400,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору та витрати позивача на послуги адвоката покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 4-В, код 37102560) заборгованості у розмірі 45 648,38 грн. (сорок п'ять тисяч шістсот сорок вісім гривень 38 коп.), штраф - 12 987,25 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 25 коп.) та 6 227,00 грн. (шість тисяч двісті двадцять сім гривень 00 коп.) судові витрати.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 27.02.15р.

Головуючий суддя М.Є. Літвінова

Судді В.П. Босий

І.І. Борисенко