Рішення № 42886272, 24.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2015Справа №910/22455/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 5"

до публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про розірвання договору

Головуючий суддя: Головатюк Л.Д.

Суддя Ковтун С.А.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

Від позивача - не прибув

Від відповідача: Герасько М.Г.(дов. від 31.10.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про розірвання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521160 від 13.12.2001.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.10.2014 порушено провадження у справі №910/22455/14 та призначено до розгляду на 04.11.2014.

04.11.2014 в судовому засіданні оголошено перерву на 13.11.2014, а 13.11.2014 - на 27.11.2014 для подання додаткових доказів по справі.

13.11.2014 позивач подав суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просить суд розірвати договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521160 від 01.10.2003 з 26.04.2014. Суд прийняв дану заяву.

В судове засідання 27.11.2014 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Суд прийшов до висновку про витребування доказів.

Розгляд справи відкладено на 17.12.2014.

В судове засідання 17.12.2014 прибули представники сторін, надали пояснення по справі та подали додаткові пояснення по справі.

Ухвалою від 17.12.2014 вирішено здійснити розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 17.12.2014 для здійснення колегіального розгляду справи №910/22455/14 визначеного колегіальний склад суддів: Головатюк Л.Д. (головуючий), суддя Пукшин Л.Г., суддя Ковтун С.А.

Ухвалою суду від 17.12.2014 колегією суддів у складі: Головатюк Л.Д. (головуючий), суддя Пукшин Л.Г., суддя Ковтун С.А. прийнято до провадження справу № 910/22455/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 5" до публічного акціонерного товариства "Київенерго" про розірвання договору.

Розгляд справи призначено на 20.01.2015.

20.01.2015 в судовому засіданні оголошено перерву на 12.02.2015 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 12.02.2015 прибув представник відповідача, надав пояснення по справі.

Представник позивача в судове засідання 12.02.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладено на 24.02.2015.

В судове засідання 24.02.2015 прибув представник відповідача, надав пояснення по справі, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Представник позивача в судове засідання 24.02.2015 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів, позивач у справі є прибутковою організацією, основним видом діяльності якої є комплексне обслуговування об'єктів (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у матеріалах справи).

Відповідно до установчого договору позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" створене для покращення рівня обслуговування населення та є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" в частині договірних відносин по обслуговуванню будинків № 13 та 13-а по вул. Старонаводницькій у м. Києві.

Обставини того, що товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" є експлуатаційною організацією з обслуговування будинків № 13 та 13-а по вул. Старонаводницькій у м. Києві підтверджуються актами приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

01.10.2003 Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", правонаступником якої є відповідач у справі та товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521160, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України відповідач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води, а позивач зобов'язався своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно п. 5.1 облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку.

У п. 2.3.4 договору сторони погодили, що у додатках № 8 та № 9 визначаються об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги тепло споживання, займана площа орендарів тощо).

Згідно з додатком № 8 та № 9 до договору опалення і гаряче водопостачання здійснюються на житловий будинок, секції А-Е по вул. Старонаводницькій, 13 у м. Києві, номер особистого рахунку - 521160.

Термін дії договору у п. 8.1 сторонами визначено до 31.12.2003 та, поряд з цим, передбачено його прологнацію на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде заявлено однією зі сторін.

Відповідно до п. 8.2 договору він припиняє свою дію у випадках закінчення строку, на який його було укладено; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення арбітражним судом; форс-мажору; ліквідації сторін.

Припинення договору не звільняє абонента (користувача послуг) від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії(п. 8.3. договору).

За твердженнями позивача, договір № 521160 від 01.10.2003 підлягає розірванню в судовому порядку, оскільки направлена відповідачу пропозиція про його розірвання, залишилася без реагування, а фактичні обставини не дозволяють подальше виконання його умов як позивачем, так і відповідачем з огляду на зміни в законодавстві, що набули чинності 26.04.2014.

Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.

26.04.2014 набули чинності зміни до законодавства, про які позивач вказує як підставу для задоволення позову, а саме: набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014.

У ч. 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, що діяла до внесення вказаних змін) вказувалося, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг.

Як вказується у позовній заяві, товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" не є балансоутримувачем будинку № 13 по вул. Старонаводницькій у м. Києва, але враховуючи необхідність забезпечення мешканців житлово-комунальними послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання та відсутність норми, яка регулювала правовідносини у житловому будинку, у якому балансоутримувач не був визначений, в порядку аналогії закону позивач уклав з відповідачем спірний договір для постачання послуг кінцевим споживачам, якими є мешканці та орендарі житлових і нежитлових приміщень за вказаною адресою.

Оскільки договір було укладено для забезпечення потреб населення та орендарів у тепловій енергії, суд погоджується з позивачем у тому, що виконання ним грошових зобов'язань за договором щодо оплати поставленої відповідачем теплової енергії відбувалося за рахунок коштів, які сплачували безпосередні кінцеві споживачі.

26.04.2014 набули чинності зміни у законодавстві, якими, серед іншого регулюються правовідносини в сфері розрахунків за енергоносії, зокрема, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 № 1198-VII внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV.

Відповідно до наведеного, редакція ч. 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 26.04.2014 викладено наступним чином: "Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація)".

Обумовлені спірним договором послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення і гарячого водопостачання у контексті спірних правовідносин сторін наразі слід прирівнювати до послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції зі змінами від 26.04.2014 договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг (ч. 3 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Виходячи з постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії" від 10.08.2012 № 278 вид господарської діяльності у сфері теплопостачання та у сфері послуг з централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню.

Як встановлено судом з пояснень представника позивача, правоустановчих і реєстраційних документів товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" не здійснює діяльність з виробництва і постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, не має необхідних дозвільних документів на провадження діяльності у сфері теплопостачання та у сфері послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та, відповідно, не є виконавцем цих послуг, а здійснює обслуговування власників житлових і нежитлових приміщень, шляхом управління житловим і нежитловим фондом, організовує забезпечення потреб мешканців будинку, власників і орендарів приміщень у житлово-комунальних послугах.

Згідно з п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 централізоване водовідведення, централізоване постачання холодної та гарячої води, централізоване опалення надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем.

Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1. ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Згідно із ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено договором (ч. 1). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3).

Згідно із ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зважаючи на норми ст. 188 ГК України, ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання послуг з теплопостачання може бути розірвано, зокрема, у зв'язку зі зміною власника об'єкта теплопостачання.

При суд зазначає, що на час вирішення даного спору умови пункту 8.2 Договору було виконано, оскільки позивач повідомив контрагента про намір розірвати Договір листом від 14.08.2014 № 05-0607.

Суд погоджується з твердженнями позивача, неможливість виконання зобов'язання з боку позивача, в даному випадку, полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власника і орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води без наявності відповідної ліцензії, яка у товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" відсутня.

Вказану неможливість виконання зобов'язань слід розглядати як підставу для припинення зобов'язань з огляду на настання обставин, за які не відповідає жодна із сторін, оскільки станом на момент вирішення спору позивач не може виступати виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання і не вправі надавати послуги з постачання теплової енергія для потреб опалення і гарячого водопостачання, у зв'язку з чим договір № 521160 від 01.10.2003 підлягає розірванню.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, припинення правовідношення.

Згідно з ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Фактичні обставини справи свідчать про наявність істотної зміни обставин, які відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України є достатньою підставою для розірвання договору за рішенням суду, оскільки на вимогу позивача підтвердити припинення правовідносин шляхом укладення угоди про розірвання договору від 01.10.2003 № 521160 відповідач надав відмову.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено існування передбачених законом, та, зокрема ст. 652 ЦК України, підстав для розірвання спірного договору, і тому заявлені позовні вимоги про розірвання Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.10.2003 № 521160 є законними та обґрунтованими, і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не спростовано доводи позивача, наведені в позовній заяві. При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача проти позовних вимог, які полягають у тому, що на момент вирішення спору відсутні зміни у підзаконних нормативних актах з огляду на вступ у силу описаних вище змін в законодавстві. Суд звертає увагу відповідача, що факт не приведення у відповідність до нового законодавства попередньо прийнятих підзаконних нормативно-правових актів щодо регулювання правовідносин у сфері надання послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води, у жодному випадку не може слугувати підставою для порушення законодавства та бездіяльності у питанні належного оформлення договорів зі споживачами житлово-комунальних послуг.

При цьому, суд погоджується з твердженнями відповідача щодо можливості розірвання договору за рішенням суду тільки з моменту набуття чинності таким рішенням. Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Рішення господарського суду в такому випадку є юридичним фактом, з яким пов'язується настання правових наслідків, визначених статтею 653 ЦК України.

Зазначена правова позиція також знайшла своє відображення в п. 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р., у відповідності з яким наголошено, що згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" задовольнити повністю.

2. Розірвати договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003 № 521160, укладений між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", правонаступником якої є публічне акціонерне товариство "Київенерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Рада 5" з 26.04.2014.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" (02068, м. Київ, вул. Г. Ахматової, 3, ідентифікаційний код 32070545) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Головуючий суддя Головатюк Л.Д.

Суддя Ковтун С.А.

Суддя Пукшин Л.Г.

Дата підписання повного тексту рішення - 27.02.2015