Рішення № 42886259, 25.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 11/8/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2015 Справа № 908/61/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт» (юр. адреса: вул. Елеваторна, буд. 1, м. Миронівна, Київська область, 08800, поштова адреса: вул. Академіка Заболотного, буд. 158, м. Київ, Київська область, 04143; код ЄДРПОУ 25412361),

до відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1),

відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Печерний Є.В. - дов. №11/Д від 16.02.2015;

від відповідача: не з'явився;

про: стягнення 24 300,29 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» про стягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 24 300,29 грн., які складаються з основного боргу в сумі 19 767,76 грн., 1 428,16 грн. пені, 1 647,49 грн. річних та 1 456,88 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою від 06.01.2015р. порушено провадження по справі, призначені час і дата судового засідання, сторони зобов'язані надати документи та вчинити дії, необхідні для всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві, при цьому підставою виникнення спору зазначає порушення відповідачем умов договору поставки № 1068П/ЗФ від 31.07.2014р. в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару. Заборгованість за договором на момент звернення до суду з позовною заявою складає 19 767,76 грн. Тривала затримка оплати вартості поставленої продукції слугувала підставою для нарахування сум пені, річних та втрат від інфляції. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов'язані із розглядом справи, віднести на відповідача.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву та витребувані докази не надав, акт звіряння взаємних розрахунків, направлений на його адресу позивачем, не підписав. В судове засідання повноважного представника не направив. Заяв про розгляд справи без повноважного представника відповідача на адресу суду не надходило. За таких обставин, справа розглядається в порядку передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в матеріалах справи документами та за відсутністю повноважного представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

31.07.2014 між публічним акціонерним товариством «Мирнівський хлібопродукт» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір поставки № 1068П/ЗФ, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання поставляти відповідачу товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних накладних), що виписуються на кожну партію товару, а відповідач, в свою чергу, прийняти цей товар та оплатити його вартість.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем на користь відповідача протягом 29.08.2014 - 04.09.2014 були здійснені поставки товару на загальну суму 19 967,76 грн., що підтверджується видатковими накладними, накладними на повернення тари та актів прийому-передачі продукції, належним чином засвідчені копії яких, додані позивачем до позовної заяви.

Факт отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей підтверджується підписами та печаткою відповідача на первинних документах.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.3 Договору датою поставки товару вважається дата підписання відповідної накладної (товарно-транспортної накладної) та акту приймання-передачі продукції обома сторонами Договору.

Відповідно до п. 1 та п. 5 Додатку № 1 від 31.07.2014 до Договору, оплата за товар здійснюється в зазначені строки відповідно до найменування товару.

Відповідно до найменувань продукції що поставлялась відповідачу товарно-транспортні накладні мали бути оплаченими у наступні терміни:

- ЗФ100166037 від 28.08.2014 на суму 6 465,90 грн. - до 04.09.2014;

- ЗФ100166624 від 29.08.2014 на суму 8 467,16 грн. - до 05.09.2014;

- ЗФ100166979 від 30.08.2014 на суму 2 354,87 грн. - до 05.09.2014;

- ЗФ100168161 від 03.09.2014 на суму 688,80 грн. - до 12.09.2014;

- ЗФ100168843 від 04.09.2014 на суму 2 223,85 грн. - до 11.09.2014.

Частина товару, поставленого за ТТН №ЗФ100166037 від 28.08.2014 була погашена за рахунок існуючої переплати у відповідача на початок оспорюваного періоду.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 19 767,76 грн. Вказана заборгованість підтверджується, серед іншого, підписаними сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.09.2014 - 29.09.2014.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як передбачено п. 8.3 Договору, у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також несе відповідальність, встановлену у ст. 625 Цивільного кодексу України в розмірі 30% річних з простроченої суми за весь час прострочення.

За порушення строків оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 1 428,16 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не передбачено договором.

П. 8.3 Договору містить вказівку на розмір річних, що стягуються за прострочення строків оплати товару - 30%.

За порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача річні в сумі 1 647,49 грн. та 1 456,88 грн. втрат від інфляції.

Суми пені, 30% річних та втрат від інфляції ретельно перевірені в судовому засіданні, розрахунок здійснено вірно.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 19 767,76 грн., 1 428,16 грн. пені, 1 647,49 грн. річних та 1 456,88 грн. втрат від інфляції позивачем заявлені правомірно та обґрунтовано, підтверджені зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати, слід віднести на відповідача, оскільки спір саме з його вини доведено до судового вирішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства«Миронівський хлібопродукт» (юр. адреса: вул. Елеваторна, буд. 1, м. Миронівна, Київська область, 08800, поштова адреса: вул. Академіка Заболотного, буд. 158, м. Київ, Київська область, 04143; код ЄДРПОУ 25412361) 19 767 (дев'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 76 коп. основного боргу, 1 428 (одну тисячу чотириста двадцять вісім) грн. 16 коп. пені, 1 647 (одну тисячу шістсот сорок сім) грн. 49 коп. річних, 1 456 (одну тисячу чотириста п'ятдесят шість) грн. 88 коп. втрат від інфляції та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В засіданні 25.02.2014р. оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 25.02.2014р.

Суддя С.А.Гончаренко