Рішення № 42886213, 24.02.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.02.15р. Справа № 904/10387/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА", м. Дніпропетровськ

до Фермерського господарства "АННА", с. Чернігівка Солонянський район Дніпропетровська область

про стягнення 820 407,09 грн.

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

Від позивача: представник Жижин Р.В. - ордер № 351/000036 від 24.12.14р.;

Від відповідача: представник Малютов С.В. - довіреність № 011501 від 15.01.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до фермерського господарства "Анна", с.Чернігівка, Солонянський район, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 820407,09грн. (з яких 577005,24грн. - проіндексована сума вартості товару (боргу); 222916,89грн. - проценти за користування товарним кредитом; 20484,96грн. - пеня).

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №13266 від 13.03.2014р. за умовами якого позивач зобов'язується передати, а відповідач прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій). На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 346936,01грн., а відповідач не здійснив жодного платежу, у зв'язку з чим, з метою захисту порушених прав, позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №13266 від 24.12.2014р. ухвалою суду від 29.12.2014р. порушено провадження по справі та призначено слухання.

Розпорядженням керівника апарату від 03.02.2015 року за №47 призначено повторний автоматичний розподіл справи №904/10387/14, у зв'язку зі знаходженням судді Рудовської І.А. на лікарняному.

Автоматизованою системою справу №904/10387/14 розподілено на суддю Петренка І.В., який ухвалою від 05.02.2015 року прийняв справу №904/10387/14 до свого провадження та призначив слухання на 24.02.2015 року.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду та явкою представника позивача в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 17.02.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 10.02.2015р. та явкою представника в судове засідання.

24.02.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні, в судовому засіданні підтвердив часткову сплату відповідачем основної заборгованості у розмірі 1692,57грн.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача просить суд задовольнити частково, а саме у розмірі вартості боргу - 346936,01грн., з розстрочкою платежу та судовий збір пропорційно стягнутої суми, в інших позовних вимогах відмовити.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 24.02.2015р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2014р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №13266 (далі по тексту - договір купівлі-продажу), відповідно до умов пункту 1.1. якого, продавець (позивач) зобов'язується передати, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного Договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

В пункті 2.1. договору купівлі-продажу зазначено про те, що якість товару повинна відповідати стандартам і Держстандартам, що діють в Україні на момент передачі товару, підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виготовлювача.

Продавець (позивач) надає покупцю (відповідачу-1) сертифікати якості на кожну партію товару (пункт 2.2. договору купівлі-продажу).

Відповідно до пункту 3.1. договору купівлі-продажу, конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціна, строк, поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару встановлена по домовленості сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США. Оплата вартості товару підлягає у гривні, згідно розділу 4 цього Договору.

Згідно з пунктом 3.2. договору купівлі-продажу, загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, підписаних в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною, з урахуванням зміни ціни у спосіб передбачений пунктами 4.7., 4.8. та суми процентів за користування товарним кредитом.

Пунктом 4.1. договору купівлі-продажу передбачено, що умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації(ях) до договору.

Як зазначено у п. 4.2. договору купівлі-продажу, товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом. Товарний кредит наданий продавцем (позивачем) покупцю (відповідачу) в межах строків визначених умовами оплати товару у специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитором. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених умовами оплати товару - є неправомірне користування покупцем (відповідачем) товарним кредитом. У разі несвоєчасної сплати товарного кредиту, покупець (відповідач) продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) по ставці згідно п. 7.2. (протягом 10-ти календарних днів), а далі по ставці згідно п. 7.3. договору.

Відповідно до п. 4.3. договору купівлі-продажу, нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період: з моменту фактичного відвантаження товару до дня фактичної оплати покупцем (відповідачем) суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній. Якщо буде мати місце факт, що передбачений п. 4.7., 4.8. даного договору, то відповідно і нарахування процентів за користування товарним кредитом здійснюється на уже проіндексовану згідно п. 4.7. чи п. 4.8. суму вартості товару (боргу) по договору, тобто ПСП.

Згідно з п. 4.4. договору купівлі-продажу, при розрахунку процентів день надання та погашення товарного кредиту вважається як один день, при цьому день надання товарного кредиту не включається до розрахунку, а день погашення - включається. При розрахунку процентів кількість днів в місяці приймається за фактичну кількість днів, а в році - 365. У випадку прострочення погашення товарного кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості по товарному кредиту і за весь період прострочення, до дати його повного фактичного погашення. Дата повного фактичного погашення (оплати заборгованості по товарному кредиту) вважається - дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивача) у сумі, яка дорівнює заборгованості покупця (відповідача) по товарному кредиту.

Пунктом 4.5. договору купівлі-продажу передбачено, що сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється покупцем (відповідачем) у строк, який визначається:

- датою погашення (сплати) товарного кредиту, що визначена умовами оплати товару у специфікації, а при наявності несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом (неправомірне користування), сплата процентів здійснюється покупцем (відповідачем-1) щоденно і по дату фактичного погашення товарного кредиту;

- датою фактичного дострокового погашення товарного кредиту, у випадку дострокового погашення товарного кредиту;

Товар вважається оплаченим покупцем (відповідачем) у момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивача).

Відповідно до п. 4.6. договору купівлі-продажу, плата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились та узгодили зміну ціни на товар в межах періоду часу, що вказаний у п. 4.7. та згідно способів викладених у п.п. 4.7., 4.8. договору.

Пунктом 4.7 договору купівлі-продажу передбачена зміна ціни на товар, якщо у періоди часу: з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього строку користування покупцем (відповідачем) товарним кредитом (як правомірне користування так і неправомірне), офіційний курс гривні до іноземної валюти - (Долар США) зміниться в більшу або меншу сторону від офіційного курсу гривні до іноземної валюти - (Долар США), що визначений у специфікації до договору на момент її підписання, покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити продавцю (позивачу) проіндексовану суму вартості товару у гривні по договору, як проданого на умовах товарного кредиту, так і на інших умовах.

Пунктом 4.8. договору купівлі-продажу передбачено, що якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (Долар США) А1 існуючий на певну дату у періодах, про які йдеться мова у п. 4.7. договору, буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), підтвердженого ПАТ "АКТАБАНК" чи/або ПАТ "ПУМБ", чи/або "ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Банк обирається за вибором продавця (позивача), то продавець (позивач) має право на індексацію суми вартості товару у гривні, а покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити продавцю (позивачу) уже проіндексовану суму вартості товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), згідно наступної формули:

Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (М1:А0)хСП=ПСП, де:

М1 - міжбанківський курс гривні до долара США (курс продажу) на дату, коли мало місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0;

А0 - це:

- (при першій індексації суми вартості товару (боргу)) - офіційний курс гривні до іноземної валюти - Долара США визначений у специфікації до Договору;

- (при кожній черговій індексації) - це курс гривні до іноземної валюти - Долара США, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу) був на місці показника М1.

СП - сума вартості товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на:

- дату, коли грошові кошти від покупця (відповідача-1) (оплата по договору) зараховані на розрахунковий рахунок продавця (позивача);

- дату, вказану в умовах оплати у специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту;

- дату будь-яку послідуючу, яка йде після дати, вказаної в умовах оплати у специфікації, як строк погашення товарного кредиту.

ПСП - проіндексована сума вартості товару (боргу).

Міжбанківський курс гривні до Долара США (курс продажу) підтверджується довідкою ПАТ "АКТАБАНК" чи/або ПАТ "ПУМБ", чи/або ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (за вибором продавця (позивача). Кількість разів при яких може бути задіяна індексація суми вартості товару у гривні (боргу) є необмеженою і прямо пропорційно залежить від кількості разів зміни курсу гривні до долара США, згідно пунктів 4.7, 4.8 договору, у періоди: починаючи з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару покупцю), та протягом всього періоду користування покупцем (відповідачем) товарним кредитом (як правомірного користування так і не правомірного).

Пунктом 5.1. договору купівлі-продажу передбачено, що право власності на товар переходить до покупця (відповідача) в момент одержання ним товару, супровідних документів, та підписання накладних на передачу товару.

Згідно з п. 5.4. договору купівлі-продажу, прийом товару по кількості і якості та документів згідно п. 4.13. проводиться покупцем (відповідачем) у момент одержання товару від продавця (позивача). Покупець (відповідач) зобов'язаний перевірити комплектацію, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування товару й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити продавцю (позивачу). При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем (відповідачем), а документи, передбачені 4.3. - йому переданими.

Як зазначено у п. 7.1. договору купівлі-продажу, у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікаціях до договору, покупець (відповідач-1) сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Якщо покупець (відповідач) прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховується 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у п. 7.3. цього договору (п.7.2. Договору купівлі-продажу).

Якщо покупець (відповідач-1) прострочив оплату товару, проданого в кредит, через десять днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом (п. 7.3 Договору купівлі-продажу).

Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем (відповідачем) своїх зобов'язань за цим договором (п. 13.1. Договору купівлі-продажу).

На виконання умов договору купівлі-продажу між позивачем та відповідачем підписано специфікації № 2 та № 5 (а.с. 16, 17 відповідно), де сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися позивачем.

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору купівлі-продажу, специфікацій № 2, та № 5 відповідачу було передано у власність товар на умовах надання позивачем відповідачу товарного кредиту з відстрочкою платежу на загальну суму 346936,01грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 18-21).

Товар по Специфікації № 2 від 13.03.2014р. та Специфікації № 5 від 08.05.2014р. до договору продається на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцю загальну кінцеву вартість товару, отриманого згідно специфікації до договору, у строк до 25.10.2014р.

Однак, як зазначає позивач, відповідач зобов'язання за договором купівлі-продажу належним чином не виконав, грошові кошти за отриманий товар не сплатив у повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 24.12.2014р. у відповідача утворилась проіндексована заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу у розмірі 577005,24грн. (з яких 346936,01грн. сума вартості товару згідно видаткових накладних та 230069,23грн. сума індексації).

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу, позивач відповідно до п. 7.1. договору купівлі-продажу нарахував пеню у розмірі 20484,96грн.

Крім того, відповідно до п. 7.2., п. 7.3. договору купівлі-продажу, позивачем були нараховані проценти за користування товарним кредитом у розмірі 222916,89грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача проіндексовану суму боргу у розмірі 577005,24грн., суму процентів за користування товарним кредитом у розмірі 222916,89грн., пеню у розмірі 20484,96грн.

В свою чергу, відповідач скористався правом на судовий захист та частково позовні вимоги позивача визнав.

Відповідач визнав, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу, підписано Специфікації до нього, за видатковими накладними останній отримав від позивача товар, однак за нього в повному обсязі не розрахувався.

Вказані обставини пояснив тим, що в 2014р. зі своїх полів засіяних соняшником відповідач зібрав незначний урожай соняшнику, що не дало можливості розрахуватися за договором купівлі-продажу №13266 від 13.03.2014р.

Відповідно до актів затверджених начальником управління агропромислового розвитку Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, а саме: акту обстеження посівів соняшнику відповідача на площі 600 га від 08.08.2014р., характеристика стану посівів з яких на площі 152,5 га взагалі незадовільна, а актом обстеження від 01.09.2014р. встановлено, що на зазначеній площі взагалі збирання урожаю було недоцільним. Причини формування неповноцінного врожаю є погодні умови, а саме аномально суха погода, яка вплинула на формування урожаю просапних культур, а саме кукурудзи та соняшнику, що також підтверджується довідкою Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 14.08.2014р. за №05-30.

Враховуючи вищевикладені обставини, штрафні санкції, які нарахував позивач до стягнення надмірно великі порівняно зі збитками які він несе у разі несвоєчасного виконання договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим відповідач посилається на статтю 233 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач звертає увагу суду, що кредитор не має права на неустойку у разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Тобто особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, відповідач просить суд позовні вимоги позивача задовольнити частково, а саме в розмірі вартості боргу, тобто у розмірі 346936,01грн. та судові витрати по справі відповідач вважає за потрібне покласти на нього пропорційно розміру задоволених вимог. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні, яке відбулося 24.02.2015р. відповідач надав додаткові пояснення по суті позовних вимог та повідомив суд, що платіжним дорученням №452 від 18.02.2015 року на суму 692,57грн. та платіжним дорученням №460 від 23.02.2015 року на суму 1000,00грн. відповідач погасив заборгованість у розмірі 1692,57грн.

Представник позивача підтвердив факт проплати відповідачем основної заборгованості у розмірі 1692,57грн.

Відповідач просив суд позовні вимоги відповідача задовольнити частково, а саме у розмірі вартості боргу - 346936,01грн., з розстрочкою платежу та судовий збір пропорційно стягнутої суми, в інших позовних вимогах відмовити.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що розрахунки суми пені та процентів за користування товарним кредитор перевірені та визнані такими, що зроблені вірно.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 694 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його неналежне виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1). Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2).

Щодо заперечень відповідача.

Причини неналежного виконання взятих на себе зобов'язань відповідач пояснив тим, що в 2014р. зі своїх полів засіяних соняшником останній зібрав незначний урожай соняшнику, що не дало можливості розрахуватися за договором купівлі-продажу №13266 від 13.03.2014р.

Відповідно до актів затверджених начальником управління агропромислового розвитку Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, а саме: акту обстеження посівів соняшнику відповідача на площі 600 га від 08.08.2014р., характеристика стану посівів з яких на площі 152,5 га взагалі незадовільна, а актом обстеження від 01.09.2014р. встановлено, що на зазначеній площі взагалі збирання урожаю було недоцільним. Причини формування неповноцінного врожаю є погодні умови, а саме аномально суха погода, яка вплинула на формування урожаю просапних культур, а саме кукурудзи та соняшнику, що також підтверджується довідкою Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 14.08.2014р. за №05-30.

Господарський суд ознайомившись з такою позицією відповідача звертає увагу останнього на наступне.

Відповідно до статті 42 та абзацу 5 статті 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

З огляду на це, господарський суд не виключає наявність підстав вважати, що наведені відповідачем обставини передусім є наслідком господарської діяльності останнього, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних та незалежних від відповідача обставин.

Таким чином, в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України обставини відсутності у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України надано право господарському суду, приймаючи рішення:

- зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

- відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Ознайомившись з твердженнями відповідача, що штрафні санкції, які нарахував позивач до стягнення надмірно великі порівняно зі збитками які він несе у разі несвоєчасного виконання договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим відповідач посилається на статтю 233 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає необґрунтованими.

Пеня нарахована позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства і господарський суд не вважає її надмірно великою по відношенню до основної суми заборгованості.

Щодо розміру проіндексованої суми вартості товару та нарахованих позивачем процентів за користування товарним кредитом господарський суд звертає увагу на положення статті 629 Цивільного кодексу України, якою визначено обов'язковість договорів.

Сторони вільно уклали спірний договір купівлі-продажу, відповідач з умовами вказаного договору ознайомлений.

Положення спірного договору відповідають чинному законодавству, а отже права відповідача не є порушеними.

Відповідач звертає увагу суду, що кредитор не має права на неустойку у разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Тобто особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Ознайомившись з викладеною вище позицією відповідача господарський суд наголошує, що невиконання обов'язку з оплати товару виникло в результаті господарської діяльності самого відповідача, а отже і відповідальність повинен нести останній.

Для розстрочки платежу необхідна наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідач не надав суду відповідних доказів, отже враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявна загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо, господарський суд не вбачає підстав для розстрочки виконання рішення.

Враховуючи, що платіжним дорученням №452 від 18.02.2015 року на суму 692,57грн. та платіжним дорученням №460 від 23.02.2015 року на суму 1000,00грн. відповідач погасив заборгованість у розмірі 1692,57грн., а представник позивача підтвердив факт проплати відповідачем основної заборгованості у розмірі 1692,57грн. господарський суд у вказаній частині провадження припиняє в порядку пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 16408,14грн. та витрат на послуги адвоката у розмірі 16000,00грн.

Господарський суд судовий збір у розмірі 16408,14грн. покладає на відповідача.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13р. за № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Позивач, як доказ отримання послуг адвоката надав суду всі необхідні документи.

Господарський суд витрати на послуги адвоката у розмірі 16000,00грн. покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 543, 546, 554, 599, 610, 611, 612, 629, 655, 692, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Анна" (52420, Дніпропетровська область, Солонянський район, село Чернігівка; ідентифікаційний код 31785328) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, буд. 1, ідентифікаційний код 31320991) 575312,67грн. (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч триста дванадцять грн. 67 коп.) - проіндексована сума вартості товару (боргу); 222916,89грн. (двісті двадцять дві тисячі дев'ятсот шістнадцять грн. 89 коп.) - проценти за користування товарним кредитом; 20484,96грн. (двадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири грн. 96 коп.) - пеня; 16408,14грн. (шістнадцять тисяч чотириста вісім грн. 14 коп.) - судовий збір; 16000,00грн. (шістнадцять тисяч грн. 00 коп.) - витрати на послуги адвоката, видати наказ.

В частині стягнення з фермерського господарства "Анна" (52420, Дніпропетровська область, Солонянський район, село Чернігівка; ідентифікаційний код 31785328) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м.Дніпропетровськ, вул.Собінова, буд. 1, ідентифікаційний код 31320991) 1692,57грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто дві грн. 57 коп.) основної заборгованості провадження припинити.

В задоволенні розстрочки відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

25.02.2015р.

Суддя І.В. Петренко