Ухвала суду № 42885964, 24.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/72/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Чернігівській лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 04.12.2014 року № 0004622200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Чернігівській лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» (ЄДРПОУ 31597869) зареєстроване 26.07.2001 року, про що 24.12.2004 року внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, взяте на податковий облік ДПІ у м. Чернігові 17.10.2001 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 092470.

На підставі направлень від 05.11.2014 року № 3169, № 3170, відповідно до наказу від 05.11.2014 року № 3164, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Чернігівській лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» з питань декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Влада» за липень-серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.11.2014 року № 2621/22/31597869, на підставі якого ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 року № 0004622200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 718850,00 грн., в т.ч. за основним платежем 479233,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 239617,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем було подано заперечення від 21.11.2014 року № 02/245, однак відповідно до рішення відповідача від 01.12.2014 року № 14099/10/25-26-22-03-09 заперечення є не достатньо обґрунтованими та не можуть бути враховані при винесенні податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, між ПАТ «Чернігівській лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка» та ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Влада» було укладено договори поставки № 14/07/14-ОС від 14.07.2014 року, від 05.08.2014 року № ГХ 15/08/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар (а. с. 30-31, 64-65).

Виконання вказаних договорів підтверджують наступні первинні документи:

- специфікації від 14.07.2014 № 14/07/14-ОС, від 05.08.2014 № ГХ 15/08/14, від 15.07.2014 № 1 (а. с. 32, 66, 98-99);

- виписками банку (а. с. 33, 35, 67);

- платіжні доручення від 17.07.2014 № 2489, від 18.07.2014 № 2513, від 04.09.2014 № 2780 (а. с. 34, 68);

- податкові накладні від 16.07.2014 № 34, 17.07.2014 № 39, від 18.07.2014 № 40, від 21.08.2014 № 19, № 20, № 21 (а. с. 37-39, 77-79);

- видаткові накладні від 16.07.2014 № 213, від 17.07.2014 № 215, від 18.07.2014 № 221, від 18.07.2014 № 222, від 22.07.2014 № 228, від 19.08.2014 № 259, від 20.08.2014 № 263, № 264, № 265, від 21.08.2014 № 269, № 270, № 271, № 272 (а. с. 40-44, 69-76);

- товарно-транспортні накладні (а. с. 45-49, 80-93);

- посвідченням № 23 від 11.07.2014 (а. с. 50);

- акт звірки від 31.07.2014 (а. с. 51);

- реєстр (а. с. 52);

- контракти (а. с. 53-56, 96-97);

- додаткова угода (а. с. 57-58);

- рахунки-фактури від 16.07.2014 (а. с. 59);

- ліцензії (а. с. 60, 103);

- митні декларації (а. с. 61-63, 104-105);

- довідки (а. с. 94, 106);

- протокол від 15.08.2014 № 86 (а. с. 95);

- інвойс (а. с. 100);

- доручення (а. с. 101-102);

- екологічна декларація № 406 від 02.08.2014 (а. с. 145);

- посвідчення на олію соняшникову № 36 від 29.07.2014 (а. с. 146);

- довідка про порядок виготовлення олії соняшникової нерафінованої від 17.07.2014 № 17/07 (а. с. 147);

- експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів № 56600/06/3 від 15.03.2013 (а. с. 148).

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Однак, відповідач як на підставу нікчемності договорів позивача із контрагентами посилається на акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ланагросервіс ММ» (код ЄДРПОУ 31295709) №409/10-04-22-10/31295709 від 05.08.2014 року, який являється контрагентом ТОВ «Київська інвестиційна компанія «Влада».

Однак, такі посилання судом першої інстанції вірно не взято до уваги, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки засвідчує лише відсутність звірки, і не є доказом порушень у веденні податкового обліку.

Крім того слід зауважити, що представником позивача в суді першої інстанції на підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності первинні документи: контракти, додаткові угоди, рахунки-фактури, ліцензії, митні декларації, специфікація, інвойс, доручення, довідка (а. с. 53-63, 96-106).

Доводи податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі товару, якісних свідоцтв на товар спростовуються наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, посвідченнями про якість олії соняшникової № 23 від 11.07.2014 року, актом звірки поставок і відвантаження олії соняшникової станом на 31.07.2014, реєстром прийняття на зберігання за період липень 2014 року, протоколом результатів вимірювань, виданим Кіровоградською державною сільськогосподарською дослідною станцією НААНУ від 15.08.2014 року № 86, доручення № 2144 від 26.08.2014 року на завантаження експортного, ре імпортного чи транзитного вантажу та додаток до нього, екологічною декларацією № 406 від 02.08.2014 року, посвідченням на олію соняшникову № 36 від 29.07.2014 року, довідкою про порядок виготовлення олії соняшникової нерафінованої від 17.07.2014 року № 17/07, експлуатаційним дозволом для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів № 56600/06/3 від 15.03.2013 року.

Доводи щодо не надання доказів щодо зберігання товару та наявності складських приміщень спростовуються п. 2.2 договорів поставки, відповідно до якого товар вважається поставленим з моменту надходження його в пункт вигрузки, а також відповідно п. 4.5, п. 5.3 контрактів датою поставки товару автомобільним транспортом вважається дата відмітки порту/терміналу про прийняття товару в відповідний товарно-транспортній накладній на товар; далі мовою оригіналу: «датой поставки товара является дата, указанная в товарно-транспортной накладной на момент принятия товара на терминале».

Таким чином, представниками відповідача не спростовано того, що датою поставки товару вважається дата його поставки до терміналу, подальше його зберігання та імпорт покладається вже на «EXPERTOS VENTURE LP».

Отже, наявні ж в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані названими контрагентами на ім'я позивача за результатами поставки товарів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.