Постанова № 42885949, 27.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2015 року 13:50 № 826/768/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу, провадження в якій відкрито відповідно до ухвали суду від 27.01.2015 року та продовжено строк для надання відповідачем заперечень проти позову згідно ухвали від 13.02.2015 року,

за позовомВолодимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській областідо Концерну «Військторгсервіс»про стягнення заборгованості по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 35 278,50 грн.,-вимога про що ґрунтується на: викладених в позовній заяві обставинах щодо підстав та обставин виникнення податкового боргу; поданій відповідачем податковій декларації з плати за землю за 2014 року; Актах про результати перевірки своєчасності сплати грошових зобов'язань від 02.10.2014 року № 561/15-33689922 та № 560/15-33689922; податкових повідомленнях - рішеннях від 14.10.2014 року № 0002511500 та № 0002501600 з доказами їх вручення відповідачу; податковій вимозі форми Ю № 1077-25 від 10.10.2014 року з доказами її вручення відповідачу; картці особового рахунку відповідача; довідці про наявність несплаченої заборгованості у відповідача від 04.02.2015 року № 11306/23-025; витязі з ЄДР.

Керуючись положеннями статті 67 Конституції України, а також положеннями Податкового кодексу України, а саме: ст. 126, п/п. 14.1.265., 14.1.39, п. 54.3. (щодо штрафних санкцій та обов'язку податкового органу їх визначити), п. 57.1, п. 57.3 (щодо строків сплати узгоджених грошових зобов'язань), п. 58.1., п. 58.3 (щодо умов направлення та порядку вручення податкових повідомлень), п/п. 14.1.175 (щодо визначення терміну «податковий борг»), п. 87.2. (щодо джерел погашення податкового боргу), п/п. 14.1.137. (щодо визначення органів стягнення), п/п. 20.1.34. (щодо права ДПІ на звернення до суду з приводу стягнення податкового боргу), п. 95.1. (щодо права податкових органів звертатися до суду про стягнення податкового боргу та звернення стягнення в першу чергу на кошти боржника), п. 95.2. (щодо стягнення коштів та продаж майна платника податків не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги), п. 95.3. (щодо стягнення податкового боргу за рішенням суду), п. 59.5. (щодо стягнення консолідованої суми боргу),

дослідивши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи те, що відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано доказів скасування/оскарження рішень та вимоги позивача або погашення боргу на заявлену до стягнення суму, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на положеннях згаданих вище правових актів є обґрунтованими, з урахуванням чого надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку скороченого провадження про задоволення адміністративного позову.

З приводу поданих відповідачем пояснень, згідно яких відповідач зазначає про відсутність підстав для нарахування спірної суми боргу та її стягнення, зазначає про відсутність у Володимир-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області права вимоги про стягнення спірної суми боргу, оскільки податкова вимога та податкові повідомлення-рішення приймалися Володимир-Волинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, тобто іншим органом, а також зазначає про невірність проведення розрахунків спірної заборгованості, суд зазначає, що наведені відповідачем доводи не стосуються предмету доказування у даній справі та не скасовують обов'язок із сплати заборгованості.

Суд при цьому бере до уваги, що позивачем не надано доказів оскарження та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги ОДПІ, на підставі яких заявлено вимоги про стягнення боргу.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення даної заборгованості у судовому порядку, встановлення факту її сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності нарахування податкової заборгованості не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, якими донараховано спірні грошові зобов'язання, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз. Відтак, подані відповідачем заперечення, як зазначено вище, не стосуються предмету доказування у даній справі та не можуть братися судом до уваги у даній справі.

Наведене відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 09.04.2012 р. № К-10088/09 (номер рішення в ЄДРСР - 23599386) та в постанові від 16.05.2013 р. № К/9991/11648/11 (номер рішення в ЄДРСР 31340157).

Що ж до доводів відповідача щодо відсутності у Володимир-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області права вимоги про стягнення спірної суми боргу, суд зазначає, що відповідно до постанов КМУ від 21.05.2014 року № 236 «Про Державну фіскальну службу України» та від 06.08.2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів КМУ» Володимир-Волинська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області є правонаступником Володимир-Волинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, а відтак вищенаведені твердження відповідача є помилковими.

Також, суд не вбачає підстав для залишення даної позовної заяви без розгляду на підставі ст. 155 КАС України, на чому наполягав відповідач, оскільки позов відповідає встановленим вимогам, про що зазначено і в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Наведені відповідачем доводи не спростовують обов'язок відповідача із сплати спірної суми податкового боргу.

В даному випадку податкові зобов'язання є узгодженими та несплаченими у встановлений строк, у зв'язку з чим набули статусу податкового боргу, з урахуванням чого та на підставі наведених вище норм податкового законодавства, дослідивши наведені вище матеріали та інші наявні у справі докази, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-162, ст.ст. 183-2, 254, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» (адреса: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А; код ЄДР 33689922) на користь місцевого бюджету суму податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 35 278,50 грн. (тридцять п'ять тисяч двісті сімдесят вісім гривень 50 коп.).

3. Постанова підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 256 та п. 8. ч. 6 ст. 1832 КАС України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ч 8 ст. 183-2, ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя О.А.Кармазін