Постанова № 42885928, 23.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2015 року № 826/20929/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Енергетична Компанія "Гермес"

до

Державної податкової інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2014 №0001152207; визнання протиправними дій щодо внесення висновків про заниження ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» податку на додану вартість на суму 11 922 408 грн.; визнання протиправними дій щодо внесення до АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» на підставі акту від 08.12.2014 №43/1-22-07-36884163; зобов’язання поновити в Автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності, які були виключені на підставі акту від 08.12.2014 №43/1-22-07-36884163; зобов’язання вилучити з АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» оформлені актом від 08.12.2014 №43/1-22-07-36884163; зобов’язання відновити дані податкової звітності задекларовані ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 08.12.2014 №43/1-22-07-36884163 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Фінанси Ресурс Плюс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами, що свідчить про безпідставність прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення. Крім того, позивач вказує, що коригування сум податкового кредиту та податкових зобов’язань до узгодження нарахованих податкових зобов’язань не передбачена Податковим кодексом України.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві – заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях по суті позовних вимог.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Фінанси Ресурс Плюс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатом якої складено акт від 08.12.2014 №43/1-22-07-36884163 (надалі – акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем норм п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 11 922 408 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 №0001152207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 17 883 612 грн (за основним платежем 11 922 408 грн, за штрафним (фінансовими) санкціями 5 961204 грн).

Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення слугували наступні порушення податкового законодавства, які викладено в акті перевірки, а саме: ТОВ «Фінанси Ресурс Сервіс» має стан «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Фінанси Ресурс Сервіс» анульовано 08.09.2014, чисельність працюючих – 1 особа, транспортні засоби та складські приміщення відсутні; податкова декларація з ПДВ за липень 2014 року має статус «містить помилки, не визнана як податкова звітність».

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Фінанси Ресурс Сервіс» укладено договір купівлі-продажу природного газу від 18.07.2014 №18/17, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2.4 договору фактична кількість природного газу по цьому договору визначається згідно актів прийому-передачі природного газу між постачальником та покупцем, складних в порядку, передбаченому нормами чинного законодавства та цим договором.

На підтвердження факту реального виконання спірного договору позивачем надано суду копії: актів прийому-передачі природного газу, податкових накладних, які долучено до матеріалів справи.

З акту перевірки вбачається. що станом на кінець періоду, що звірявся кредиторська заборгованість становить 71 534 446,05 грн.

Відповідно до довідки про довідки з ЄДРПОУ ТОВ «Фінанси Ресурс Сервіс» товариство займається наступними видами діяльності: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); неспеціалізована оптова торгівля; консультування з питань інформатизації; діяльність у сфері права.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначені Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу» відповідно до якого продаж природного газу є ліцензійним видом діяльності.

В матеріалах справи відсутні докази наявності у ТОВ «Фінанси Ресурс Сервіс» ліцензії на постачання газу.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» суб'єкти ринку природного газу провадять свою діяльність на підставі договорів (контрактів), що укладаються відповідно до законодавства.

Згідно із ст. 13 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» Транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору. За договором транспортування природного газу газотранспортне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, магістральними трубопроводами до пункту приймання-передачі газу та передати його замовнику, а замовник зобов'язується сплатити газотранспортному підприємству встановлену в договорі вартість транспортування.

Пунктом приймання-передачі газу є об'єкт Єдиної газотранспортної системи України, на якому здійснюється передача природного газу між учасниками газового ринку, обладнаний вузлом обліку природного газу.

Обов'язкові умови для газотранспортних підприємств та споживачів послуг, що надаються такими підприємствами, встановлюються в типовому договорі про транспортування природного газу.

В матеріалах справи відсутні докази укладання договору транспортування природного газу.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Враховуючи, що позивачем не надано належних доказів реального виконання умов спірного договору (відсутні докази транспортування газу, відсутні ліцензії на продаж природного газу, відсутні докази наявності технічних можливостей для виконання купівлі-продажу природного газу, відсутні докази подальшої реалізацію або використання в іншій спосіб позивачем природного газу, відсутні докази наявності технічної можливості зберігання природного газу) отже висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України на думку суду є обґрунтованим та знайшов підтвердження під час судового вирішення справи, що свідчить про правомірність прийнятого на його підставі спірного податкового повідомлення-рішення та як наслідок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо внесення до АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» на підставі акту від 08.12.2014 №43/1-22-07-36884163; зобов’язання поновити в Автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності, які були виключені на підставі акту від 08.12.2014 №43/1-22-07-36884163; зобов’язання відновити дані податкової звітності задекларовані ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В матеріалах справи відсутні докази коригування податковим органом у відповідних базах даних показників податкового кредиту ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» на підставі акту від 08.12.2014 №43/1-22-07-36884163, отже позовні вимоги у вказаній частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання вилучити з АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» оформлені актом від 08.12.2014 №43/1-22-07-36884163, суд зазначає наступне.

Статтею 74 Податкового кодексу України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно із ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Оскільки акт звірки є носієм податкової інформації, то в силу згадуваних норм Податкового кодексу України використовується податковим органом під час проведення перевірок.

Крім того, як зазначено вище висновки податкового органу викладені в акті перевірки знайшли підтвердження під час вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб’єктивне уявлення, особисте переконання і порушенні прав чи свобод. Однак обов’язковою умовою здійснення такого захисту судом є об’єктивна наявність відповідно порушеного права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Враховуючи, що висновки акту перевірки підтвердились під час вирішення справи, оскільки використання податковим органом акту перевірки як носія доказової інформації, не створює для платника податків жодних наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для нього будь-яких обов’язків, отже суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда