Постанова № 42885827, 17.02.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

17 лютого 2015 р. Справа № 820/20205/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Мельникова Р.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування висновку та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, у якому просить суд: скасувати висновок Головного управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області від 04.12.2014 щодо скасування Посвідки на постійне проживання в Україні громадянки Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити Посвідку на постійне проживання в Україні громадянці Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., видану безстроково.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 04.12.2014 року ГУ ДМС України в Харківській області складено висновок, згідно якого громадянку СРВ ОСОБА_1 визнано такою, що не має дозволу на імміграцію в Україну, посвідку на постійне проживання визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню та анульовано відмітку про наявність дозволу на постійне проживання в Україні. Позивач вважає висновок ГУДМСУ в Харківській області є таким, що підлягає скасуванню, а також вважає, що ГУДМСУ в Харківській області зобов'язаний поновити посвідку на постійне проживання позивачу на постійне проживання в Україні.

Позивач та представник позивача до судового засідання не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, від представника позивача надійшла заява про слухання справи без їх участі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

В наданих до суду запереченнях представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити та зазначив, що керівництвом ВГІРФО УМВС України в Харківській області було прийнято рішення щодо документування громадянки СРВ ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання, оскільки відповідна особа вважається такою, що має дозвіл на імміграцію в Україну, але позивачем заява була подана після спливу шестимісячного терміну, визначеного абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень ЗУ "Про імміграцію".

Згідно п.10 ч.1 ст.3 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Згідно до ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає, що адміністративна справа повинна бути розглянута в порядку письмового провадження, на основі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до посвідки на постійне місце проживання в Україні НОМЕР_1, зазначено, що підстава видачі посвідки позивачу - висновок від 13.04.2004 року, дата видачі -13.04.2004 року, строк дії - безстроково, посвідку видано ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області (а.с. 8).

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДМС України в Харківській області складено висновок про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні від 04.12.2014 року, де зазначено про визнання громадянки СРВ ОСОБА_1 такою, що не має дозволу на імміграцію в Україну, визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню посвідка на постійне проживання та анулювати відмітку про наявність дозволу на постійне проживаня в Україні у паспортному документі (а.с. 6-7).

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію" посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до вимог вказаного Закону, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.

Також суд зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні позивачу, відповідач керувався п.4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", тобто проводив перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив, та 13.04.2004 року надав посвідку НОМЕР_1 на постійне місце проживання в Україні громадянці СРВ ОСОБА_1.

Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою КМ України № 1983 від 26.12.2002р. (який діяв на час прийняття оскаржуваного рішення), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

Відповідно до вимог ст.12 Закону України "Про імміграцію" підлягає скасуванню дозвіл на імміграцію, ст.13 вказаного Закону встановлює вилучення посвідки на постійне місце проживання на підставі скасування дозволу на імміграцію.

Відповідно до положень ст. ст. 8, 9 КАС України звернення до суду на підставі норм Конституції України гарантується. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує аналогію закону або аналогію права.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов позовом громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування висновку та зобов'язання вчинити дії - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 04.12.2014 року щодо скасування Посвідки на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити Посвідку на постійне проживання в Україні громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, видану безстроково.

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31217206784011, платник УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, банк платника ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації: 22030001, адреса: 61010, м.Харків, Червоношкільна наб., 16) на користь громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, витрати зі сплати судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.