Ухвала суду № 42885725, 26.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про відмову в роз'ясненні рішення суду та відмову у встановленні

способу і порядку виконання судового рішення

26 лютого 2015 року м. Київ № 826/10834/14

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження заяву відповідача-1 про роз'яснення судового рішення та встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 826/10834/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя»

до відповідача-1 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

відповідача-2 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Ткач Маріанни Юріївни

третя особа (на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору) Публічне акціонерне товариство «ЕРДЕ БАНК»

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2015 р. по адміністративній справі № 826/10834/14 суддею Добрянською Я.І. було задоволено позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» до відповідача-1 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та відповідача-2 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Ткач Маріанни Юріївни, третя особа (на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору) Публічне акціонерне товариство «ЕРДЕ БАНК», про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Так, зазначеною постановою від 20.01.2015 р. по адміністративній справі № 826/10834/14 суд постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Ткач Маріанни Юріївни щодо відмови у виплаті (відшкодуванні) на користь Приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» вкладів фізичних осіб-страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 в загальному розмірі 10 740 312 (десять мільйонів сімсот сорок тисяч триста дванадцять) гривень 22 копійки.

3. Визнати вкладниками Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами, фізичних осіб-страхувальників за договорами довгострокового страхування життя, укладеними з Приватним акціонерним товариством «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 згідно наданого переліку.

4. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Ткач Маріанну Юріївну включити до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «ЕРДЕ БАНК», фізичних осіб-страхувальників за договорами довгострокового страхування життя, укладеними з Приватним акціонерним товариством «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3.

5. Зобов'язати Державну установу «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та Уповноважену особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» Ткач Маріанну Юріївну вчинити усі необхідні дії щодо виплати (відшкодування) на користь Приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» вкладів фізичних осіб-страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 в загальному розмірі 10 740 312 (десять мільйонів сімсот сорок тисяч триста дванадцять) гривень 22 копійки.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «ГРАВЕ УКРАЇНА страхування життя» витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З даного приводу, 11.02.2015 р. відповідачем-1 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до канцелярії Окружного адміністративного суду м. Києва було подано заяву про роз'яснення судового рішення та встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 826/10834/14, оскільки відповідачу-1 не зрозуміло яким чином законним способом та в законному порядку виконати таке судове рішення.

Враховуючи зазначене, ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Добрянської Я.І. від 13.02.2015 р. було призначено до розгляду в судовому засіданні вказану заяву відповідача-1 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про роз'яснення судового рішення та встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 826/10834/14, та призначено судове засідання на 24.02.2015 р.

Так, у судовому засіданні 24.02.2015 р. представник відповідача-1 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вказану заяву про роз'яснення судового рішення та встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 826/10834/14 підтримав повністю та просив суд її задовольнити з підстав незрозумілості постанови від 20.01.2015 р. по справі № 826/10834/14, а також неможливості її належного виконання без встановлення судом способу і порядку виконання такого судового рішення.

Натомість відповідач-2 в судове засідання 24.02.2015 р. не прибув, та не скерував свого представника, хоча останній належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

У свою чергу представник позивача подав письмові заперечення проти заяви відповідача-1 про роз'яснення судового рішення та встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 826/10834/14, та в судовому засіданні 24.02.2015 р. представник позивача також заперечив проти вказаної заяви відповідача-1 і просив суд відмовити у її задоволенні, з підстав, викладених у письмовому запереченні, та з підстав зрозумілості судового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на викладене, а саме не прибуття в судове засідання 24.02.2015 р. відповідача-2, що був повідомлений належним чином, суд ухвалив продовжити розгляд заяви відповідача-1 про роз'яснення судового рішення та встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 826/10834/14 в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, проти чого також не заперечили позивач та відповідач -1.

За наслідками переходу судом до розгляду заяви відповідача-1 про роз'яснення судового рішення та встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 826/10834/14 в порядку письмового провадження, станом на 26.02.2015 р. жодних інших документів з приводу наведеного від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.

Отже, розглянувши в порядку письмового провадження подану відповідачем-1 заяву про роз'яснення судового рішення та встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 826/10834/14, а також врахувавши заперечення позивача з приводу вказаної заяви, вивчивши наявні матеріали справи та врахувавши актуальні обставини на даний час, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов до висновку, що така заява відповідача-1 не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

В силу ст. 158 КАС України, судовими рішеннями у адміністративному судочинстві є постанови та ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Суд звертає увагу, що станом на час розгляду даної справи № 826/10834/14 та прийняття рішення по цій справі, він керувався виключно положеннями законодавства, що діяли на час розгляду відповідної справи.

Крім того, суд зазначає, що згідно вимог ч. 2 ст. 170 КАС України, подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

З огляду на зазначене вбачається, що судом може бути роз'яснено судове рішення, яким передбачено його виконання відповідачем (боржником) в добровільному чи примусовому порядку, у випадку, якщо сторонам по справі або державному виконавцю є незрозумілим, яким саме чином таке рішення має бути виконано.

Так, в науково-практичному коментарі до Кодексу адміністративного судочинства України (у 2 т./ За заг. ред. Р.О. Куйбіди. - К., 2007. - Том 2. ст.305-306), роз'яснено, що стаття 170 Кодексу адміністративного судочинства України (Роз'яснення судового рішення) передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.

Незрозумілість судового рішення є оцінним поняттям. Зробити попередній висновок про незрозумілість судового рі шення і поставити про це питання перед судом можуть суб'єкти, яким частина перша коментованої статті надала право звернутися за роз'ясненням судового рішення. Таким чином, процесуальне право на роз'яснення судового рішення має чітко виражений спе ціальний характер (тобто його має не будь-яка особа) і обумовлюється статусом особи у процесі.

Стаття не визначає критеріїв, якими можна об'єктивно уста новити доцільність роз'яснення судового рішення. Тому така до цільність приймається за судовим розсудом, який має відштовху ватись від раціональних критеріїв (здоровий глузд, зрозумілість для звичайної розумної людини без юридичної освіти).

Виходячи із системного тлумачення положень коментова ної статті, роз'яснено може бути постанову чи ухвалу суду у разі, якщо без такого роз'яснення її тяжко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності ре золютивної частини рішення.

Тому механізм, визначений цією статтею, не може вико ристовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у спра ві, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надане цим Кодексом.

Згідно із ст. 170 КАС України, суд роз'яснює судове рішення, якщо відповідне рішення є незрозумілим.

З огляду на вищезазначене у сукупності, а також те, що резолютивна частина такого рішення по справі № 826/10834/14 не передбачає незрозумілості при виконанні цього рішення, та суд не зобов'язаний роз'яснювати сторонам механізму взаємодії між собою органів державної влади (суб'єктів владних повноважень), суд вважає, що в даному випадку наявні усі підстави вважати, що зміст відповідної постанови суду є зрозумілим, а у разі незрозумілості сторін мотивації судового рішення чи незгодою з такою мотивацією, сторони мають право оскаржити це судове рішення, за правилами, встановленими КАС України.

Так, з поданої ФГВФО заяви від 10.02.2015 р. видно, що її доводи зводяться до «юридичної незрозумілості» для виконання відповідачем-1 постанови суду від 20.01.2015 р., в тому числі у чому саме полягає протиправність дій відповідачів.

Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що за змістом ст. 170 КАС України роз'ясненню підлягає резолютивна частина судового рішення, якщо без такого роз'яснення його виконання буде утрудненим. В заяві про роз'яснення рішення має бути зазначено: 1) що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення; 2) які припускаються варіанти тлумачення рішення і 3) як це впливає на його виконання (ухвали ВАСУ від 18.09.2013 р. у справі № К/9991/24665/11, від 21.06.2012 р. у справі № К/9991/47945/11, від 14.01.2015 р. у справі № К/800/64865/14).

Отже, наведена відповідачем-1 мотивація заяви про не зрозумілість, у чому саме полягає протиправність дій ФГВФО та уповноваженої особи Фонду, не стосується резолютивної частини рішення та не відповідає наведеним вище вимогам.

Більше того, в постанові суду від 20.01.2015 р. судом чітко та зрозуміло зазначено нормативно-правові акти, якими керувався суд при вирішенні спору, проведено аналіз доводів усіх сторін та надано їм правову оцінку, детально обґрунтовано висновки суду. Судове рішення не містить у собі положень, які б суперечили або виключали одне одного.

З огляду на обґрунтування заяви ФГВФО про роз'яснення рішення є всі підстави стверджувати, що заявнику є незрозумілими норми чинного законодавства України, а не саме судове рішення.

Проте, як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21.01.2015 р. у справі № К/800/52378/14, прохання заявника фактично додатково розтлумачити застосування норм чинного законодавства, які регулюють механізм виконання рішень, не узгоджується зі ст. 170 КАС України.

Таким чином, жодних непорозумінь, сумнівів чи неоднозначного тлумачення змісту постанови суду від 20.01.2015 р. об'єктивно не повинно виникати. Заява ФГВФО в частині роз'яснення судового рішення не містить обґрунтованих доводів про те, що певні частини постанови суду дійсно викликають труднощі в її розумінні.

Крім того, суд наголошує, що він не вправі втручатися у дискреційні повноваження органів державної влади, та вказувати їм, яким саме чином останні мають виконувати покладені на них чинним законодавством обов'язки.

Отже, згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та крім того, відповідно до вимог КАС України, судові рішення підлягають до обов'язкового виконання на всій території України.

Тобто, у даному випадку, відповідач-1 зобов'язаний здійснювати всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством, виключно в межах постановленого рішення, а також використовувати надані йому права (повноваження) відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (позивача).

Щодо можливості нерозуміння сторонами по справі норм закону, суд зазначає, що він не надає консультації та роз'яснення щодо чинного законодавства України.

При цьому, у відповідності до ст. 59 Конституції України, Закону України «Про адвокатуру» для надання правової допомоги в Україні діє адвокатура.

Враховуючи викладене вище, в суду відсутні підстави для роз'яснення заявнику (відповідачу-1) постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2015 р. по справі № 826/10834/14.

Також, суд вважає відсутніми підстави для встановлення способу і порядку виконання судового рішення наданий час, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

З положень ч. 2 ст. 263 КАС України вбачається, що суд лише у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Разом з тим, ФГВФО у своїй заяві взагалі не вказує на існування таких виняткових обставин, що утруднюють виконання судового рішення. З тексту заяви можна зробити висновок, що Фонд нібито не розуміє механізму виконання судового рішення.

Слід зауважити, що вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення можливе лише на етапі його примусового виконання.

На це також у своїх рішеннях вказує Вищий адміністративний суд України (ухвала ВАСУ від 05.03.2009 р. у справі № К-24268/08).

В той же час, постанова суду по справі № 826/10834/14 від 20.01.2015 р. на даний час не звернена до примусового виконання.

На переконання суду, порядок майбутнього виконання судового рішення у цій справі достатньо врегульований нормами чинного законодавства, зокрема Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, яке затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. № 14 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 р. за № 1548/21860, а отже відповідач-1 при виконанні судового рішення має керуватися нормами чинного законодавства.

Таким чином, в заяві ФГВФО не наведені юридичні підстави для її задоволення. Фактично, доводи Фонду зводяться до необхідності роз'яснення норм законодавства, що суперечить нормам КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 263, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення та встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі № 826/10834/14.

2. Ухвалу направити заявнику та сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська