ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
19 лютого 2015 року № 826/20154/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ ім. Гречко» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008812201 від 24.07.2014р. та №0008822201 від 24.07.14р. на суму 212554,50грн.
Адміністративний позов мотивовано тим, що твердження відповідача про нереальність проведення господарської операції безпідставні, необґрунтовані та не підтверджені жодними доказами. В свою чергу реальність проведення господарських операцій, підтверджено позивачем на всіх етапах переміщення товару, про що свідчать відповідні первинні документи.
В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача, в судове засіданні не з’явився, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до заперечень на позовну заяву, наявну в матеріалах справи, відповідач проти позову заперечує, посилаючись на правомірність збільшення розміру грошових зобов’язань посилаючись на висновки актів перевірки контрагентів позивача, відповідно до яких вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.
Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відповідно до ст.20, ст.75, п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу, проведено позапланову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ ім. Гречко», код ЄДРПОУ 37195786, з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Пром-Ресурс» (код ЄДРПОУ 37961966) за період з 01.04.13р. по 30.04.13р., за результатами якого складено акт від 08.07.2014р. №735/26-54-22-01-10/37195786.
В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ«СФГ ім. Гречко»: п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість, за квітень 2013 року у сумі 72668грн.; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149 Податкового кодексу, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за 2013р. на суму 69035,0грн.
На підставі акту перевірки від 08.07.2014р. №735/26-54-22-01-10/37195786 ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.14р. №0008812201, яким ТОВ«СФГ ім.Гречко» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 103552,50грн., з яких за основним платежем – 69035,0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 34517,50грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.07.14р. №0008822201, яким ТОВ«СФГ ім. Гречко» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 109002,00грн., з яких за основним платежем – 72668,0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 36334,0грн.
Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Пром-Ресурс» (код ЄДРПОУ 37961966), на підставі договору №14 від 14.02.13р.
Відповідно до договору №14 від 14.02.13р. ТОВ «Пром-Ресурс» передає, а ТОВ«СФГ ім.Гречко» (покупець) приймає на сплачує, на умовах, що вказуються у специфікаціях, сільськогосподарську продукцію.
Відповідно до Специфікації від 25.04.13р. до договору поставки №14 від 14.02.13р.: соя товарна у кількості 250,0 тонн, ціна за одну тонну складає 4450,0грн., у т.ч. ПДВ 741,67грн., загальна вартість 1112500,00грн., в т.ч. ПДВ 185416,67грн.
14 лютого 2013 року Позивачем було укладено договір поставки № 14 із ТОВ «Пром-Ресурс» на поставку товару. 25.04.2013 року до договору було укладено специфікацію від 25.04.2013 року, згідно з якої позивач закуповує у ТОВ «Пром- Ресурс» сою товарну на умовах СРТ- філія ПАТ «ДПЗКУ» м. Одеса, вул. Хлібна Гавань, 4 автотранспортом.
На виконання договору та специфікації ТОВ «Пром-Ресурс» відвантажено сою товарну у кількості 97,980 тонн на загальну суму 436011,00 гривень, у тому числі ПДВ 72668,50 гривень.
Факт переходу права власності на товар підтверджено видатковою накладною №42701 від 27.04.2013 року.
Як зазначає позивач, у зв'язку із відсутністю власних та орендованих складських приміщень, позивач укладає угоди на закупівлю сільськогосподарської продукції у разі наявності реального покупця на таку продукцію, щоб здійснити перевезення товару зі складу постачальника, одразу на склад покупця. Таким чином було здійснено і переміщення товару закупленого у ТОВ «Пром- ресурс».
25 квітня 2013 року позивачем було укладено договори купівлі-продажу №12/04/13 від 12.04.2014 року та № 25/04/13 від 25.04.2013 року з ТОВ «Аскоп-Україна» на реалізацію сої на умовах СРТ- філія ПАТ «ДПЗКУ» м. Одеса, вул. Хлібна Гавань, 4.
На виконання договорів позивачем було реалізовано для ТОВ «Аскоп-Україна» сою товару у кількості 97,980 тонн. Загальна сума поставки склала 438 303,80 гривень, в тому числі ПДВ 73050,63 гривень. Передача права власності відбувалася шляхом отримання від ТОВ «Аскоп-Україна» довіреності на отримання товару №250 від 12.04.2013 року та видаткових накладних №14, №15 від 25.04.2013 року. Переміщення товару за вказаним договором підтверджується товарно-транспортними накладними.
Разом з тим, при проведенні перевірки, податковим органом використано акт від ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 18.09.13р. №1455/26-57-22-02-09/37961966 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Ресурс» (код ЄДРПОУ 37961966) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.13р. по 30.06.2013р.»., у відповідності до якого ТОВ «Пром-Ресурс» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.13р. по 30.06.13р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Окрім того, податковим органом встановлено відсутність у ТОВ «Пром-Ресурс» об’єктів оподаткування по операціях з придбання робіт, товарів у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям за період з 01.04.13р. по 30.06.13р..
Окрім того, податковим органом використано: акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання №790/26-55-22-02/35919954 від 14.08.13р., яким встановлено відсутність здійснення господарських відносин з ТОВ «Булавка» (код ЄДРПОУ 35919954) та ТОВ «Пром-Ресурс» за квітень-травень 2013 року на суму 9192892,13грн.; акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання №1453/26-57-22-02-09/37394477 від 18.09.13р., яким встановлено відсутність здійснення господарських операцій між ПП «Тілак» та ТОВ «Пром-Ресурс» за червень 2013р. на суму 6474041,49грн.
Виходячи з викладеного, податковим органом встановлено відсутність реальності вчинення господарських операцій між ТОВ «Пром-Ресурс» та його контрагентами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі –Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигоду вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Крім того Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що для формування податкового кредиту та витрат, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, суд приходить до висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту та витрат, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України”.
Крім того, в обґрунтування законності спірного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається інформацію відносно контрагентів позивача, зокрема, відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності.
У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.
Окрім вищевикладеного суд вважає за необхідне відзначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.
Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.
З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.
Однак, як встановлено судом, за наслідками дослідження наявних у справі доказів, у розглядуваному випадку, існування відповідних обставин податковим органом не доведено; реальність виконання операцій з поставки позивачеві товарів в рамках господарських правовідносин з ТОВ «Пром-Ресурс» підтверджується необхідними первинними документами (договорами, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними).
Фактично, в основу оспорюваного донарахування податковим органом покладено аналіз фінансово-господарських правовідносин між третіми особами - попередніми перепродавцями товару, з якими позивач не перебував у безпосередніх правовідносинах.
Однак самі по собі доводи щодо порушень, допущених третіми особами, а не власне позивачем, за відсутності інших обставин, які б свідчили саме про недобросовісність позивача як платника податків, не можуть бути підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди Товариства.
Слід зазначити, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Товариством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентам.
У даній справі, доказів участі позивача разом з контрагентами у схемі транзитного руху коштів податковим органом не представлено, так само як і доказів побудови Товариством фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договору з фіктивним підприємством з метою перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує свої податкові зобов'язання.
Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, суд прийшов до висновку, що у позивача були всі підстави для віднесення витрат пов’язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, а тому останні підлягають скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008812201 від 24.07.2014р. та №0008822201 від 24.07.14р. на суму 212554,50грн.
Судові витрати в сумі 425,12грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СФГ ім.Гречко» за рахунок Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Є.В. Аблов
Судове рішення № 42885678, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 19.02.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/20154/14. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: