Постанова № 42885650, 10.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2015 року № 826/20784/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна хендлінгова компанія «Авіахендлінг» до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень №0006592201, №0006602201 від 14.11.2014р.

Позовні вимоги позивач мотивує протиправністю оскаржуваних рішень та відсутністю правових підстав для донарахування податкових зобов’язань та штрафних санкцій.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до заперечень на позовну заяву, наявних в матеріалах справи, відповідач посилається на правомірність збільшення розміру грошових зобов’язань, оскільки позивачем віднесено до складу витрат, витрати не пов’язані з провадженням господарської діяльності та витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 26.05.14р. №1322 ДПІ у Солом’янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна хендлінгова компанія «Авіахендлінг» (код ЄДРПОУ 30108723) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.12р. по 31.12.13р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012р. по 31.12.13р., за результатами якої складено акт від 31.07.14р. №3520/26-58-22-01-17/30108723.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «Авіаційна хендлінгова компанія «Авіахендлінг»: п.138.4 ст.138, п.п. 139.1.1 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, п.п.145.1.5 п.145.1 ст.145, п.161.2 ст.161, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1133242грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу , в результаті чого занижено податок на додану вартість у суму 1036740грн.; п.3.2 п.3 Порядку №102- від 24.12.10р. в частині не включення у податковий розрахунок всіх виплат фізичним особам та неподання сум доходу у податковому розрахунку нарахованого (сплаченого) на користь платника податків до органу державної податкової служби за місцем розташування з IV кварталу 2012р., ІІ кварталу 2013р.; ст.237.1 розділу VІІ Податкового кодексу в частині сплати збору перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортного засобу WGCB40 у березні 2013р.; п.9 ст.3, п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій ц сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95 від 06.07.1995р.; ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі акту від 31.07.14р. №3520/26-58-22-01-17/30108723 ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2014р. №0005702201, яким ТОВ «Авіаційна хендлінгова компанія «Авіахендлінг» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток на суму 1699863,00грн., з яких за основним платежем – 1133242грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 566621грн. та податкове повідомлення – рішення, від 21.08.14р. №0005692201, яким ТОВ «Авіаційна хендлінгова компанія «Авіахендлінг» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму – 1555110,00грн., з яких за основним платежем 1036740, за штрафними (фінансовими) санкціями – 518370грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м.Києві про результати розгляду первинної скарги від 03.11.14р. №11260/10/26-15-10-06-15 скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.08.2014р. №0005702201 в частині застосування штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 283310,50грн., і іншій час ниті залишено без змін та скасовано податкове повідомлення – рішення, від 21.08.14р. №0005692201 в частині застосування санкцій з податку на додану вартість у розмірі 259185грн., в іншій частині – залишено без змін.

На підставі акту від 31.07.14р. №3520/26-58-22-01-17/30108723 та рішення Головного управління Міндоходів у м.Києві про результати розгляду первинної скарги від 03.11.14р. №11260/10/26-15-10-06-15 ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.14р. №0006592201 про збільшення податкового зобов’язання ТОВ «Авіаційна хендлінгова компанія «Авіахендлінг» за платежем податок на прибуток на загальну суму 1416553,00грн., з яких за основним платежем – 1133242грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 283311грн. та податкове повідомлення-рішення від 14.11.2014р. №0006602201, яким ТОВ «Авіаційна хендлінгова компанія «Авіахендлінг» збільшено грошові зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1295925,00грн., з яких за основним платежем - 1036740грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 259185грн.

Судом встановлено, за період з 01.10.2012р. по 31.12.2013р. товариством задекларовано витрати, що враховуються при визначені об’єкта оподаткування, в сумі 74353747грн.

В свою чергу, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування за період з 01.10.12р. по 31.12.13р. встановлено їх завищення на загальну суму 5917433,13грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2012р. по 31.12.2013р. встановлено:

Перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларацій «собівартість придбаних виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» показників за період 01.10.2012р. по -31.12.2013р. у загальній сумі 61 460 199 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) для забезпечення наземного обслуговування авіаперевезень.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2012р. по 31.12.2013р. у загальній сумі 61 460 199 грн. на підставі таких документів: банківських документів, платіжних доручень, актів виконаних робіт (наданих послуг), рахунків-фактур договорів (контрактів), актів приймання-передачі, видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 31 «Рахунки в банках», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 20 «Виробничі запаси» встановлено завищення задекларованих Товариством показників у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у сумі 5 122 791,04 грн., в тому числі по періодам: рік 2012 - 446 500 грн. (4 квартал 2012р. - 446 500,00 грн.); рік 2013 - 4 676 291,04 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Авіаційна хендлінгова компанія «Авіахендлінг» укладено договори на поставку сувенірної продукції та періодичних видань: договір від 28.08.12рр. №906 між ТОВ «Авіаційна хендлінгова компанія «Авіахендлінг» та ТОВ «Торг Кончар» (ПН 38145045); договір від 10.10.2012р. №915; договір від 04.11.2013р. №22 укладений між ТОВ «Авіаційна хендлінгова компанія «Авіахендлінг» та ТОВ «Транслем»; договір від 15.11.2013р. №1115 укладений між між ТОВ «Авіаційна хендлінгова компанія «Авіахендлінг» та ТОВ «Промбуд Маркер».

Позивачем, за період, що перевірявся, списано сувенірної продукції та періодичних видань на собівартість реалізованих робіт і послуг всього в сумі 5122791,04грн.

Як вбачається з акту перевірки, товариство у перевіреному періоді отримувало (нараховувало) дохід від здійснення операцій по наземному обслуговуванню повітряних суден та пасажирів, однак операцій по проведенню прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб Товариство у перевіреному періоді не проводило, у зв’язку з чим, податковим органом зроблено висновок про порушення п.138.4 ст 138, п.п. 139.1.1. п 139.1 ст.139 Податкового кодексу України Товариством, що призвело до завищення показника рядка 05.1 Декларацій «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на суму 5 122 791,04 грн.

Відповідно до положень, наявного в матеріалах справи Статуту ТОВ «Авіаційна хендлінгова компанія «Авіахендлінг», зокрема розділу 3: основною метою діяльності товариства є здійснення виробничої, торговельної і комерційної діяльності та надання послуг фізичним та юридичним особам у відповідності з діючим законодавством України. Основними видами діяльності товариства є забезпечення обслуговування пасажирів, багажу, пошти і вантажів в аеропорту, в тому числі реєстрація та оформлення пасажирів, їх посадка та висадка, оформлення перевізної документації обробка багажу, пошти і вантажів, їх навантаження (розвантаження) на борт ) з борту) ПС з метою їх перевезення за заявленим, забезпечення перевезення незабезпечених та спеціальних вантажів, захист здоров’я пасажирів.

В матеріалах справи, міститься копія Сертифікат відповідності, виданий Державною авіаційною службою України №IEV-CKO-124-05, яким засвідчується, що позивач має право здійснювати діяльність у сфері забезпечення обслуговування пасажирів.

Для забезпечення обслуговування пасажирів у ВІП центрі аеропорту, позивачем укладено договір №МА342/11 від 01.10.12р. про надання послуг з обслуговування пасажирів з ТОВ «Мастер-Авіа».

Додатком №1 до Наказом №1 від 03.01.2012р. про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства, визначено складові частини послуг, що надаються пасажирам у ВІП Центрі (аеропорту «Київ» (Жуляни), серед яких надання пасажирам сувенірної продукції в межах норм встановлених обліковою політикою підприємства.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до змісту п.138.4 ст.134 Податкового кодексу, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до положень п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрати, витрати з забезпечення обслуговування пасажирів, які пов’язані з провадженням господарської діяльності позивача.

Відповідач посилається на порушення позивачем п. 144. 1 ст 144, п.п. 145.1.5 п.145.1 ст.145, п.161.2 ст.161 Податкового кодексу України, оскільки до адміністративних витрат у перевіреному періоді Товариством безпідставно віднесено витрати по введенню в технічну експлуатацію наземного аеропортного обладнання та сума амортизації спеціального обладнання, у зв’язку з чим, товариством завищено амортизаційні відрахування, які віднесені до складу адміністративних витрат у сумі 65942,25грн, що в свою чергу призвело до завищення адміністративних витрат у 2013р. на суму 135481,35грн.

Однак, як зазначено податковим органом в акті перевірки дані порушення не вплинули на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, у зв’язку з віднесенням позивачем до адміністративних витрат у перевіреному періоді, витрат на проведення ремонтних робіт на загальну суму 593 218,49 грн., на підставі договорів укладених між ТОВ «АХК Авіахендлінг»(замовник) та ТОВ «ТРАНСЛЕМ»(виконавець) та ТОВ «Трейд Лайн М» (виконавець).

Судом встановлено, що ТОВ «АХК Авіахендлінг» мало господарські відносини з ТОВ «ТРАНСЛЕМ», на підставі договору підряду на ремонтно-будівельні роботи від 09.12.13р. №124 та договору від 10.12.2013р. №127.

Відповідно до п. Договору від 09.12.13р. №124, предмет договору за даним договором Підрядник зобов'язується в установлені договором терміни провести ремонтно - будівельні роботи в наступних приміщеннях за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлоцький,81, аеропорт Київ «Жуляни», а Замовник зобов’язується прийняти виконані роботи та сплатити договором ціну. Поліпшення, які виконує Підрядник в приміщенні зазначеному Замовником у вигляді оздоблення і тому зазначені послуги іменуються «Об'єкти договору» чи «Об'єкт». По завершенню робіт Підрядник здає, а замовник приймає по акту виконану роботу. За роботу виконану субпідрядниками та іншими контрагентами Підрядчика, Підрядчик відповідає як за власну роботу.

На виконання вказаного договору видано акт від 30.12.2013 №1 об'єкт УАТЦ 2-й поверх: загально будівельні роботи (ремонт стін шпаклівка, демонтаж вікна, установка дверей, устройство пола, перегородок, підвісної стелі всього в сумі 100 698,30 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 16 783,05 грн.; Акт від 30.12.2013 №2 об'єкт УАТЦ 2-й поверх: внутрішні роботи по оздобленню санвузла (роботи по демонтажу, роботи по ґрунтовці, монтаж ГКЛ, облаштування перегородок з утепленням, установка дверного блока, вікон, батареї, дешевої кабіни) всього в сумі 84 838 15 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 14 139,69 грн.; акт від 30.12.2013 №3 об'єкт УАТЦ 2-й поверх: загально будівельні роботи (ремонт стін шпаклевка, фарбування) всього в сумі 4 463,55 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 743,93грн.

За змістом п.1 Договору від 10.12.2013 №127, за договором Підрядник зобов'язується в установлені договором терміни провести ремонтно - будівельні роботи в наступних приміщеннях за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлоцький,81, аеропорт Київ «Жуляни», ВІП - центр, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та сплатити договором ціну. Поліпшення ж виконує Підрядник в приміщенні зазначеному Замовником у вигляді оздоблення і тому зазначені послуги іменуються «Об'єкти договору» чи «Об'єкт». По завершенню робіт підрядник здає, а Замовник приймає по акту виконану роботу. За роботу виконану підрядниками та іншими контрагентами Підрядчика, Підрядчик відповідає як за свою власну роботу.

На виконання договору виписано: акт надання послуг від 16.12.2013 №7544 виконавцем виконано ремонтні роботи згідно додатка №1 до договору всього в сумі 33 403,20 грн. у т.ч. ПДВ у сумі 5 567,20 грн.; акт надання послуг від 17.12.2013 №8032 виконавцем виконано ремонтні роботи згідно додатка №3 до договору всього в сумі 47 242,00 грн. у т.ч. ПДВ у сумі 7 873,67грн.

Окрім того, в матеріалах справи містяться копії, платіжних доручень, договорів, актів наданні послуг, специфікацій.

Судом встановлено, що ТОВ «АХК Авіахендлінг» мало господарські відносини з ТОВ «Трейд Лайн М» на підставі договорів від 04.04.2013 №4/13, від 24.04.13р. №7/13; від 29.04.13р. №9/13; від 07.10.13р. №89/13.

Разом з тим, податковий орган посилається на те, що для провадження господарської діяльності у ТОВ «Трейд Лайн М» та ТОВ «ТРАНСЛЕМ» відсутні адміністративні та виробничі приміщення, устаткування, обладнання, прилади та інструменти, чисельність працюючих 1 особа, у зв’язку з чим, товариством завищено адміністративні витрати у 2013 році на суму 593 218,49 грн.

Згідно даних підсистеми «Аналітична система» Перегляд результатів співставлення» АІС «Податковий Блок» станом на дату складання акту встановлено розбіжності між сумою податкового кредиту з ПДВ, задекларованого Товариством та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованими ТОВ «В.Г.М.» (ПН 38355533) у березні 2013 на загальну суму 12 183 грн..

Також, згідно матеріалів перевірки ТОВ «В.Г.М.» (ПН 38355533) від 27.03.2014 №191/15-01, встановлено наступне: «не підтверджено реальність здійснення господарських операцій вказаного підприємства та відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість по операція з придбання та продажу товарів (послуг).»

У зв’язку з чим, податковим органом зроблено висновок, що в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4, п.2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95, Товариством завищено суму податкового кредиту внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених первинними документами, які б відповідали визначенню «первинних документів», наведеному в нормативно-правових актах, на загальну суму 12 183 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі –Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигоду вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для формування податкового кредиту та витрат, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Окрім того, судом встановлено, що первинні документи позивача, містять всі необхідні реквізити, визначені чинним податковим законодавством.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, суд приходить до висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту та витрат, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України”.

При цьому, суд зауважує, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань, але повинен дотримуватися принципу належної обачності при виборі контрагента.

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження недотримання позивачем принципу належної обачності при виборі контрагента чи неможливості його здійснювати роботи за укладеними з позивачем угодами. Натомість сукупність доказів, які надані позивачем, підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий період.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Отже, суд вважає, що у позивача були всі підстави для віднесення витрат пов’язаних із веденням господарської діяльності до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, а тому останні підлягають скасуванню як протиправні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0006592201, №0006602201 від 14.11.2014р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов