Ухвала суду № 42885563, 16.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року Справа № 183230/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників:

від позивача Кирилов В.О., Сидор В.Д.

від відповідача Чубак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Мобайл Ком'юнікейшин» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року у справі № 2а-4314/12/1370 за позовом ТзОВ «Юнайтед Мобайл Ком'юнікейшин» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Мобайл Ком'юнікейшин» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0002322321, 0002332321 від 19.12.2011 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. При перевірці позивача контролюючими органами не встановлено обставин, які могли б свідчити, що проведені позивачем господарські операції є безтоварними; для підключення фізичних та юридичних осіб до мережі мобільного стільникового зв'язку не потрібні виробничі потужності та кваліфіковані працівники; висновки працівника ДПС, зроблені в результаті дослідження первинних документів, суперечать нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; у наданих до перевірки договорах, актах про надані послуги та податкових накладних наявні усі зазначені у законі реквізити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року у справі № 2а-4314/12/1370 в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити його адміністративний позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована, фактично, доводами позовної заяви.

Представники позивача в судовому засіданні підтримують вимоги апеляційної скарги, просять таку задовольнити, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечує, просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом документальної перевірки є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Така перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, а тому органи державної податкової служби мають право вимагати надання вказаних документів під час перевірки.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Юнайтед Мобайл Ком'юнікейшин» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та платежів до бюджету за період з 31.03.2009 по 30.09.2011 рр., за результатами якої складено акт № 4183/23-209/36461903 від 05.12.2011 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 290982 грн. (з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 р. та 1 квартал 2011 р.); п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., заниження податку на додану вартість на загальну суму 33125 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ(із змінами та доповненнями), заниження податку на додану вартість на суму 8557 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 р. № 0002332321, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «ЮМК» з податку на прибуток на суму 361191 грн. та податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011 р. № 0002322321 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 49964 грн.

До матеріалів справи позивачем долучено дилерський договір доручення № 117/2009 від 15.05.2009 р., укладений ТзОВ «Менс» та ТзОВ «ЮМК»; субдилерські договори доручення № 4/117/2010 від 30.04.2010 р., № 4/29 СDМА від 30.04.2010 р. та договір купівлі-продажу № 06/2010 від 30.04.2010 р., укладені позивачем з ПП «Версант»; субдилерські договори доручення № 5/117/2010 від 30.06.2010 р., № 5/29 СDМА від 30.06.2010 р. та договір купівлі-продажу № 05/2010 від 30.06.2010 р. на підтвердження взаємовідносин з ТзОВ «Іртас»; субдилерські договори доручення № 3/117/2009 від 30.11.2009 р., № 3/29 CDМА від 30.11.2009 р. та договір купівлі-продажу № 05/2009 від 30.11.2009 р. з контрагентом ПП «Львівкомфортгруп-К»; субдилерський договір доручення № 8/117/2010 р. від 28.12.2010 р., укладений ТзОВ «ЮМК» та ПП «Ново-Ком».

До справи долучено також копії актів про надані послуги по підключенню до мережі «МТС», підписані позивачем та його контрагентами ПП «Версант», ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп-К» та ПП «Ново-Ком» у спірному періоді, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, а також докази на підтвердження оплати послуг.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову суд першої станції виходив з того, що позивачем не доведено у належний та допустимий спосіб правильність обчислення та своєчасність сплати податків та платежів до бюджету за період з 31.03.2009 року по 30.09.2011 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція колегії суддів узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону).

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність фактичного надання послуг ПП «Версант», ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп-К» та ПП «Ново-Ком» позивачу.

Так позивачем та його контрагентами задокументовано надання останніми послуг по укладенню угод з абонентами по підключенню до мережі стільникового зв'язку «МТС». До актів про надані послуги долучались комісійні рахунки для дилера за надання послуг, у яких містився перелік користувачів послуг МТС.

Позивач з ПП «Версант», ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп-К» та ПП «Ново-Ком» угоди з абонентами по підключенню до мережі стільникового зв'язку «МТС» не укладав, що підтверджується матеріалами справи, посилаючись на те, що право на виконання робіт за субдилерськими договорами було передоручено іншим юридичним особами, які позивачу не відомі. При тому, що повноваження субдилера на передоручення його обов'язків за договорами обмежено необхідністю надання попередньої письмової згоди МТС та ТзОВ «ЮМК» на такі дії.

Як у ТзОВ «ЮМК», так і у ПП «Версант», ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп-К»та ПП «Ново-Ком» не було затверджених МТС пунктів продажу, де за умовами субдилерських договорів повинно здійснюватись підключення клієнтів.

Не встановлено і факту передання матеріальних ресурсів, необхідних для виконання договорів: SІМ-карт, телефонних номерів, їх замовлення, резервування, видачі, повернення, тощо. Також не доведено матеріалами справи факту отримання та передання юридичними особами електронних ваучерів -«super voucher (пряме поповнення МТС)», які є оплаченими рахунками-фактурами на послуги зв'язку (не підтвердженим є факт переведення та зарахування коштів на рахунок клієнта).

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а оформлялися лише документально.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Також податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Позиція податкового органу про відсутність реального здійснення оцінюваних господарських операцій підтверджується результатами невиїзних документальних перевірок ТзОВ «Іртас», ПП «Версант», ПП «Ново-Ком», ПП «Львівкомфортгруп-К» (акти № 117/23-2/34419121 від 17.02.2011 р., № 115/230209/35383018 від 16.02.2011 р., № 1811/231-36917481 від 14.11.2011 р., № 4336/23-4/36828580 від 21.09.2010 р.) та постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 р. у справі № 1-104/11.

Зазначеною постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року посадових осіб ТзОВ «Екопласт-Львів», ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Віктор Ко» звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 1,6 ЗУ « Про амністію у 2011 році» за злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 КК України із закриттям кримінальної справи.

Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаних осіб в організації реєстрації, придбання та перереєстрації суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, в тому числі і ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Віктор Ко», тобто у фіктивному підприємництві.

Як доведено матеріалами справи, контрагенти позивача, згідно укладених субдилерських договорів зобов'язані від імені МТС та за дорученням ТзОВ «Юнайтед Мобайл Ком'юнікейшин» документально оформляти підключення фізичних і юридичних осіб до мережі стільникового зв'язку МТС шляхом заповнення відповідних реєстраційних документів і укладення договорів про надання послуг мобільного стільникового зв'язку. Однак до матеріалів справи не долученого жодного укладеного контрагентами договору про підключення до мережі стільникового зв'язку МТС.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Мобайл Ком'юнікейшин» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року у справі № 2а-4314/12/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.