Постанова № 42885521, 24.02.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 р. № 820/19450/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.

за участю:

представника позивача - Барішевського О.В.,

представника відповідача - Бондар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0003422203 від 13.08.2014 р. та №0003402203 від 13.08.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення №0003422203 від 13.08.2014 р. та №0003402203 від 13.08.2014 р. прийняті на підставі Акту перевірки№2632/20-31-22-03-07/38158635 від 25.07.2014 року прийняті з порушенням діючих норм права та є незаконними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення №0003422203 від 13.08.2014 р. та №0003402203 від 13.08.2014 р., прийняті відповідачем за результатами проведення перевірки слід скасувати, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкові повідомлення - рішення, ґрунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України. Вважає, що податкові повідомлення-рішення №0003422203 від 13.08.2014 р. та №0003402203 від 13.08.2014 р. є незаконними, та такими, що винесені з явним порушенням норм діючого законодавства України а тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні та письмових запереченнях, наданих до суду, проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" (далі - ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт") зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.04.2012, перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість.

Видами діяльності за КВЕД є: неспеціалізована оптова торгівля.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 01.04.2014 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 01.04.2014 року.

Результати перевірки оформлені Актом №2632/20-31-22-03-07/38158635 від 25.07.2014 року.

Згідно висновків вказаного Акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" встановлено порушення:

- п.п 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п. 200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України підприємством завищено "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд 24 Декларації) за березень 2014 року на суму 17965,0 грн.;

- п.п. 135.5.4 п.135.4 ст.135, п.138.2 п.138.4 ст.138, п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, абз.2 п.44, п.44.3, ст.44, п.138.1 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ "ТД Агросвіт" у 2013 року занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 399392 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №2632/20-31-22-03-07/38158635 від 25.07.2014 року ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесено податкові повідомлення - рішення №0003422203 від 13.08.2014 р. та №0003402203 від 13.08.2014 р.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення п.п. 135.5.4 п.135.4 ст.135, п.138.2 п.138.4 ст.138, п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, абз.2 п.44, п.44.3, ст.44, п.138.1 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України і винесення спірного податкового повідомлення - рішення виявився, викладений в акті, висновок відповідача про те, що позивачем занижено валові доходи та доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за перевіряємий період на суму 399392 грн. у зв'язку із відображенням в податковому обліку господарських операцій з реалізації контрагентам товару, перехід права власності на який від позивача до суб'єктів господарювання не підтверджений належними доказами і фактична передача такого товару не відбувалась. Податковим органом не встановлено наявність поставок товарів на адресу контрагентів, у зв'язку з чим вважає, що позивач від суб'єктів господарювання отримав на банківський рахунок безповоротну фінансову допомогу, яка безпідставно не включена до складу валових доходів та доходів.

Також зазначено, що позивачем включено до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за операціями з реалізації шрота соняшникового та олії у квітні 2013 року суму в розмірі 17547689,58 грн., при цьому за даними перевірки встановлено перевищення собівартості над доходом у сумі 1050511,91 грн., що не знайшло свого відображення в ціні продажу готової продукції (олія, шрот соняшниковий) у сумі в розмірі 16497178,07 грн., тобто витрати пов'язані з виробництвом цієї готової продукції (сировина, переробка, транспортно-експедиторські послуги (постачання), послуги, елеваторів), здійснювались не для досягнення економічних і соціальних результатів з метою одержання прибутку, тобто дані здійснювались без мети їх використання в господарській діяльності.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Стосовно висновку податкового органу, викладеного у Акті перевірки №2632/20-31-22-03-07/38158635 від 25.07.2014 року, про порушення ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" пунктів 138.1, 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1. ст.139, п. 198.1, 198.3.,198.6 ст.198, п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме, завищення витрат по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Дойче Агро Компані" в сумі 89824,0, що призвело до заниження податку на прибуток на 17067,00 грн., та завищення податкового кредиту в сумі 17965,00 грн. (листопад 2013 року - грудень 2013 року), що призвело до завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 17965,0 грн. (березень 2014 року ) суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" та ТОВ "Дойче Агро Компані" було укладено договір поставки № 1120Ш1 від 20.11.2013 року.

Відповідно до умов договору поставки постачальник - ТОВ "Дойче Агро Компані" зобов'язався передати у власність покупця - ТОВ "ТД "Агросвіт" шрот соняшниковий, вироблений з насіння соняшника врожаю 2012-2013 року українського походження, а покупець зобов'язався його прийняти та оплатити.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Дойче Агро Компані" поставило ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" шрот соняшниковий на загальну суму 107788,0 грн в т.ч. ПДВ 17965,0 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними наявними у матеріалах справи (т.1 а.с. 54-62).

Фізичне переміщення товару, а саме поставка та відвантаження шроту соняшникового відбувалась відповідно до специфікації № 1 від 20.11.2013р. та специфікації № 2 від 03.12.2013 р. до вказаного вище договору, а саме на умовах доставки товару постачальником до складу покупця за адресою: Полтавська область, Чугуївський район, с. Філенкове, що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними № б/н від 21.11.2013 р. та № б/н від 05.12.2013 р. (т.3 а.с. 77-78).

Якість поставленого товару підтверджується ветеринарним свідоцтвом ЄГ - 04 № 280861 від 04.12.2013р. та посвідченням про якість № 15/11196 від 15.11.2013р.

Оплату за отриманий товар ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" було здійснено у повному обсязі грошовими коштами за безготівковим розрахунком, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (т.1 а.с 63-67).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту листопада 2013 р., відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

В подальшому придбаний у ТОВ "Дойче Агро Компані" товар позивач поставив на користь Фермерського господарства Филенківське, що підтверджується наявними у матеріалах справи договором поставки № 08ІОНІ від 08.10.2013р., довіреності на отримання товару, видаткові та податкові накладні .

У відповідності до ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно зі ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що угода, укладена між позивачем та ТОВ "Дойче Агро Компані" є чинною та не визнаною в установленому порядку недійсною. Придбання позивачем за договором поставки, укладеним з контрагентом, товару - безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт", що направлена на отримання доходу.

Виконання угоди між позивачем та контрагентом підтверджується банківськими виписками, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними які містяться в матеріалах справи.

Також позивачем надані всі належні документи, що підтверджують реальність та факт подальшої реалізації придбаного у ТОВ "Дойче Агро Компані" товару.

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права відображення валових витрат та формування податкового кредиту по операціях з ТОВ "Дойче Агро Компані". Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Суд зазначає, що в Акті перевірки №2632/20-31-22-03-07/38158635 від 25.07.2014 року відповідачем зроблено висновок про "дефектність документів" (а саме договору поставки), через відсутність у ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" транспортної документації та довіреностей на отримання товару.

Згідно з ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України товарно-транспортна накладна підтверджує факт укладення договору про перевезення вантажу, а не власне придбання вантажу.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, а товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей і розрахунків за їх перевезення і визначають взаємини між перевізником і замовником з виконання перевезення вантажів для обліку транспортної роботи (відповідно до преамбули та п.п.11.1, 11.4, 11.5, 11.7 цих Правил).

З огляду на зазначене суд прийшов до висновку, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки товарно-транспортні накладні відображають відомості про господарську операцію перевезення.

Таким чином, неналежне оформлення транспортної документації, неналежні товарно-транспортні накладні або їх відсутність можуть служити підставою для позбавлення права на витрати і податковий кредит з придбання послуг перевезення, але ніяк не з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки судом встановлена наявність у позивача договору поставки, специфікацій, накладних, видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, документів щодо подальшого продажу придбаних товарно-матеріальних цінностей, які підтверджують реальне здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, а також свідчать про використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності підприємства, отже, є достатні підстави для включення до складу витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в ціні товарно-матеріальних цінностей відповідно до пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що свідчить про безпідставність висновків відповідача про "дефектність документів", через відсутність у ТОВ "Торгівельний дім "Агросвіт" транспортної документації.

Щодо висновку податкового органу, викладеного у Акті перевірки №2632/20-31-22-03-07/38158635 від 25.07.2014 року, про те, що грошові кошти, які перераховані контрагентами ТОВ "Ферко" та ПП "АФ Приват Агро" підприємству ТОВ "ТД Агросвіт" загальною сумою 961729,0 грн. вважається безповоротною фінансовою допомогою, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, між позивачем та ТОВ "Ферко" укладено договір купівлі-продажу № 13/03-13С від 13.03.2013р., згідно умов якого позивач зобов'язався поставити покупцю - ТОВ "Ферко" сою врожаю 2012р. , а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Умовами поставки згідно до додаткової угоди № 1 від 13.03.2013р. до вказаного договору є поставка товару на умовах СРТ (доставлено до) Стівідорна компанія «Олімпік Купе» за адресою (м. Одеса, Митна площа, 1) згідно правил «Інкотермс».

Термін СРТ "фрахт/перевезення оплачено до" в розумінні правил «Інкотермс» означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Отже, поставка товару відбувалась за рахунок продавця до місця призначення - Стівідорна компанія «Олімпік Купе» за адресою (м. Одеса, Митна площа, 1), що підтверджується наявними у матеріалах справи, договором про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні №11/02 від 25.02.2013 року, актом приймання-передачі наданих послуг по договору №11/02, товарно-транспортною накладною № 12ААВ від 13.03.2013р., в якій саме зазначено пункт розвантаження - СК «Олімпік Купе» м. Одеса.

На виконання умов договору позивачем 14.03.2013р. на користь ТОВ "Ферко" було поставлено товар на загальну суму 181890,00грн. у тому числі ПДВ - 20%, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними наявними у матеріалах справи. (т.1 а.с. 38-45).

Оплату за отриманий товар ТОВ "Ферко" було здійснено у повному обсязі грошовими коштами за безготівковим розрахунком відповідно, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками. (т.1 а.с. 47).

Також, в матеріалах справи наявні первинні документи, щодо походження реалізованого на адресу ТОВ "Ферко" товару, а саме сої врожаю 2012р., зокрема: договір поставки сільськогосподарської продукції № 01/ОЗс від 28.02.2013р., видаткова та податкові накладні.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "АФ Приват Агро" укладено договір поставки № 2102Ш від 18.02.2013р., згідно умов якого позивач зобов'язався поставити покупцю - ПП «АФ Приват Агро» шрот соняшниковий, вироблений з насіння соняшникова, врожаю 2012р., українського походження, а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Умовами поставки згідно до вказаного договору є поставка товару автомобільним транспортом на умовах FСА Україна, Харківська обл., Дергачівський р-он, смт. Пересічне, вул. Центральна, 1\ РСА Україна, Харківська обл., Чугуївський р-он, с. Залізничне склад постачальника згідно правил «Інкотермс» в редакції 2010р.

На виконання умов договору позивачем 22.02.2013р., 05.03.2013р., 08.03.2013р., 12.03.2013р., 16.03.2013р., 19.03.2013р., 30.05.2013р. на користь ПП «АФ Приват Агро» було поставлено товар на загальну суму 779839,00грн. у тому числі ПДВ - 20%, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними та та довіреностями на отримання товару № 116 від 12.03.2013р., № 107 від 07.03:2013р., № 101 від 05.03.2013р., наявними у матеріалах справи. (т.1 а.с. 70-87).

Товар згідно до вказаних видаткових накладних отримував безпосередньо директор ПП «АФ Приват Агро» - Кобаченко Микола Федосійович, підпис якого у всіх видаткових накладних скріплено відбитком печатки підприємства.

На виконання положень п. 5.3. договору поставки № 2102Ш від 18.02.2013р. позивачем було виписано товарно-транспортні накладні, які наявні у матеріалах справи.

Оплату за отриманий товар ПП «АФ Приват Агро» було здійснено у повному обсязі грошовими коштами за безготівковим розрахунком відповідно, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками. (т.1 а.с. 89-101).

Також, в матеріалах справи наявні первинні документи, щодо походження реалізованого на адресу ПП «АФ Приват Агро» товару, а саме шроту соняшникового, зокрема: договір на переробку соняшнику на давальницьких умовах № 190712/02 від 19.07.2012р., укладений з ТОВ «Пересічанський масло екстракційний завод», договір поставки товару № М8010-13 від 27.03.2013р. укладений з підприємством з іноземними інвестиціями «СЄРНА», акти виконаних робіт (наданих послуг) та акти звіряння взаємних розрахунків до договорівна переробку соняшнику на давальницьких умовах; специфікації, реєстр переданого товару (шрот соняшниковий), видаткова, податкова накладні до договору поставки товару № М8010-13 від 27.03.2013р.

Суд зазначає, що п.п.1.23. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, безоплатно наданими товарами є товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Таким чином, соя та шрот соняшниковий не можуть вважатися такими, що надані безоплатно, оскільки були передані за договорами поставки та договору купівля-продажу, які за своєю юридичною природою є оплатними. На підтвердження цього, ТОВ "ТД Агросвіт" на розрахунковий рахунок отримало грошову компенсацію у вигляді коштів.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств складає прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи, як зазначено в підпункті 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України, включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не відносяться до витрат.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що за умови не підтвердження фактичної передачі товару покупцю, отримані від останнього кошти фактично є безповоротною фінансовою допомогою, яка включається до складу валових доходів та доходів у відповідному періоді.

При цьому слід зазначити, що для цілей зазначених правовідносин законодавцем презюмується реальність господарської операції, що відображається в податковому обліку. Реальність господарської операції, як обставина, що входить до предмету доказування, встановлюється на підставі доказів, оцінка яким надається судами з урахуванням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підтвердження фактичного виконання умов договорів поставки та купівлі-продажу позивачем надано податкові та видаткові накладні, довіреності, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні тощо.

Вказані докази повністю підтверджують факт поставки товару позивачем його контрагентам та свідчать про реальність господарських операцій, що відображені позивачем в податковому обліку.

Оскільки судом встановлено, що поставка товару мала реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), суд приходить до висновку про недоведеність ДПІ факту допущення порушень податкової дисципліни ТОВ "ТД Агросвіт" (Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду від 25.09.2014 року К/800/31979/13).

Стосовно твердження податкового органу щодо перевищення собівартості над доходом в сумі 1050511,91 грн., що не знайшло свого відображення в ціні продажу готової продукції, тобто витрати, пов'язані з виробництвом продукції, здійснювались без мети їх використання в господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що товар, який було реалізовано з перевищенням собівартості над доходом, є результатом переробки соняшника, що було передано на переробку позивачем відповідно до договору на переробку соняшника на давальницьких умовах № 190712/02 від 19.07.2012р., укладеному позивачем з ТОВ «Пересічанський маслоекстракційний завод».

Факт підтвердження переробки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах справи Актами виконаних робіт (наданих послуг) № 000001 за січень 2013р. від 31.01.2013р., № 000005 за січень 2013р. від 31.01.2013р., № 000008 за січень 2013р. від 31.01.2013р., № 000013 за лютий 2013р. від 28.02.2013р., № 000017 за лютий 2013р. від 28.02.2013р., № 000018 за лютий 2013р. від 28.02.2013р.

Відповідно до Актів звірки взаємних розрахунків від 31.01.2013р. та від 28.02.2013р. до договору № 190712/02 від 19.07.2012р. позивачем отримано готову продукцію - олія та шрот соняшникові.

Вказаний товар було реалізовано ПАТ «Агрокомбінат Слобожанський» відповідно до договору поставки № 1/60-0313 від 12.03.2013р. та специфікацій до нього, ТОВ «Граківські комбікорма» відповідно до договорів поставки № 1104ПІ від 11.04.2013р. та № 2903Ш від 29.03.2013р., ТОВ «ТРАНС-БУД» відповідно до договору поставки № 2504М від 25.04.2013р.

Факт поставки товару підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

Вартість олії та шроту соняшникового були оплачені покупцями в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

До собівартості вказаного товару увійшли витрати позивача на зберігання соняшника, що було перероблено на готову продукцію - олію та шрот соняшникові, транспортування сировини на переробку до ТОВ «Пересічанський маслоекстракційний завод», що підтверджується зокрема наступними документами: договори складського зберігання зерна, укладені з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та ТОВ «Агропромислова компанія «Агросвіт»; акти виконання робіт та приймання - передачі послуг до договорів складського зберігання зерна; договори про надання транспортних послуг, укладені з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Агросвіт Експорт», ТОВ «Агропромислова компанія «Агросвіт», ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8; акти виконаних робіт (надання послуг) до договорів про надання транспортних послуг.

Суд зазначає, що операції з продажу платником податку товарів (робіт, послуг) відображаються в податковому обліку на загальних підставах за правилами визначеними ст. 134 Податкового кодексу України.

Пунктом 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) формується за правилами п. 138.6 та п. 138.8 ст. 138 ПК України, відповідно до яких собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Суд звертає увагу на те, що зазначені пункти не містять обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг), залежно від розміру доходу від реалізації таких товарів (робіт, послуг).

До того ж, вказаними нормами прямо передбачено право платника податку віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, чинні норми Податкового кодексу України не забороняють відносити до складу валових витрат підприємства усі витрати, пов'язані з виготовленням товарів (робіт, послуг), та не вимагають віднесення до складу валових витрат лише витрати, здійснення яких пов'язане із отриманням прибутку. Законодавством не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність є наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості (Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України № К/800/60594/13 від 30.09.2014 року).

За загальним правилом, установленим нормою пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, у разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У зв'язку з наведеним, враховуючи, що в матеріалах справи наявні всі первинні документи, які підтверджують витрати з формування собівартості олії та шроту соняшникового, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що сума витрат на виготовлення товару не може перевищувати суму доходу від реалізації даного товару.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення №0003422203 від 13.08.2014 року, 0003402203 від 13.08.2014 року не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0003422203 від 13.08.2014 року, 0003402203 від 13.08.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" ( код ЄДРПОУ 38158635) судовий збір у розмірі 4872,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 27.02.2015 року.