Постанова № 42885294, 25.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 р. Справа № 804/17074/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

при секретарі Жижиній К.П.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, треті особи - Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області про зняття арешту на нерухомість,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, в якому просить суд зобов'язати відповідача скасувати арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач дізналась про арешт квартири з інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Дізнавшись про дане обтяження власного майна, позивач для виявлення обтяжувача, на вимогу якого накладено арешт, звернулась з відповідним запитом до Самарського районного суду м. Дніпропетровська, яким надано відповідь що цивільна справа, по якій могло бути судом накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 до суду не надходила та не розглядалась. Позивач вважає, що позбавлений можливості розпоряджатися власним майном та просить відновити його порушене право шляхом зобов'язання відповідача скасувати арешт на вказану квартиру як безпідставний та зроблений помилково.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника і заперечення проти позову в якому посилався на те, що позивачем не надано доказів того, що підстава для обтяження, а саме ухвала Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24.12.1992 року, є недійсною, або не існує взагалі.

Представник третьої особи - Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника та письмові пояснення.

Представник третьої особи - Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника та письмові пояснення.

Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28.12.2008 року в цивільній справі №2-17/2008 р. Право власності за позивачем зареєстровано 12.05.2008 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Згідно з інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №6525413, 07.09.2006 року Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській область було накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Підставою для накладення арешту, згідно з інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, було повідомлення Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори на підставі ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська б/н від 24.12.1992.

Третя особа - Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області в своїх письмових поясненнях від 20.02.2015 року за №83/01-21 повідомила, що згідно Закону України «Про нотаріат» заборона завжди накладалась працівниками державних нотаріальних контор чи за рішенням суду. Державний нотаріальний архів видає дублікати та копії з документів зданих на збереження, повноважень для накладання та зняття заборони не має. Будь-яка інформація відносно підстави для накладання заборони до Державного нотаріального архіву на зберігання не передавалась.

Третя особа - Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора в своїх письмових поясненнях від 19.02.2015 року за №287/01-16 повідомила, що інформація щодо заборони відчуження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - у реєстраційних книгах, а також на паперових носіях у Восьмій Дніпропетровській державній нотаріальній конторі - відсутня. Реєстраційні книги заборон відчуження нерухомого майна ведуться з 01.11.1986 року, записи в них перевірено з 1992 року по 2014 рік включно. Записи в алфавітних книгах обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого майна - відсутні.

На запит Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Самарський районний суд м.Дніпропетровська в своїй відповіді від 24.02.2015 року повідомив про неможливість надати копію ухвали від 24.12.1992 р. стосовно накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з недостатністю наданих в запиті відомостей, а саме: П.І.Б. позивача, П.І.Б. відповідача, суть позову і № справи. Самарський районний суд м. Дніпропетровська також повідомив, що згідно алфавітних книг і актів передачі справ до архіву суду за період 1990-1996 роки, прізвища ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відсутні.

Зокрема, судом було досліджено інвентаризаційну справу №2793 по квартирі АДРЕСА_1 та встановлено, що інвентаризаційна справ була заведена в 1995 році. Першими власниками квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08.08.1995 року являлись ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та в подальшому позивач ОСОБА_1

Будь-яка інформація щодо фізичної особи ОСОБА_2, який зазначений як власник квартири в Інформаційній довідці з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - відсутня.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності, згідно статті 321 Цивільного кодексу України, є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно статті 2 цього Закону, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно частини 1 та 4 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для

державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Наказом міністерства юстиції України від 18.08.2004 р. № 85/5 «Про внесення змін та доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України» було здійснено заходи щодо створення програмного забезпечення Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна, яке б відповідало сучасним стандартам збереження та захисту інформації та забезпечення належного перенесення бази даних електронного Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна до нової бази.

Відповідно до пункту 6 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1844/5 від 14.12.2012 р. (далі - Порядок № 1844) перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру прав здійснюється державним реєстратором прав у разі, коли наявні у Реєстрах записи є чинними та ідентифікують об'єкт нерухомого майна або суб'єкта речових прав, їх обтяжень.

Згідно пункту 7 Порядку № 1844 державний реєстратор переносить до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна, відомості записів, наявні у Реєстрах, у частині, що стосується такого об'єкта.

В даному випадку ні відповідач, ні Восьма державна нотаріальна контора, а ні Державний нотаріальний архів у Дніпропетровській області не володіють інформацією та документами стосовно підстав для обтяження належного позивачеві майна, тобто накладення арешту на квартиру.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи відсутність жодних доказів наявності та правомірності підстави для накладення арешту на нерухоме майно позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування арешту, накладеного на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, треті особи - Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області - задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції скасувати запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №3698560, здійснений 07.09.2006 про арешт квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська