Рішення № 42885267, 27.02.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

24 лютого 2015р. справа №927/25/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас",

поштова адреса: вул.Леніна,115, м. Красноармійськ, Донецька обл., 85302

(юридична адреса: 08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н,

смт. Чабани, вул.Машинобудівників, буд.4 В)

До відповідача: Сільськогосподарського кооперативу "Миколаївський",

вул. Леніна, 46, с.Миколаївка, Менський район, Чернігівська обл., 15663

про стягнення 128 040грн.04коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Гудов Р.Л. представник довіреність за реєстровим №375від 03.02.2015р., Дудка Е.П. довіреність №5 від 04.04.2014 року, юрисконсульт

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 70947,20грн. за поставлений товар згідно договору №14/26 від 30.05.2014р., 13 028,33грн. - 20% річних, 28189,44грн. штрафу, 15 875,07грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні 27.01.2015р. надав заяву від 27.01.2015р., в якій просив направляти всю кореспонденцію за адресою вул. Леніна,115, м. Красноармійськ, Донецька обл. Вказана заява долучена судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 27.01.2015р. надав заяву про зменшення ціни позову, в якій у зв'язку з частковою сплатою відповідачем основної суми боргу у розмірі 15 000,00грн. просив стягнути з відповідача суму основного боргу 55 947,20грн., суму 20% річних 13 028,33грн., суму штрафу 28 189,44грн., суму пені 15 875,07грн.

Суд прийняв заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу на суму 15000,00грн., про що зазначено в ухвалі від 27.01.2015р.

У судовому засідання 27.01.2015р. представник позивача надав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено та документи долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.01.2015р. суд перейшов до розгляду справи по суту.

Від позивача 09.02.2015р. надійшов супровідний лист з доданими документами, який долучений судом до матеріалів справи.

Від позивача 09.02.2015р. надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що при складанні розрахунків до позовної заяви було допущено помилку у визначенні періодів розрахунку суми процентів та пені, помилку виправлено, нові розрахунки додаються. Також позивач зазначив, що 29.12.2015р. відповідачем було сплачено частину суми боргу в розмірі 15 000,00грн. та 26.01.2015р. було сплачено 14 000,00грн., таким чином, станом на 06.02.2015р. основна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 41 947,20грн. та просив суд стягнути з відповідача 127 649,46грн., в т.ч. суму неоплаченого товару - 41 947,20грн., суму 20% річних - 12 842,84грн., суму штрафу - 28 189,44грн., суму пені - 15 669,98грн.

Суд прийняв зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу на суму 14 000,00грн., в частині стягнення 20% річних на суму 185,49грн., в частині стягнення пені на суму 205,09грн., про що зазначено в ухвалі від 10.02.2015р.

Представники позивача в судовому засіданні надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Представник позивача в судовому засідання надав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засідання надав заяву про уточнення позовних вимог №1 від 18.02.2015р., в якій зазначив, що частину суми боргу в розмірі 15000,00грн. було сплачено відповідачем 29.12.2014р. (виписка з рахунку від 29.12.2014р.) та 26.01.2015р. було сплачено 14000,00грн., таким чином станом на 18.02.2015р. основна сума неоплаченого товару відповідача перед позивачем складає 41947,20грн., що станом на 18.02.2015р. остаточна ціна позову становить 98649,46грн., з яких сума неоплаченого товару 41947,20грн., сума 20% річних - 12842,44грн., сума штрафу - 28189,44грн., сума пені - 15669,98грн.

Відповідно до п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарським процесуальним кодексом, зокрема ст.22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного позову), чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмету або підстав позову.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Дослідивши подану позивачем заяву №1 від 18.02.2015р., суд дійшов висновку, що поданою заявою про «уточнення» позовних вимог позивач фактично зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача 20% річних.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття судом рішення по справі збільшити, зменшити розмір позовних вимог, тому подана позивачем заява про «уточнення» позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 20% річних на суму 0,40грн., та приймається судом, оскільки це не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Враховуючи вище наведене суд доходить висновку, що остаточні позовні вимоги позивача до відповідача становлять: сума неоплаченого товару - 41 947,20грн., сума 20% річних - 12 842,44грн., сума штрафу - 28 189,44грн., сума пені - 15 669,98грн., а всього 98649,06грн., а не 98 649,46грн. як зазначає позивач, оскільки при визначенні ціни позову останнім була допущена арифметична помилка.

Відповідач відзив на позов не надав, повноваженого представника в судове засідання не направив. Від відповідача до початку судового засідання надійшло клопотання від 23.02.2015р. про відкладення розгляду справи для узгодження варіантів мирової угоди з позивачем та врегулювання спору без судового рішення.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, посилаючись на затягування розгляду справи та відсутність домовленості між сторонами щодо врегулювання спору та укладання мирової угоди.

Оскільки відповідачем у відповідності до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України на час судового засідання не надано доказів можливого врегулювання спору, суд не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 27.01.2015р. значиться Сільськогосподарський кооператив "Миколаївський", ідентифікаційний код 00851436, місцезнаходження: вул. Леніна, 46, с.Миколаївка, Менський район, Чернігівська обл.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участі представника в судовому засіданні, щодо позовних вимог не заперечив. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач у справі належним чином повідомлений про час і місце її розгляду судом, ухвали про порушення провадження у справі від 15.01.2015р. та про відкладення розгляду справи від 27.01.2015р., від 10.02.2015р., направлені на адресу відповідача, отримані ним згідно поштових повідомлень №1400027858670, №1400027973070, №1400028030497 відповідно.

Нез'явлення в судове засідання повноважного представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.05.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №14/26, відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач у справі) в терміни, визначені договором, зобов'язується передати у власність покупця (відповідача у справі) продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

У п.2.1 договору сторони визначили, що за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначається додатками та/або накладними та/або рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.2.2.-2.3 договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для товару сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро (в залежності від валюти придбання постачальником товару за зовнішньоекономічними контрактами). Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п.2.1 та які є невід'ємною частиною договору. У випадках розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Відповідно до п.6.2-6.3 договору перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийняттям по кількості і якості. Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і у випадку їх наявності негайно, до закінчення приймання, письмово про це заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника.

Сторони підписали Додаток №1-ЗЗР від 30.05.2014р. до договору поставки №14/26 від 30.05.2014р., в якому визначили асортимент, ціни та вартість товарів, що поставляються, зазначили, що загальна ціна товару за даним додатком складає 98 784,00грн. Покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки товару, але не пізніше 2-х днів після його отримання. Транспортування товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника. Склад передачі товару знаходиться за адресою с.Миколаївка, Менський р-н.

Сторони підписали Додаток №2-ЗЗР від 10.06.2014р. до договору поставки №14/26 від 30.05.2014р., в якому визначили асортимент, ціни та вартість товарів, що поставляються, зазначили, що загальна ціна товару за даним додатком складає 42 163,20грн. Покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки товару, але не пізніше 2-х днів після його отримання. Транспортування товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника. Склад передачі товару знаходиться за адресою с.Миколаївка, Менський р-н.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 140 947,20грн. згідно видаткових накладних: № 7839 від 02.06.2014р. на суму 98 784,00грн., №8322 від 11.06.2014р. на суму 42 163,20грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується також довіреностями №7 від 02.06.2014р. та №10 від 11.06.2014р., копії яких додані до матеріалів справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.3.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору.

Позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплати поставленого товару №6460 від 30.05.2014р. на суму 98 784,00грн. та №6906 від 10.06.2014р. на суму 42 163,20грн.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар згідно видаткової накладної № 7839 від 02.06.2014р. до 04.06.2014р. включно, згідно видаткової накладної №8322 від 11.06.2014р. до 13.06.2014р. включно.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач за отриманий товар розрахувався частково сплативши 70 000,00грн. - 14.11.2014р. та 15 000,00грн. - 29.12.2014р., у зв'язку з чим заборгованість відповідача за отриманий товар становила 55 947,20грн., що також підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків складеного сторонами станом на 21.01.2015р. Після порушення провадження у справі відповідач в рахунок погашення заборгованості перерахував на рахунок позивача 26.01.2015р. - 14 000,00грн., що підтверджується копіями виписок банку, наданими позивачем до матеріалів справи. Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 41 947,20грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

У відповідності до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач не виконав вимог суду та не надав доказів оплати товару.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин борг в сумі 41 947,20грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг).

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За визначенням, наведеним у ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У п. 7.1.1. договору сторони встановили, що покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно п. 7.8 договору в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Відповідно до п.7.9 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України продовжується до 3 років.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків сум заявлених до стягнення, ТОВ «Агрозахист Донбас» просить стягнути з відповідача 28 189,44грн. штрафу розрахованого від суми несвоєчасно сплаченого товару (на суму 98 784,00грн., на суму 42 163,20грн.) та 15669,98грн. пені нарахованої на суму боргу 98784,00грн. за період з 05.06.2014р. по 04.12.2014р. в сумі 10 804,47грн. та нарахованої на суму боргу 42 163,20грн. за період з 14.06.2014р. по 04.12.2014р. в сумі 4 865,52грн.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідача щодо оплати поставленого товару, а тому суд з урахуванням вищевикладеного доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано штраф у сумі 28 189,44грн.

Що стосується нарахування пені, то позивачем при здійсненні розрахунку не враховано, що відповідно до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюються стягнення пені. А тому позивачем безпідставно проведено нарахування пені за прострочку оплати товару за 14.11.2014р. із розрахунку суми боргу 98 784,00грн. без урахування зменшення його розміру на суму 70 000,00грн., здійсненої відповідачем часткової оплати заборгованості 14.11.2014р. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 15 616,29грн. за період з 05.06.2014р. по 04.12.2014р. В решті стягнення пені вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю.

Позивач просить стягнути з відповідача 20% річних в сумі 12 842,44грн. До матеріалів справи позивачем надано розрахунок 20% річних на суму 12 842,84грн., нарахованих на суму боргу 98 784,00грн. за період з 05.06.2014р. по 14.11.2014р. в розмірі 8822,90грн. та нарахованих на суму боргу 42 163,20грн. за період з 14.06.2014р. по 04.12.2014р. в розмірі 4019,94грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.7. договору в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 20% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок 20% річних, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 12 788,71грн., оскільки при здійсненні розрахунку позивачем безпідставно проведено нарахування 20% річних за прострочку оплати товару за 14.11.2014р. із розрахунку суми боргу 98 784,00грн. без урахування зменшення його розміру на суму 70 000,00грн., здійсненої відповідачем часткової оплати заборгованості 14.11.2014р. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 20% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 12 788,71грн. за період з 05.06.2014р. по 04.12.2014р. В решті стягнення 20% річних вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно і в повному обсязі не розрахувався, вимоги позивача не оспорив, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 41 947,20грн., в частині стягнення пені в сумі 15616,29грн., в частині стягнення штрафу в сумі 28 189,44грн., в частині стягнення 20% річних в сумі 12 788,71грн. В решті позову відмовити.

Відповідно до п.4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та те, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань, приймаючи до уваги, що зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості на суму 14 000,00грн. проведено у зв'язку із здійсненням відповідачем сплати боргу після порушення провадження у даній справі, та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судових збір у сумі 2250,83грн. (розрахований виходячи з суми задоволених позовних вимог 98 541,64грн. та суми проведених оплат 14 000,00грн. = 112541,64грн. х 2%).

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п.2 ч.2 цієї статті, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем при подачі позовної заяви платіжним дорученням №7162 від 17.12.2014р. сплачено 2560,80грн. судового збору виходячи з вимоги майнового характеру в сумі 128040,04грн.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що під час розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу на суму 15 000,00грн., в частині стягнення 20% річних на суму 185,89грн., в частині стягнення пені на суму 205,09грн., а всього на суму 15390,98грн. і таке зменшення не пов'язано із оплатою відповідачем боргу після порушення провадження у справі, суд доходить висновку, що з державного бюджету відповідно до ч.1. ст.7 Закону України «Про судовий збір» товариству з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» підлягає поверненню судовий збір у сумі 307,82грн. (15390,98грн.х2%), який сплачений згідно платіжного доручення №7162 від 17.12.2014р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/25/15 господарського суду Чернігівської області.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4, 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського кооперативу «Миколаївський» (вул. Леніна, 46, с.Миколаївка, Менський район, р/р 26006500044115 у ПАТ «Креді Агріколь Банк», код 00851436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (поштова адреса: вул.Леніна,115, м. Красноармійськ, Донецька обл., юридична адреса: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, р/р 26003500052843 у ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, код 30048570) 41 947грн.20коп. боргу, 15 616грн.29коп. пені, 28 189грн. 44коп. штрафу, 12 788грн.71коп. 20% річних, 2250грн. 83коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (поштова адреса: вул.Леніна,115, м. Красноармійськ, Донецька обл., 85302, юридична адреса: 08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, р/р 26003500052843 у ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, код 30048570) з державного бюджету (УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/22030001, рахунок №31217206783002 ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) 307грн.82коп. судового збору, який сплачений згідно платіжного доручення №7162 від 17.12.2014р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/25/15 господарського суду Чернігівської області.

Це рішення є підставою для повернення судового збору з державного бюджету.

Повний текст рішення складено 27.02.2015р.

Суддя Н.Ю.Книш