Ухвала суду № 42885160, 25.02.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сидоренко С.М.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"25" лютого 2015 р. Справа № 570/3526/14-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

при секретарі Сидорук М.М. ,

за участю представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від "15" січня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 15 січня 2015 р. відмовлено у задоволені позову ОСОБА_3 до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування .

Апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про задоволення позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про скасування рішення Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області №109 від 15.04.2011 року, яким, як вона вважає, затверджено проект землеустрою щодо відведення сільській раді земельної ділянки в постійне користування для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування (для обслуговування адміністративної будівлі будинку культури), що межує із земельною ділянкою, належною їй на праві приватної власності. Свої вимоги вона мотивувала тим, що не відбулося погодження з нею меж земельної ділянки і це порушує її права. Але будь-яких доказів на підтвердження порушення її прав прийняттям оспорюваного рішення позивач не надала. Хоча у відповідності до приписів частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Не надано доказів і в при розгляді справи судом першої інстанції, не визначено які саме права порушені і які мають бути відновлені.

У відповідності до приписів ст.2 КАС України захисту підлягають тільки порушені права.

Окрім того, при розгляді справи з'ясовано також, що оспорюване рішення відсутнє у зв'язку із неправомірним вилученням документів правоохоронними органами, дії яких Олександрійською сільською радою оскаржуються на час розгляду справи, та ведеться перевірка прокурорськими органами.

Тобто перевірити відповідність змісту спірного рішення вимогам, заявленим ОСОБА_3 суд першої інстанції не мав можливості. Перевіряючи доводи, викладені у позовній заяві, суд витребовував лише рішення №895 від 03.09.2010 року та №109 від 15.04.2011 року, на які посилалася позивач та просила скасувати.

В ході апеляційного розгляду справи представник ОСОБА_3 підтвердив, що ні позивач ні він самого оскаржуваного рішення №109 від 15.04.2011 року не бачили і не можуть надати докази відповідності його змісту позовним вимогам.

Проте, суду апеляційної інстанції представлено докази, які свідчать про те, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Олександрійській сільській раді для будівництва та обслуговування відбулося на підставі рішення №749 від 23.12.2013 року, яке оприлюднено на офіційному сайті сільської ради та інформаційному стенді у приміщенні сільської ради. Суду представлено копію рішення, витяг з протоколу від 23 травня 2012 року засідання постійної комісії сільської ради з питань земельних відносин соціального розвитку села та екології №21, протокол обстеження і погодження меж земельної ділянки, що передана у постійне користування Олесандрійській сільській раді для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування (для обслуговування адміністративної будівлі будинку культури).

Щодо погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами, то суд першої інстанції вірно зазначив, що, виходячи з аналізу ст.ст. 126, 198 ЗК України, зміст терміну "погодження меж" передбачає добровільність вчинення зазначених дій суб'єктами земельних відносин, і чинним земельним законодавством і не передбачає обов'язку щодо надання згоди у примусовому порядку на погодження меж земельної ділянки, у тому числі і за рішенням суду.

Статтею 198 ЗК України визначено, що складовою кадастрових зйомок є "погодження меж земельної ділянки...". Зміст статті не дає підстав вважати, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документу - акту погодження меж - погодження не відбулося.

Суд першої інстанції встановив, що механізм встановлення меж земельних ділянок визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376.

Пунктом 2.8 Інструкції передбачено, що після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками складається акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який містить підписи суміжних землевласників (землекористувачів) у разі, якщо вони не заявляють претензій до існуючих меж.

За п.3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ким (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

З огляду на викладене, непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради у затвердженні проектної документації. Крім того, чинне законодавство України не передбачає обов'язку землекористувача надавати згоду на погодження меж суміжних земельних ділянок.

Питання про встановлення межі, якщо вона відсутня, ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не вирішувалося.

Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що будь-яке рішення Олександрійської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення суміжної земельної ділянки у постійне користування ніяк не впливає на права та обов'язки позивача. Доказів про порушення її прав як суміжного власника земельної ділянки не надано, оскільки ні цільове призначення, ні площа, ні конфігурація (довжини сторін поворотні кути межових знаків) земельної ділянки позивача не змінилися.

Крім того, в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, здійснюючи забудову, керувалася своїми потребами, так як побудувала господарську будівлю із виїздом через землю, яка перебуває в постійному користуванні для будівництва і обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування Олександрійської сільської ради, з порушенням плану забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції дослідив належним чином обставини справи, надав їм відповідну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Постанову судом прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Рівненського районного суду Рівненської області від "15" січня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "25" лютого 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3 представнику позивача ОСОБА_5, АДРЕСА_2

4- відповідачу Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області вул.Свято-Преображенська,66,с.Олександрія,Рівненський район, Рівненська область,35320

- ,