Постанова № 42885040, 24.02.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 лютого 2015 р. Справа № 802/234/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кошевого Б.А.

представників позивача: Щербаха Р.С., Наумик О.А.

представника відповідача: Терепа С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Контроль"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Контроль» (далі - ТОВ «Енерго Контроль») звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0008842201 від 24.10.2014 року та форми «П» №0009902201 від 26.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що податковим органом не правомірно збільшено товариству суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 89153,00 грн. Оскільки, податковим органом не надано оцінки тому, що відповідно до змісту договору страхування, документації конкурсних торгів, договору поставки та характеристик класифікаційних ознак страхування фінансових ризиків, у спірних правовідносинах застрахованими є саме фінансові ризики ТОВ «Енерго Контроль» (страхувальник), що відповідають майновим інтересам контрагента - ПАТ «Вінницяобленерго», а саме застрахованою є ймовірність настання негативних фінансових наслідків для ТОВ «Енерго Контроль» за договором поставки, тобто майнова відповідальність ТОВ «Енерго Контроль» перед контрагентом у випадку невиконання (неналежного виконання) договору поставки. Іншими словами, за договором страхування застрахованою особою є саме фінансова відповідальність позивача перед ПАТ «Вінницяобленерго» за неналежне виконання ТОВ «Енерго Контроль» своїх зобов'язань за договором поставки. Таким чином, висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки від 07.10.2014 року №2650/2201/38512048 є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах, що досліджувались під час перевірки. Крім того, подальше зменшення товариству суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 79694,00 грн. є також безпідставним, оскільки вище викладені обставини не були враховані податковим органом при прийняті спірних податкових повідомлень-рішень та їм не було надано жодної оцінки під час адміністративного оскарження. Таким чином, позивачем у перевіряємому 2013 році правомірно віднесено до складу інших валових витрат витрати на страхування фінансового ризику у сумі 455075,00 грн., згідно п.п.140.1.6 ст.140 ПК України.

У зв'язку з чим, вважають оскаржувані податкові повідомлення-рішення безпідставними та необґрунтованими, та такими, що винесено з явним порушенням норм діючого законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.138-141). Просив у задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що встановленні факти під час проведення перевірки унеможливлюють підтвердження достовірності факту формування витрат об'єкта оподаткування позивача «на предмет коректності» з надання послуг страхування від ПАТ «Вінницяобленерго» за період, що перевірявся.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом з'ясовано, що на підставі наказу Вінницької ОДПІ від 06.08.2014 року №2274 та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок, контролюючим органом були видані головним державним-ревізорам направлення від 19.08.2014 року за №№2163/22, 2164/22 та №2165/2201 на проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Енерго Контроль» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.01.2013 року по 31.03.2014 року, валютного та іншого законодавства за період 09.01.2013 року по 31.03.2014 року про що 07.10.2014 року складено акт за №2650/2201/38512048 (а.с.9-24).

Актом перевірки зокрема встановлено, що на порушення п.138.1 п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.140.1.6 п.140.1 ст.140 ПК України ТОВ «Енерго Контроль» завищено витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 455075 грн. та занижено податок на прибуток за 2013 рік всього в сумі 71322,00 грн.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, позивачем подано письмові заперечення (а.с.60), на підстав яких Вінницькою ОДПІ надана відповідь №23846/10/2201 від 21.10.2014 року про результати розгляду заперечення до акту перевірки від 07.10.2014 року №2650/2201/38512048, яким заперечення залишено без задоволення, а акт перевірки без змін (а.с.61-67).

На підставі встановлених порушень Вінницькою ОДПІ 24.10.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0008842201 про збільшення ТОВ «Енерго Контроль» суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 89153,00 грн., зокрема, за основним платежем у розмірі 71322,00 грн. та за штрафними санкціями 17831,00 грн. (а.с.68).

04.11.2014 року не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з відповідною скаргою №11/02-329 (а.с.70-73) за наслідком розгляду якої 18.11.2014 року ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято рішення №405/10/02-32-10-04 про залишення податкового повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення (а.с.74-79). Також, рішенням ГУ ДФС у Вінницькій області зобов'язало Вінницьку ОДПІ скласти та направити ТОВ «Енерго Контроль» податкове повідомлення-рішення на зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 79694,00 грн.

Не погоджуючись рішенням ГУ ДФС у Вінницькій області від 18.11.2014 року про результати розгляду первинної скарги, товариство звернулось до ДФС України з повторною скаргою від 27.11.2014 року №11/21 про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» (а.с.80-84).

26.11.2014 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «П» №0009902201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 79694,00 грн. (а.с.89).

05.12.2014 року товариство звернулось до ГУ ДФС у Вінницькій області та 23.12.2014 року до ДФС України зі скаргами на податкове повідомлення-рішення форми «П», які залишення без задоволення (а.с.85-88, 90-107).

Позивач не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх незаконними та необґрунтованими, посилається на правомірність віднесення до складу витрат 455075,04 грн. згідно до вимог п.п.140.1.6 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим просить визнати такі рішення недійсними та скасувати.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Зі змісту акту перевірки від 07.10.2014 року судом встановлено, що підставами для висновків про порушення позивачем норм п.138.1, п.п.138.10.2 п.138.10 ст. 138, п.п.140.1.6 п.140.1 ст.140 ПК України внаслідок чого відбулося завищення витрат у сумі 455075,00 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 71322,00 грн. слугувало не виконання договірних зобов'язань за договором страхування фінансового ризику від 31.07.2013 року №27-фр/13, укладеного між ТОВ «Енерго Контроль» та ПАТ «Вінницяобленерго».

Однак, такі висновки податкового органу не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України та суперечать первинним бухгалтерським документам, які були досліджені податковим органом у ході проведення перевірки позивача та відображені в акті перевірки, з огляду на наступне.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, які також були досліджені і податковою інспекцією під час перевірки, судом встановлено, що ПАТ «Вінницяобленерго» було складено Документацію конкурсних торгів на закупівлю ДК 016:2010 код 26.51.6 Інструменти та прилади вимірювальні, контрольні та випробувальні, інші (Однофазні електронні двохелементні лічильники кл.т.1,0), яка затверджена рішенням комітету з конкурсних торгів протокол від 09.04.2013 року №21/1 Голова комітету з конкурсних торгів Р.Б. Кравець (42-59).

22.07.2013 року між ПАТ «Вінницяобленерго» (покупець) та ТОВ «Енерго Контроль» укладено Договір поставки №6/07-Е продукцію згідно зі Специфікацією (Додаток 1), яка після її укладання є невід'ємною частиною даного договору, а саме: однофазні електронні двохелементні лічильники кл.т.1,0 в кількості 30583 на суму 790060,83 грн. з ПДВ (а.с.39-41). Загальна сума договору складає 3950304,17 грн., крім того ПДВ 20% - 790060,83 грн., загальна сума з ПДВ 4740365,00 грн.

Згідно Розділу 6 (укладення договору про закупівлю) Документації конкурсних торгів та п.12.9 Договору поставки, ТОВ «Енерго Контроль» (постачальник) протягом десяти календарних днів з дати підписання сторонами даного договору зобов'язаний на забезпечення виконання умов даного договору укласти договір страхування фінансового ризику на таких основних умовах: предмет договору - страхування невиконання (неналежного виконання) постачальником )ТОВ «Енерго Контроль» взятих на себе зобов'язань за даним договором.

В подальшому на виконання Документації конкурсних торгів ПАТ «Вінницяобленерго» на закупівлю однофазних двохелементних лічильників та відповідного Договору поставки №6/07-Е, внаслідок перемоги ТОВ «Енерго Контроль» на конкурсних торгах ПАТ «Вінницяобленерго» було укладено Договір страхування фінансового ризику №27-фр/13 від 31.07.2013 року між ПАТ «Страхова компанія «Джи Пі Страхування» (Страховик) та ТОВ «Енерго Контроль» (Страхувальник) (а.с.34-38).

Предметом Договору страхування є майнові інтереси контрагента (ПАТ «Вінницяобленерго»), що не суперечить чинному законодавству України і пов'язані зі збитками понесеними контрагентом за договором, укладеним з страхувальником згідно договору поставки №6/07-Е.

Страховим випадком за Договору страхування є невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань ТОВ «Енерго Контроль» (страхувальник) за Договором поставки, який укладено страхувальником з контрагентом (п.7.1).

Відповідно до Договору поставки та ст.611 ЦК України, у випадку невиконання (неналежного виконання) ТОВ «Енерго Контроль» своїх договірних зобов'язань за Договором поставки, ТОВ «Енерго Контроль» зобов'язане сплатити неустойку та відшкодувати всі збитки ПАТ «Вінницяобленерго».

Виконання умов Договору поставки сторонами не заперечувалось та не спростовується актом перевірки відповідача.

Оскільки у перевіряємому 2013 році страхових випадків не виникло, позивачем включено до складу витрат витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в загальній сумі 455075,04 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України свобода договору віднесена до основних засад цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Натомість виходячи з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, дотримуючись при цьому згідно п. 3-6, 8 ч.3 ст.2 КАС України, обов'язку встановленого для суб'єкта владних повноважень приймати рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Отже, позивач є вільним у виборі форм та видів захисту майнового інтересу під час здійснення законної господарської діяльності у разі настання певних обставин, та у виборі страховика який буде забезпечувати здійснення захисту таких майнових інтересів. Адже уклавши цивільно-правовий договір, сторони зв'язані його умовами, а право сторони вимагати належного виконання його умов, підлягає захисту, з породженням для боржника негативних правових наслідків.

Зазначений Договір страхування укладений на підставі Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами.

Крім того, відповідно до ст.3 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначити юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування.

Таким чином, судом встановлено, що надаючи висновок щодо того, ТОВ «Енерго Контроль» у 2013 році не мало підстав для включення до складу витрат, витрати що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в загальній сумі 455075,04 грн., відповідач надав оцінку лише предмету Договору страхування без урахування умов переліку страхових випадків, викладених у Розділі 7 Договору страхування.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що листом ПАТ «Вінницяобленерго» звернутого 24.02.2015 року до директора ТОВ «Енерго Контроль» зазначено, що невиконання умов вище визначеного договору поставки зі сторони ТОВ «Енерго Контроль» призвело б для ПАТ «Вінницяобленерго» до невиконання Інвестиційної програми, що автоматично потягнуло б за собою для ПАТ «Вінницяобленерго» застосування штрафних санкцій та виключення зі структури тарифу на електроенергію коштів, передбачених на придбання та заміну однофазних електронних двохелементних лічильників кл.т.1,0., а саме коштів у сумі 4740370,00 грн., що завдало б прямої дійсної шкоди матеріальним інтересам ПАТ «Вінницяобленерго» у вищезазначеному розмірі невиконання Інвестиційної програми.

Тобто, твердження відповідача щодо того, що страхувальником - ТОВ «Енерго Контроль» застраховано фінансовий ризик контрагента - ПАТ «Вінницяобленерго», як третьої особи - є хибним. Оскільки, з вище наведеного вбачається, що відповідно до змісту Договору страхування, Документації конкурсних торгів та Договору поставки у спірних правовідносинах застрахованими є саме фінансові ризики ТОВ «Енерго Контроль», як страхувальник, що відповідають майновим інтересам контрагента (ПАТ «Вінницяобленерго»), а саме застрахованою є імовірність настання негативних фінансових наслідків для ТОВ «Енерго Контроль» за договором поставки, тобто майнова відповідальність ТОВ «Енерго Контроль» перед ПАТ «Вінницяобленерго» у випадку невиконання (неналежного виконання) договору поставки.

З огляду на, що за Договором страхування застрахованою є саме фінансова відповідальність позивача - ТОВ «Енерго Контроль» перед ПАТ «Вінницяобленерго» за неналежне виконання ТОВ «Енерго Контроль» своїх зобов'язань за Договором поставки.

Окрім того, право платника податку на віднесення до витрат сум страхових платежів зі страхування фінансового ризику не ставиться у залежність від факту настання чи не настання страхового випадку.

При укладанні договорів страхування було в тому числі дотримано вимоги спеціального законодавства, що регламентує відносини із страхування. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Предметом договору страхування згідно із ст. 4 Закону України «Про страхування» можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Предмет договору страхування є суттєвою умовою договору страхування, як і інші положення перелік яких мітиться у ст. 16 Закону України «Про страхування».

Виходячи із положень ст. 16 Закону України «Про страхування», по договору страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату.

Страховий випадок - це відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відтак, укладений Договір страхування протягом періоду, що перевірявся, відповідає ст.16 Закону України «Про страхування» та містить підписи сторін, що підтверджує волевиявлення сторін на укладання правочину та настання відповідних правових наслідків.

Вичерпний перелік функцій відповідача наведено у ст.19-1 Податкового кодексу України. Відповідно до них до повноважень податкового органу належить лише контроль за виконанням суб'єктом господарювання податкового законодавства, тоді як оцінка ефективності діяльності платника податків знаходиться поза компетенцією органів податкової служби. Відповідно і обґрунтованість видатків платника, що зменшує в цілях оподаткування отримані ним доходи, не може оцінюватись податковим органом з точки зору їх доцільності та раціональності задля досягнення економічного результату (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВАСУ від 12.07.2012 року у справі № К/9991/22856/12 та від 24.02.2010 року № К-7154/07).

Крім того згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Свою позицію з питання, з якого моменту страхова послуга є здійсненою, ВАСУ визначив у постанові від 24.02.2010 року по справі № К-7154/07: «суд враховує доводи позивача про те, що факт надання послуги страхування не пов'язаний безпосередньо з настанням страхового випадку… ».

Визначення страхування як способу захисту осіб від настання певних подій, обумовлених договором страхування, не включає такої ознаки як обов'язкове та неминуче настання відповідної події. Страховий випадок може наступити, а може і не наступити, але сутність страхування полягає у тому, що застрахована особа (страхувальник) за плату страховику отримує захист від наслідків можливого настання відповідної події, адже протягом строку дії договору страхування застрахований інтерес страхувальника є захищеним, а страхова послуга є наданою.

Статтею 6 Закону України «Про страхування» визначено перелік добровільних видів страхування, згідно ж пп. 15, 18 ст. 6 цього Закону до переліку видів добровільного страхування відносять у тому числі:

- страхування відповідальності перед третіми особами;

- страхування фінансових ризиків.

При цьому, витрати на страхування відповідно до ПК України належать до витрат подвійного призначення, податковий облік яких регулюється пп. 140.1.6. п. 140.1 ст. 140 ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності. З аналізу норм ПК України випливає, що витрати у податковому законодавстві визнаються, якщо вони пов'язані з господарською діяльністю.

Основною діяльністю позивача згідно Статуту в редакції від 08.01.2013 року номер запису №11741020000010743 є виробництво та потова торгівля електророзподільної контрольної апартури, електричних установок та ін., що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.10.2014 року (а.с.109-122). А отже, виготовлення та реалізація позивачем в межах Договору поставки №6/07-Е від 22.07.2013 року покупцю ПАТ «Вінницяобленерго» однофазних електронних двохелементних лічильників є безпосередньо господарською діяльністю позивача. Що в свою чергу, свідчить про завчасне передбачення ТОВ «Енерго Контроль» страхування виконання умов Договору поставки з його сторони.

До витрат подвійного призначення належать у тому числі будь-які витрати із страхування фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору (пп. 140.1.6. п. 140.1 ст. 140 ПК України).

Податковий кодекс України не містить визначення терміна «фінансовий ризик». У наукових виданнях зазначається, що фінансовий ризик - ризик, пов'язаний з імовірністю витрат фінансових ресурсів (грошових коштів). Також зазначається, що іноді ставлять рівність між фінансовими та комерційними ризиками.

Податковий кодекс України дозволяє відносити до витрат витрати на страхування інших ризиків (пп. 140.1.6. п. 140.1 ст. 140 ПК України). І, як зазначено вище, перелік видів добровільного страхування у Законі України «Про страхування» включає страхування відповідальності перед третіми особами (п. 15 ст. 6 Законі України «Про страхування»).

Відповідно до п. 3.15 Характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування, затверджених розпорядженням Держфінпослуг України від 09.07.2010 року №565:

«… страхування відповідальності перед третіми особами - вид страхування, інший, ніж страхування цивільної відповідальності власників наземного, повітряного та водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником або іншою особою, цивільна відповідальність якої застрахована, життю, здоров'ю, працездатності, майну третіх осіб.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування третій особі або її спадкоємцю (спадкоємцям) за шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю і працездатності та/або майну цієї третьої особи особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок здійснення нею діяльності, яка визначена в правилах та договорі страхування.

Умови добровільного страхування відповідальності перед третіми особами… не можуть передбачати страхування судових витрат, пов'язаних із встановленням шкоди, яка була заподіяна життю, здоров'ю і працездатності та/або майну третьої особи…».

Тобто, враховуючи вищевикладене, позивач може укласти саме такий Договір страхування відповідальності перед третіми особами (ПАТ «Вінницяобленерго») та віднести до складу інших витрат, витрати на страхування фінансового ризику (що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування).

Договори страхування не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Акт перевірки від 07.10.2014 року не тільки не містить посилань на вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Отже, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування ним витрат за Договором страхування у перевіряємий період.

Відповідно до п. 55.1. ст. 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податку - ТОВ «Енерго Контроль» порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам податкового законодавства та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на відсутність порушення позивачем норм податкового законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0008842201 від 24.10.2014 року таким, що підлягає скасуванню. Щодо податкового повідомлення-рішення форми «П» №0009902201 від 26.11.2014 року оскільки таке є наслідковим від податкового повідомлення-рішення «Р» також підлягає скасуванню.

Оскільки відповідачем, який за ознаками ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності винесення спірних податкових повідомленнь-рішень, суд доходить висновку, що спірний правовий акт індивідуальної дії порушує права і інтереси позивача та не відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, тому підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на наведене, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 337,40 грн., сплачені позивачем згідно платіжного доручення №22 від 27.01.2015 року (а.с.2).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №00008842201 від 24.10.2014 року та №0009902201 від 26.11.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Контроль" судові витрати у розмірі 337 (триста тридцять сім) гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович