Ухвала суду № 42884758, 10.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2015 рокусправа № 804/6235/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі №804/6235/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми "Р" від 14 квітня 2014 р. № 0005931703 про нарахування 25 770,00 гривень податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6442,50 гривень; форми "Р" від 14 квітня 2014 р. № 0005981703 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3293,90 гривень по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; форми "Р" від 14 квітня 2014 р. № 0005961703 про нарахування 22487,04 гривень податку на доходи фізичних осіб та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5621,76 гривень; рішення від 14 квітня 2014 року № 6/17-3 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого, донараховано 51303,95 гривень єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3293,90 гривень; вимогу від 31 березня 2014 року № Ф про застосування штрафних санкцій у розмірі 3293,90 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що Лівобережною об'єднаної державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну планову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 р. по 31 грудня 2013р., за результатами якої, складено акт від 31 березня 2014 року № 1159/17-3/НОМЕР_1. На підставі акту перевірки винесено спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки податкового органу безпідставними та необґрунтованими, оскільки придбання та отримання позивачем товару від його контрагентів підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а висновки відповідача про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які були сплачені позивачем, не відповідають вимогам статей 198, 201 Податкового кодексу України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача про нікчемність договорів позивача з його контрагентами, що укладені без мети настання реальних наслідків. Також посилається на те, що позивачем неналежним чином оформлено видаткові накладні, що позбавляє податковий орган можливості встановити місце виконання господарських операцій.

Колегією суддів у відповідності до вимог статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено процесуальне правонаступництво Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

У судовому засідання сторони доводи, викладені в апеляційній скарзі та заперечення на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Лівобережною об'єднаної державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 р. по 31 грудня 2013р. Перевіркою встановлено порушення п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. № 2755- VI у результаті чого, занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну 22487,04 грн., в т.ч. по періодах: 2011р.-6300,5 грн., 2012р.- 16186,54 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI. у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 25770,0 грн., у тому числі по періодах: вересень 2011р. - 4000,0 грн.; грудень 2011р. - 4400,0 грн.; січень 2012р. - 2000,0 грн.; травень 2012р. - 2000,0 грн.; червень 2012р. - 2000,0 грн.; жовтень 2012р. - 2000,0 грн.; листопад 2012р. - 1600,0 грн.; лютий 2013р. - 1670,0 грн.; березень 2013р. - 6100,0 грн.; п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI, у результаті чого, занижено єдиний соціальний внесок, що нараховується на суму чистого оподаткованого доходу на загальну суму 51303,95 грн., в т.ч. по періодах: 2011 р. - 14574,0 грн.; 2012 р. - 36729,95 грн. За результатами перевірки складено Акт від 31.03.2014 року № 1159/17-3/НОМЕР_1 на підставі якого, винесено:

- податкове повідомлення-рішення форма "Р" від 14 квітня 2014 р. № 0005931703 про нарахування позивачеві 25 770,00 гривень податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6442,50 гривень;

- податкове повідомлення-рішення форма "Р" від 14 квітня 2014 р. № 0005981703 про нарахування позивачеві штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3293,90 гривень по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- податкове повідомлення-рішення форма "Р" від 14 квітня 2014 р. № 0005961703 про нарахування позивачеві 22487,04 гривень податку на доходи фізичних осіб та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5621,76 гривень;

- рішення від 14 квітня 2014 року № 6/17-3 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого, донараховано 51303,95 гривень єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3293,90 гривень;

- вимога від 31 березня 2014 року № Ф про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого, донараховано 51303,95 гривень єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3293,90 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено факту відсутності реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення є протиправним та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 , первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Враховуючи положення пункту 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано первинну документацію, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій з Приватним підприємством «Енергосталь»,Товариством з обмеженою відповідальністю «ПГ ФАПРОМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілессіум-Холдинг», а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі, рахунку-фактури, первинні документи, що відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договору.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведення податковим органом нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також не доведено фіктивність первинних документів, що містяться у матеріалах справи, тому не має підстав вважати, що умови договорів сторонами не виконувались.

Щодо використання відповідачем матеріалів перевірок, що надійшли від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по суб'єктам господарювання, які є контрагентами позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, за договорами, що розглядались, було придбано товар та послуги, які використані позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства, що не спростовано відповідачем. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області- залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі №804/6235/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко