Постанова № 42884582, 19.02.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Житомир справа № 806/4260/14

час прийняття: 10 год. 25 хв. категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сичової О.П.,

за участі секретаря Шевчук Т.А.,

за участі представника позивача Васьківської Н.Г.,

за участі представника відповідача Забродської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростенська райагропромтехніка" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.09.2014 р. №0001242202, №0001262202 і №0012331702.,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Коростенська райагропромтехніка" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 02.09.2014 року:

- №0001242202 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 15260,00 грн.;

- №0001262202 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 30647,00 грн.;

- №0012331702 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 671,30 грн.

В обгрунтування позову зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області на підставі висновків акту від 11 серпня 2014 року №1071/22-01/05519267, які є безпідставними, необгрунтованими та таким, що не відповідають фактичним обставинам.

Представник відповідача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство "Коростенська райагропромтехніка" як платник податків знаходиться на обліку в Коростенській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Встановлено, що посадовими особами Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області з 25 липня 2014 року по 04 серпня 2014 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства "Коростенська райагропромтехніка" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині правильності визначення податку на прибуток підприємства, податку на додану вартість з контрагентами, податку на доходи фізичних осіб, збору за першу реєстрацію транспортного засобу та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

Перевіркою зокрема було встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Коростенська райагропромтехніка" порушено:

- пункти 138.1, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України у зв'язку з чим товариством занижено податок на прибуток за 2013 рік в сумі 103581,00 грн.;

- пункти 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим товариством занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року на загальну суму 104829,00 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2013 року в сумі 506,00 грн.;

- підпункт 169.1.3 пункта 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, а саме підприємством не правильно утримано податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати при наданні податкової соціальної пільги одинокій матері, тобто встановлено перевищення граничного розміру заробітної плати, який дає право на отримання податкової соціальної пільги, чим занижено податок на суму 129,04 грн.

За результатом перевірки було складено акт від 11 серпня 2014 року №1071/22-01/05519267 на підставі якого керівником Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області були винесені податкові повідомлення - рішення від 02 вересня 2014 року:

- №0001242202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 15260,00 грн., в.т.ч. 12208,00 грн. - за основним платежем та 3052,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0001262202, яким Публічному акціонерному товариству "Коростенська райагропромтехніка" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31036,00 грн., в т.ч. 24829,00 грн. - за основним платежем та 6207,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0012331702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 671,30 грн., в т.ч. 129,04 грн. - за основним платежем та 542,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із порушеннями встановленими перевіркою Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області позивач звернувся з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2014 року №0001242202, №0012331702 та №0001262202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30647,00 грн., в т.ч. 24517,00 грн. - за основним платежем та 6130,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд, досліджуючи спірні правовідносини, зазначає наступне.

Щодо податкових повідомлень - рішень від 02.09.2014 року №0001242202 та №0001262202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30647,00 грн., в т.ч. 24517,00 грн. - за основним платежем та 6130,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Стосовно визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток суд зауважує на таке.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Як вбачається з акта перевірки від 11 серпня 2014 року №1071/22-01/05519267, фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення вказаних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмашпоставка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрон-Україна".

В свою чергу, судом встановлено, що в перевіряємому періоді між Публічним акціонерним товариством "Коростенська райагропромтехніка" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмашпоставка" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №060213 від 06.02.2013 року, відповідно до умов якого продавець передає по накладним у власність покупця товар, а саме листогибочні вальці (16х3150) (а.с.39).

Реальність укладеного правочину підтверджується податковими накладними (а.с.41-43), накладною (а.с.37), товарно-транспортною накладною (а.с.38), актом прийому-передачі обладнання (а.с.168), довіреністю №75 від 19.02.2013 року, виданою головному інженеру ОСОБА_3 на отримання від ТОВ "Техмашпоставка" цінностей - листогибочних вальців (16х3150) (а.с.40), карткою складського обліку матеріалів (а.с.52), актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів (а.с.54).

В оплату отриманих товарів (послуг) за вказаним договорем позивач перерахував ТОВ "Техмашпоставка" грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.34-36) та актом звіряння взаємних розрахунків (а.с.56).

Також, матеріалами справи підтверджено, що у перевіряємий період між позивачем (покупець) та ТОВ "Газтрон-Україна" (продавець) було укладено договір №Д28/05-13 від 28.05.2013 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, на умовах відповідно рахунків, а покупець прийняти та оплатити товар, а саме днища (а.с.169-170).

Реальність укладеного правочину підтверджується податковими накладними (а.с.48-49), видатковими накладними (а.с.47, 126), рахунком на оплату (а.с.46), подорожнім листом вантажного автомобіля (а.с.51), картками складського обліку матеріалів (а.с.53), довіреністю №408 від 10.07.2013 року, виданою головному інженеру ОСОБА_3 на отримання від ТОВ "Газтрон-Україна" цінностей - днища еліптичного (а.с.50).

В оплату отриманих товарів (послуг) за вказаним договорем позивач перерахував ТОВ "Газтрон-Україна" грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.44-45) та актом звіряння взаємних розрахунків (а.с.55).

Крім того, отримання ПАТ "Коростенська райагропромтехніка" товарно- матеріальних цінностей від ТОВ "Техмашпоставка" та ТОВ "Газтрон-Україна" стверджується пояснювальними записками головного інженера та комірника позивача (а.с.107-110), фотоматеріалами листогибочних вальців, які встановлені на підприємстві та використовуються у виробництві, а також фотоматеріалами і кресленнями виготовленої продукції - Ємності, в складі матеріалів на виготовлення якої були використані днища еліптичні (а.с.98-104).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів на момент господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Слід відзначити, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 02 липня 2013р. по справі № К/9991/55933/12 формальні недоліки первинних документів, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а також наявністю інших юридичних фактів, що зумовлені власне результатами досягнення ділової мети у процесі здійснення законної підприємницької діяльності.

Судом також враховано, що відповідачем під час розгляду справи не було надано доказів на підтвердження фіктивності зазначених документів, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю позивача. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПАТ "Коростенська райагропромтехніка" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ТОВ "Техмашпоставка" та ТОВ "Газтрон-Україна", взаємопов'язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Техмашпоставка", ТОВ "Газтрон-Україна" і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Зазначене зумовлює хибність висновків податкового органу про порушення позивачем пп. 138.1 п. 138.8 ст. 138, п.198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при здійсненні господарських відносин з ТОВ "Техмашпоставка" та ТОВ "Газтрон-Україна"

Щодо податкового повідомлення рішення від 02.09.2014 року №0012331702.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно п.п. а та б п. 176.2. ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Як вбачається з акта перевірки від 11 серпня 2014 року №1071/22-01/05519267, фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення вказаного податкового повідомлень-рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про не вірне утримання підприємством податку на доходи фізичних осіб з заробітної плати при наданні податкової соціально пільги одинокій матері - ОСОБА_4 за серпень 2013 року, у зв'язку з чим встановлено перевищення граничного розміру заробітної плати, який дає право на отримання податкової соціальної пільги.

За даними перевірки позивачем в серпня 2013 року виплачено ОСОБА_4 дохід в сумі 2204,59 грн., а утримано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 189,44 грн., хоча потрібно було утримати 318,48 грн., тобто відхилення щодо сплати податку з доходів фізичних осіб становить 129,04 грн.

В свою чергу, судом встановлено, що позивачем за третій квартал 2013 року ОСОБА_4 було нараховано дохід в сумі 5383,49 грн., з якого утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 520,38 грн., зокрема в серпні 2013 року дохід становив 2202,49 грн. з утриманням позивачем податку в розмірі 318,48 грн.

Зазначене стверджується довідкою ПАТ "Коростенська райагропромтехніка" (а.с.57), відомостями про нарахування заробітної плати за липень, серпень, вересень 2013 року. Також зазначені дані були відображені в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2013 року (а.с.61-63) та в звітах про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за липень - вересень 2013 року (а.с.65-96).

Із вищевказаного слідує, що позивачем в серпні 2013 року не надавалась ОСОБА_4 податкова соціальна пільга одинокій матері, а з її заробітної плати було отримано та перераховано 318,48 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Податок з доходів фізичних осіб був перерахований до Державного бюджету України, що стверджується платіжними дорученнями (а.с.152-164), відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів (а.с.166) та довідкою контролюючого органу про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів та зборів (а.с.140).

Таким чином, висновок контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 169.1.3 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України щодо невірного утримання податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати при наданні податкової соціальної пільги одинокій матері є неправомірним та таким, який не відповідає дійсним обставина справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень в частині їх оскарження позивачем, висновки, що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 02.09.2014 року №0001242202, №0012331702 та №0001262202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30647,00 грн., в т.ч. 24517,00 грн. - за основним платежем та 6130,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11.09.2014 року по справі №279/5985/14-п, суд оцінює критично, оскільки вона зокрема обгрунтовується довідкою до акту від 11.08.2014 року №63, однак спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту 11.08.2014 року №1071/22-01/05519267, висновки якого були дослідженні під час судового розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 р. №0001242202.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 р. №0001262202 щодо збільшення сум грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 24517 грн. та 6130 грн. фінансової санкції, а всього 30647 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 р. №0012331702.

Відшкодувати Публічному акціонерному товариству "Коростенська райагропромтехніка" з державного бюджету 182 ,70 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 23 лютого 2015 р.