Постанова № 42884360, 26.02.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2015 р.Справа № 916/1242/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.В. Поліщук, С.В. Таран

при секретарі судового засідання: І.М. Станковій

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - О.М. Самусєва

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 22.12.2014 року

у справі № 916/1242/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Ізмаїльської міської ради

про розірвання договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Ізмаїльської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем 29.01.2004р. та зареєстрованого в ДП «Одеській регіональний ЦДЗК» 16.02.2004р. за №69 (а.с. 2-7 т.1).

Позовні вимоги обґрунтовані ст. 31 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 651, 652 ЦК України, розділом 4 спірного договору оренди землі, за яким підставою для розірвання договору оренди землі є добровільна відмова Орендаря від оренди земельної ділянки або припинення підприємницької діяльності.

Ізмаїльська міська рада у відзиві на позов зазначила про його необґрунтованість (а.с. 31-32, 52-53 т.1).

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.06.2014р. позов задоволено, розірвано договір оренди землі від 29.01.2004р., укладений між позивачем та відповідачем, стягнуто з відповідача на користь позивача 1218,00 грн. судового збору (а.с. 60-65 т.1).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2014р. та додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2014р. рішення суду першої інстанції від 12.06.2014р. скасовано, у задоволенні позову відмовлено, стягнуто з позивача на користь відповідача 609,00 грн. судового збору за апеляційній перегляд (103-111 т.1).

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2014р. касаційну скаргу ФОП ОСОБА_3 задоволено частково, постанову суду апеляційної інстанції від 24.07.2014р., додаткову постанову від 28.07.2014р. та рішення суду першої інстанції від 12.06.2014р. скасовано, справу направлено на новий розгляд (а.с. 148-154 т.1).

Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що правила переважного застосування положень Закону України «Про оренду землі» не виключають можливості застосування у спірних правовідносинах загальних підстав для розірвання договору, визначених ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2014р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (а.с. 162-163 т.1)

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2014р. (головуючий суддя Никифорчук М.І.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 29.12.2014р., позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 1218,00 грн. (а.с. 193-197 т.1).

Не погодившись з рішенням суду, Ізмаїльська міська рада 12.01.2015р. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила його скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права (а.с. 9-14 т.2).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду (а.с. 2-3 т.2).

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

26.03.2003р. між ВАТ «Одесоблстрой» (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №Н-1001, згідно умов якого ОСОБА_3 придбав у власність 27/32 частини будівель та споруд площею 2960,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний договір зареєстровано на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» 26.03.2003р. за № Н-1001 (а.с. 35-36 т.1).

ОСОБА_3 як фізична особа-підприємець зареєстрований 31.03.2003р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_1 (а.с. 23 т.1).

29.01.2004р. на підставі рішення Ізмаїльської міської ради від 21.11.2003р. №449-ХХІV між Ізмаїльською міською радою (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду терміном на 15 років передана земельна ділянка площею 6,3026 га за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення і експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд (промислова база).

Пунктом 2.3 цього договору встановлено, що орендна плата вноситься Орендарем в розмірі - 1,2% вартості земельної ділянки в рік, з щорічним збільшенням на 0,05%. Розмір орендної плати щорічно переглядається в односторонньому порядку на протязі 2-х місяців з моменту прийняття відповідного рішення, з письмовим попередженням Орендаря у випадках: підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; в інших випадках передбачених законодавством України.

За приписами п. 2.4. договору у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Розділом 4 договору визначено умови зміни, припинення і розірвання цього договору, а саме у цьому розділі сторони домовились, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін; договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Підставою розірвання договору є: невиконання Орендарем обов'язків передбачених цим договором; взаємна згода сторін; добровільна відмова Орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності Орендаря. В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку. В разі припинення або розірвання цього договору Орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, визначених у п. 2.4. цього договору.

У розділу 7 договору сторони погодили, що спірні питання, які виникають з цього договору мають вирішуватись в суді.

Згідно п. 8.1. договору останній набирає чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації в ДП «Одеський регіональний ЦДЗК».

Договір нотаріально посвідчений 29.01.2004р. і зареєстрований в реєстрі за №360, зареєстрований в ДП «Одеський регіональний ЦДЗК» 16.02.2004р. за №69 (а.с. 11-12 т.1).

Розпорядженням Ізмаїльської міської ради від 08.11.2006р. №799р на підставі заяви ФОП ОСОБА_3 власника 27/32 частини нежитлових будівель по АДРЕСА_1, означеній адресі присвоєно нову поштову адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 16 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2007р. ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Ізмаїльської міської ради від 21.09.2006р. №853 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно (нежитлові будівлі) за адресою: АДРЕСА_1, державна реєстрація якого здійснена 31.07.2007р., про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 43-44 т.1).

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2014р. у справі №916/2342/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. позов заступника Ізмаїльського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради до ФОП ОСОБА_3 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.01.2004р., зареєстрованого 16.02.2004р. за №69 задоволено, внесено зміни до цього договору, шляхом викладення абзаців 1 і 3 п. 2.3. договору в наступній редакції: «За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі - 3% від нормативної грошової оцінки землі в рік» - абзац 1; «Всі розрахунки за договором оренди земельної ділянки здійснюються в грошовій формі (безготівковій) шляхом перерахування орендарем суми орендної плати на розрахунковий рахунок бюджету м. Ізмаїл» - абзац 3 (а.с. 17-22, 89-97 т.1).

14.02.2014р. (тобто при існуванні судової справи №916/2342/13) ФОП ОСОБА_3 звернувся до міського голови із заявою про розірвання договору оренди землі від 29.01.2004р. у зв'язку із припиненням своєї підприємницької діяльності з посилання на абз. 10 п. 4 означеного договору, згідно якого підставою для його розірвання є добровільна відмова Орендаря від оренди земельної ділянки (а.с. 13 т.1).

Як вбачається з витягу з сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» ФОП ОСОБА_3 станом на 18.02.2014р. перебував в стані припинення підприємницької діяльності (а.с. 46-48 т.1).

Виконком Ізмаїльської міської ради листом від 11.03.2014р. №15/01-13-452 повідомив ФОП ОСОБА_3, що для розгляду питання розірвання договору оренди землі потрібно спочатку надати докази звільнення цієї земельної ділянки від об'єктів нерухомості, які належать останньому на праві власності.

Відмова Іллічівської міської ради в наданні згоди на розірвання спірного договору оренди землі стала підставою для звернення ФОП ОСОБА_3 до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

В обґрунтування позовних вимог, ФОП ОСОБА_3 зазначив, що зміни у законодавстві, згідно яких судовим рішенням у справі №916/2342/13 внесено зміни до спірного договору оренди землі щодо підвищення розміру орендної плати за земельну ділянку майже в 3 рази є істотною умовою для розірвання договору оренди землі за рішенням суду на підставі ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Крім того, при новому розгляді справи позивач у своїх письмових поясненнях зазначив, що існує 2 окремі підстави розірвання договору, викладені в розділі 4 спірного договору, які можуть бути застосовані для розірвання договору у відповідності до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме: добровільна відмова Орендаря від оренди земельної ділянки та припинення діяльності Орендаря.

За твердженням позивача, посилання відповідача стосовного того, що він спочатку повинен надати докази на підтвердження факту звільнення земельної ділянки суперечать п. 2.4. спірного договору, яким сторони передбачили, що Орендар повертає земельну ділянку Орендарю у разі припинення або розірвання договору, тобто вже після розірвання договору, а ніяк не спочатку.

На думку Ізмаїльської міської ради, позивачем не доведено наявності усіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, а відтак підстав для розірвання договору оренди землі немає. Крім того, спірний договір оренди землі не може бути розірваний, оскільки на орендованій позивачем земельній ділянці знаходяться його об'єкти нерухомості, а тому розірвання договору оренди призведе до того, що правові підстави для сплати орендної плати у позивача відпадуть, а Ізмаїльська міська рада як власник землі позбавиться належних йому платежів за фактичне користування землею, що призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача. Також на думку останнього, посилання позивача на розділ 4 спірного договору оренди землі як на підставу для його розірвання в односторонньому порядку є безпідставним, оскільки цим розділом сторони узгодили лише право Орендаря на ініціювання розірвання договору оренди землі, а не самостійну підставу для його розірвання.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди землі підлягає розірванню на підставі ст. 651 ЦК України, якою встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку встановленому договором. Таким випадком на думку суду першої інстанції є передбачена розділом 4 спірного договору добровільна відмова Орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності Орендаря, яка в свою чергу є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі від 29.01.2004р.

Судова колегія не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у т.ч. із договорів.

Статтями 626, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спірний договір за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», ст. 93 Земельного кодексу України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За умовами ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 24 означеного Закону встановлено, що Орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.

Позивачем не доведено порушення або невиконання Ізмаїльською міською радою обов'язків, передбачених ст. 24 Закону України, а тому судова колегія не вбачає підстав для розірвання спірного договору на підставі ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі».

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

ФОП ОСОБА_3 просить розірвати спірний договір на підставі абз. 10 розділу 4 договору, у зв'язку із добровільною відмовою орендаря від оренди земельної ділянки, внаслідок збільшення розміру орендної плати.

Однак чинним земельним законодавством такої самостійної підстави для розірвання договору оренди землі не передбачено.

Проаналізувавши розділ 4 спірного договору, судова колегія дійшла висновку, що добровільна відмова Орендаря від оренди земельної ділянки, яка виразилась у заяві позивача від 14.02.2014р. про розірвання договору оренди землі від 29.01.2004р. у даному випадку є лише підставою для ініціювання Орендарем процедури розірвання договору оренди та не може виступати самостійною підставою для його розірвання. Абз. 13 розділу 4 цього договору сторони передбачили, що в разі відсутності взаємної згоди сторін щодо його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку.

Таким чином, право Орендаря на відмову від договору оренди землі повинна розглядатись у сукупності з підставами, зазначеними у чинному законодавстві, а відтак судова колегія вважає, що у даному випадку суд неправомірно розірвав договір оренди землі на підставі ст. 651 ЦК у зв'язку із добровільною відмовою позивача від оренди земельної ділянки.

Підстави розірвання договору оренди в судовому порядку за ініціативою однієї із сторін визначено також ст. 652 ЦК України, частинами 1, 2, 3 якою встановлено що, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Тобто, укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, в ході виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначені його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають в ході виконання умов договору оренди, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про розірвання договору оренди. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вона змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

За приписами чинного законодавства, при вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України, необхідним є з'ясування питань стосовно доведення у чому саме обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та як саме змінились і чому зміна обставин є істотною. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане.

Отже закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач ініціював розірвання спірного договору оренди у зв'язку із збільшенням розміру орендної плати за договором відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2014р. у справі №916/2342/13, проте зміна розміру орендної плати як обставина, що істотно змінилась була передбачуваною для сторін договору та при його укладенні можливість її настання була зафіксована (перегляд розміру орендної плати у разі збільшення ставки земельного податку та в інших випадках, передбачених законом - п. 2.3 договору). Тобто, Орендар був обізнаний про те, що зміна діючого законодавства є підставою для перегляду орендної плати.

Виконання договору оренди землі на умовах збільшеної орендної плати не позбавило ФОП ОСОБА_3 того, на що він розраховував при його укладенні, оскільки метою використання земельної ділянки є розміщення і експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд (промислова база) в м. Ізмаїл по АДРЕСА_1. Більш того, позивач є власником 27/32 частини будівель та споруд площею 2960,4 кв.м, розташованих на цій земельній ділянці та у зв'язку із зміною розміру орендної плати за землю позивач не позбавляється можливості експлуатації об'єктів промислової бази.

Із суті договору випливає, що ризик зміни розміру орендної плати за землю несе саме ФОП ОСОБА_3, який при його укладанні погодився з відповідною умовою та ймовірністю настання таких обставин (п. 2.3 договору). Саме ФОП ОСОБА_3 є особою, яка повинна сплачувати орендну плату за користування землею відповідно до договору оренди землі від 29.01.2004р. протягом усього строку його дії (15 років), у тому числі у разі збільшення розміру орендної плати у випадках, встановлених законом, отже ризик настання таких обставин несе саме він як Орендар, який має нерухомість у власності на орендованій земельній ділянці, тобто очевидним є факт продовження в подальшому правовідносин за спірним договором, а в такому випадку норми цивільного законодавства не передбачають його розірвання.

Таким чином, судова колегія також не вбачає підстав для розірвання спірного договору оренди землі на підставі ст. 652 ЦК України, оскільки позивачем не доведено одночасної наявності чотирьох умов, визначених ч. 2 цієї статі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 08.07.2014р. у справі №905/346/14 (а.с. 20-24 т.2).

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

Задовольняючі позовні вимоги, судом не враховано, що розірвання спірного договору оренди землі призведе до самовільного використання позивачем земельної ділянки площею 6,3026 га за адресою: АДРЕСА_1, оскільки правові підстави для сплати орендної плати у позивача відпадуть, а власник землі - Ізмаїльська міська рада позбавиться належних йому платежів за фактичне користування землею, що буде порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів, що в свою чергу не може вважатися справедливим у розумінні ст. 3 ЦК України.

Посилання позивача на припинення підприємницької діяльності останнього, як на ще одну самостійну підставу для розірвання договору оренди землі не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки на момент звернення позивача з даним позовом (31.03.2014р.) ОСОБА_3 знаходився в стані припинення підприємницької діяльності, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_3 станом на 12.05.2014р., а тільки 08.07.2014р. внесено запис №25530060008003323 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3, згідно повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (а.с. 45, 136 т.1). Більш того, свідоцтво про право власності не нерухоме майно, яке знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці зареєстровано за останнім як за фізичною особою, а не за суб'єктом підприємницької діяльності.

За наведених обставин припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 також не може бути самостійною підставою для розірвання договору оренди землі від 29.01.2004р., оскільки розміщення об'єктів нерухомості (промислова база) на орендованій позивачем земельній ділянці триває, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Вищевикладене не було враховано місцевим господарським судом, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за апеляційній перегляд відшкодовується відповідачу за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 22.12.2014р. у справі №916/1242/14 скасувати, у позові відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Ізмаїльської міської ради судовий збір в сумі 609,00 грн. за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 27.02.2015р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран