Рішення № 42884294, 23.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2015Справа №910/184/15-гСуддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва доФізичної особи-підприємця Боримського Анатолія Вікторовичапростягнення 91 962 грн 02 коп.Представники: від позивача: Решетниченко О.С., довіреність №47-2 від 05.01.2014від відповідача: Боримський А.В. - особисто ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.01.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва з вимогами до Фізичної особи-підприємя Боримського Анатолія Вікторовича про стягнення 91 962 грн 02 коп. заборгованості за теплопостачання, в тому числі 77 244 грн 40 коп. основного боргу, 15 695 грн 77 коп. інфляційних втрат та 4 021 грн 85 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не оплатив отриманих послуг з теплопостачання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за отримані послуги за період з 01.11.2011 по 30.11.2014 у розмірі 77 244 грн 40 коп., крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання позивачем нараховано 15 695 грн 77 коп. інфляційних втрат та 4 021 грн 85 коп. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 порушено провадження у справі № 910/184/15-г, розгляд справи призначений на 03.02.2015.

22.01.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить провадження у справі припинити, оскільки даний спір вже розглядався господарськими судами та є судове рішення, що набрало законної сили, а саме постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 у справі №1/237.

30.01.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання 03.02.2015 з'явився представник позивача, подав документи для приєднання до матеріалів справи та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 03.02.2015 з'явився відповідач, надав пояснення по суті спору, в яких проти задоволення позову заперечує в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд з метою дослідження доказів по справі оголосив перерву в судовому засіданні 03.02.2015 до 23.02.2015.

20.02.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору.

В судове засідання 23.02.2015 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 23.02.2015 з'явився відповідач, надав пояснення по суті спору, в яких проти задоволення позову заперечує в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

У судовому засіданні 23.02.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2005 між позивачем та відповідачем, як споживачем, було укладено договір №183/407 про надання послуг (далі Договір), за умовами якого (розділ 1) позивач зобовязався на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК „Київводоканал", АЕК „Київенерго", ЗАТ ЕК „Укр-Кан-Пауер") транспортувати відповідачу по внутрішньо будинкових мережах нежилого приміщення площею 270,6 м2 за адресою: м. Київ, вул. Старосільська, 52-А, що є його власністю згідно з договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 17.12.1998, комунальні послуги, виставляти відповідачу до оплати платіжні документи за Договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від відповідача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг. Відповідач у відповідності до даного Договору зобовязався прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

В п.п.5.5-5.7 Договору сторони погодили строк дії останнього з 01.01.2005 по 01.01.2010. Після закінчення дії цього Договору він може бути продовжений на той же термін і на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення даного Договору жодна із сторін не повідомить іншу про його припинення або зміну умов. Одностороння відмова від Договору не допускається.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 у справі №1/237 за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва з вимогами до Приватного підприємя Боримського Анатолія Вікторовича встановлено, що вказаний договір припинив свою дію 01.01.2010.

В силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає доведеним факт припинення дії договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №183/407 від 01.01.2005, укладеного між позивачем та відповідачем, з 01.01.2010. Однак, незважаючи на це, посилання відповідача на відсутність у позивача підстав для стягнення з нього заборгованості за спожиту теплову енергію суд вважає такими, що не відповідають дійсності, з огляду на наступне.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з централізованого опалення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з централізованого опалення у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 3-184гс14 від 25.11.2014, прийнятої за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2014 у справі №916/3566/13.

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в запереченнях на позов стверджує, що послуги з теплопостачання ним не отримувались з моменту припинення дії договору, прилади опалення у належних відповідачу приміщеннях за адресою м. Київ, вул. Старосільська 52-А відсутні, про що свідчить акт обстеження нежитлового приміщення №б/н від 10.02.2015, складений представниками ЖРЕО-412 в присутності відповідача як власника приміщення та орендатора. Зокрема у акті зазначено, що при обстежені належного відповідачу нежитлового приміщення виявлено, що приміщення не опалюється від централізованого опалення, відсутнє гаряче водопостачання, однак проект на відключення не надавався.

З приводу вказаних у акті обстеження нежитлового приміщення №б/н від 10.02.2015 суд зазначає наступне.

Відносини між сторонами по справі регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (далі - Правила №630).

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що сновними обов'язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, додержання вимог договору та нормативно-правових актів та забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

При цьому Правилами №630 споживачам послуг надано право відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (п.п. 24-25 Правил №630).

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту відключення належного йому на праві власності приміщення від централізованого опалення у встановленому законодавством порядку. Наданий відповідачем акт обстеження нежитлового приміщення №б/н від 10.02.2015 не приймається судом в якості належного доказу вказаних обставин. Крім того, суд зазначає, що даний акт складено 10.02.2015, тоді як позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги, що надавались за період з 01.11.2011 по 30.11.2014.

Отже, зважаючи на фактичні обставини справи та норми діючого законодавства, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 77 244 грн 40 коп. за період з 01.11.2011 по 30.11.2014.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 77 244 грн 40 коп. за період з 01.11.2011 по 30.11.2014 підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання позивачем нараховано 15 695 грн 77 коп. інфляційних втрат та 4 021 грн 85 коп. 3% річних за період з 01.11.2011 по 30.11.2014.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 18 Правил №630 встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Дії відповідача є порушенням вимог діючого законодавства з оплати послуг теплопостачання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" стосовно того, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 15 695 грн 77 коп. інфляційних втрат та 4 021 грн 85 коп. 3% річних за період з 01.11.2011 по 30.11.2014, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 695 грн 77 коп. інфляційних втрат та 4 021 грн 85 коп. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємя Боримського Анатолія Вікторовича (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, будинок 5, кв. 260, ідентифікаційний код 2256817457) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябинська, буд. 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) заборгованість у розмірі 72 244 (сімдесят дві тисячі двісті сорок чотири) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 4 021 (чотири тисячі двадцять одна) грн 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 15 695 (п'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн 77 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 27.02.2015

Суддя Н.Б. Плотницька