Ухвала суду № 42884218, 25.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 876/4044/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2;

від відповідачів - ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Національної служби посередництва і примирення на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2014р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної служби посередництва і примирення та начальника відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській обл. ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

02.12.2013р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати дії начальника відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській обл. ОСОБА_3 неправомірними; стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та Національної служби посередництва і примирення витрати на правову допомогу в сумі 3600 грн.; стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та Національної служби посередництва і примирення 10000 грн. моральної шкоди (а.с.7-12).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2014р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними дії начальника відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській обл. ОСОБА_3, що виразилися у винесенні наказу № 72 від 27.12.2012р. «Про внесення догани ОСОБА_1»; стягнуто з Держави в особі Національної служби посередництва і примирення на користь позивача 1500 грн. моральної шкоди; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.167-172).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Національна служба посередництва і примирення, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.178-181, 183-186).

Вимоги апеляційної скарги та доповнення до неї обґрунтовує тим, що судом не застосовані приписи ст.ст.99, 100 КАС України, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду із розглядуваним позовом; у діях відповідачів відсутній склад правопорушення, позивачем не доведено наявність шкоди, завданої відповідачами, а також не надано доказів заподіяння моральної шкоди. Окрім цього, позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та наслідками у виді моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачів на підтримання поданої скарги, заперечення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, починаючи з 20.09.2011р., позивач ОСОБА_1 працювала на посаді головного спеціаліста відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській обл.

Згідно наказу відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській обл. № 01-к від 03.02.2014р. позивач звільнена з 03.02.2014р. із займаної посади за власним бажанням (а.с.153, 154).

Окрім цього, наказом відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській обл. № 72 від 27.12.2012р. «Про винесення догани ОСОБА_1» оголошено головному спеціалісту відділення ОСОБА_1 за систематичне неналежне виконання службових обов'язків, порушення трудової дисципліни, порушення етики державного службовця догану (а.с.23).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ начальника відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській обл. № 72 від 27.12.2012р. «Про винесення догани ОСОБА_1» (а.с.13-17).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2013р. вказану постанову суду залишено без змін, а апеляційну скаргу Національної служби посередництва і примирення - без задоволення (а.с.18-22).

Із змісту заявленого позову слідує, що останній торкається визнання протиправними дій відповідачів, які були вчинені під час перебування позивача на публічній службі.

Зокрема, вказані дії виявилися у незаконному притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оголошенні їй догани перед усім трудовим колективом, незабезпеченні належними умовами праці, порушенні етики державного службовця, створенні перешкод в отриманні допомоги по тимчасовій непрацездатності.

У свою чергу, вказані неправомірні дії спричинили позивачу моральну шкоду, яка виразилася у зміні звичного способу життя, необхідності звернення за медичною допомогою, оформленні документів до суду, що негативно відбилося на її психічному та фізичному стані, стали причиною моральних страждань, які оцінені нею у розмірі 10000 грн.

Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час винесення спірного наказу № 72 від 27.12.2012р. відповідач начальник відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській обл. ОСОБА_3 діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, а тому в цій частині його дії належить визнати протиправними.

Також у суду не було підстав вважати, що несвоєчасне отримання позивачем коштів, пов'язаних з тимчасовою непрацездатністю, виникло внаслідок неналежних дій відповідачів; не встановлено ознак протиправності відповідачів щодо решти доводів позивача.

Під час вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходив з обставин, які вказують на наявність взаємозв'язку між протиправними діями відповідачів та наслідками таких дій для позивача, а саме: зміна звичного способу життя, що пов'язана з необхідністю звернення до суду та за медичною допомогою, втрата ділової репутації, яка потягнула подальше звільнення позивача з роботи за власним бажанням. Вказані дії призвели до моральних страждань позивача, при цьому обґрунтованою належить вважати суму моральної шкоди в розмірі 1500 грн.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

В частині протиправності дій відповідачів, пов'язаних із створенням перешкод для одержання позивачем відшкодування коштів за час її тимчасової непрацездатності згідно листків непрацездатності №№ 506303 та 106187, колегія суддів враховує, що по листку непрацездатності № 506303 (дублікат № 023036 від 16.08.2013р.) в період з 02.01.2013р. по 18.01.2013р. позивач ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні (а.с.25).

У відповідності до Положення про відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській обл., затв. наказом Національної служби посередництва і примирення № 166 від 14.11.2012р., відділення не є юридичною особою та не містить у своїй структурі бухгалтерії (а.с.116-120).

Таким чином, всі фінансові питання, пов'язані з діяльністю відділення, координуються та вирішуються безпосередньо Національною службою посередництва і примирення по факту отримання нею відповідних документів бухгалтерського обліку.

Оригінал листка непрацездатності № 506303 відповідальною особою відділення (після його одержання від позивача 24.01.2013р.) був направлений простою кореспонденцією на адресу Національної служби посередництва і примирення, що підтверджується чеком Укрпошти, супровідним листом з переліком документів та журналом вихідної кореспонденції відділення (а.с.79-80, 132).

Як вбачається з листа Національної служби посередництва і примирення № 08-01/01-25/02-364 від 27.05.2013р. та довідки № 08-01/01-25/08-499 від 31.07.2013р., лист із розміщеним в ньому листком непрацездатності № 506303 на адресу служби не надходив, що слугувало підставою для необхідності звернення ОСОБА_1 до лікувальної установи з метою отримання його дублікату; останній нею отримано лише 16.08.2013р. (а.с.31, 33).

Проведення оплати по зазначеному лікарняному листку в частині витрат проведено у вересні 2013 року, а за рахунок Фонду соціального страхування - 11.11.2013р., що підтверджується довідкою Національної служби посередництва і примирення № 08-01/01-25/02-803 від 11.12.2013р. (а.с.87-88).

Окрім того, згідно листка непрацездатності № 106187 від 04.10.2013р. позивач в період з 23.09.2013р. по 04.10.2013р. перебувала на стаціонарному лікуванні (а.с.26).

Вказаний документ не був наданий позивачем по місцю роботи, а відправлений на адресу Національної служби посередництва і примирення особисто нею, що підтверджується змістом службової записки провідного спеціаліста відділення ОСОБА_5 та не заперечується позивачем.

На адресу Національної служби посередництва і примирення вказаний листок непрацездатності надійшов лише 04.12.2013р., внаслідок чого кошти, пов'язані із перебуванням позивача в стані тимчасової непрацездатності, були їй відшкодовані із відповідним запізненням.

З урахуванням наведеного, об'єктивні передумови вважати, що несвоєчасне отримання позивачем коштів, пов'язаних із її тимчасовою непрацездатністю, виникли внаслідок неправомірних дій відповідачів є відсутніми, а відтак немає й підстав для визнання протиправними дій відповідача в цій частині.

Щодо дій відповідачів, пов'язаних із прилюдним оголошенням догани позивачу перед усім трудовим колективом, незабезпечення її належними умовами праці та порушення етики державного службовця по відношенню до неї, колегія суддів враховує, що пояснення з цього приводу позивача та відповідача начальника відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській обл. ОСОБА_3 є взаємовиключними.

Згідно штатного розпису відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській обл., який діяв впродовж 2012-2014 років, в структуру відділення входило чотири штатні одиниці: начальник відділення та троє головних спеціаліста. Протягом 2013 року на посадах головних спеціалістів відділення працювали ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Допитані в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не підтвердили факту оголошення догани ОСОБА_1 прилюдно перед усім трудовим колективом та заперечили наявність обставин, які б вказували на наявність у діях начальника відділення ОСОБА_7 неетичних і таких, що принижують честь та гідність позивача, дій. Водночас пояснили, що у відділені наявний один комп'ютер із друкуючим пристроєм, що під'єднаний до мережі «Інтернет». Зазначений технічний засіб знаходиться в залі примирних процедур, до якого мають доступ усі працівники відділення у разі виробничої необхідності.

Зазначене підтверджується також довідкою Національної служби посередництва і примирення від 30.12.2013р., в якій зазначено, що на обліку у відділенні в Івано-Франківській обл. знаходиться 1 системний блок, 1 монітор та 1 принтер (а.с.131).

Показання свідка ОСОБА_8, яка працювала на посаді головного спеціаліста відділення в Івано-Франківській обл. до 17.12.2012р., не можуть прийматися до уваги через відсутність у неї об'єктивної можливості бути безпосереднім свідком подій, на які вказує позивач, оскільки останні мали місце у 2013 році та пов'язані виключно із трудовою діяльністю колективу, до якої остання не мала жодного відношення.

З урахуванням викладеного, ознак протиправності у діях відповідачів стосовно вищезазначених доводів позивача не встановлено.

Стосовно протиправності дій відповідачів під час винесення наказу про накладення на позивача догани колегія суддів приймає до уваги те, що наведеним обставинам надана судом правова оцінка під час вирішення справи № 809/90/13-а від 30.01.2013р.

За таких умов оскаржувані дії, що пов'язані з винесенням наказу № 72 від 27.12.2012р. «Про винесення догани ОСОБА_1», перебувають у прямому зв'язку з протиправністю вказаного наказу, що встановлено судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, враховуючи визнання в судовому порядку наказу № 72 від 27.12.2012р. протиправним та його скасування, в суду були наявними правові підстави для визнання дій по його винесенню протиправними.

Оцінюючи в сукупності наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій відповідачів є частково обґрунтованими та підставними, а відтак підлягають до задоволення лише в частині визнання протиправними дій начальника відділення Національної служби посередництва і примирення в Івано-Франківській обл. ОСОБА_3, що виразилися у винесенні наказу № 72 від 27.12.2012р. «Про винесення догани ОСОБА_1».

Окрім цього, в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди колегія суддів враховує, що відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3 постанови).

Оскільки під час розгляду справи позивачем представлені належні докази заподіяння їй неправомірними та винними діями відповідачів шкоди, що є необхідною умовою відшкодування моральної шкоди, тому в цій частині позовні вимоги вірно задоволені судом частково, а саме у розмірі 1500 грн.

Під час вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції підставно виходив з обставин, які вказують на наявність взаємозв'язку між протиправними діями відповідача та наслідками таких дій для позивача, а саме: зміна звичного способу життя, що пов'язана з необхідністю звернення до суду та за медичною допомогою, втрата ділової репутації, яка потягнула подальше звільнення позивача з роботи за власним бажанням.

Вказані дії призвели до моральних страждань позивача, при цьому обґрунтованою належить вважати суму моральної шкоди в розмірі 1500 грн.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду та щодо необхідності застосування наслідків, передбачених ст.100 КАС України, оскільки оскаржувані дії відповідачів мали місце протягом 2013 року, носили багатоепізодний і триваючий характер.

За наведених міркувань, приймаючи до уваги значну кількість оскаржуваних дій відповідачів, які є взаємопов'язаними та взаємозумовленими, колегія суддів вважає, що позивач звернулася до суду із дотриманням строків, передбачених ст.99 КАС України.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, з вищенаведених мотивів.

При цьому висновок суду про неправомірність дій відповідачів та необхідність відшкодування моральної шкоди зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Національної служби посередництва і примирення на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2014р. в адміністративній справі № 809/3694/13-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Бруновська