Постанова № 42884068, 19.02.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/41/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року 15 год. 20 хв.м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В. при секретаріВересняк А.А. за участі:позивачів, представника відповідачарозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (далі - позивачі) звернулись до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницької області (далі - відповідач, УДМС в Хмельницькій області) про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачами зазначено, що вони є громадянами Республіки Молдова і з 2005 року проживають на території України. До 2010 року позивачі проживали в Україні за тимчасовою реєстрацією, яку повинні були поновляти кожні три місяці, а вже з 27.07.2011 року ними було отримано посвідки на постійне проживання. Проте 19.12.2014 року УДМС в Хмельницькій області прийняло, на думку позивачів, протиправні рішення №№20, 21, 22 про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, винесені на підставі п.6 ч.1 ст.12 Закону України "Про імміграцію". Жодних обґрунтувань чи пояснень про підстави винесення таких рішень позивачам надано не було. Також позивачі вказують на відсутність в їх діях будь-яких порушень, що могли б привести до скасування дозволів на імміграцію, а тому просять вищевказані рішення визнати протиправними та скасувати.

Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у адміністративному позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що відповідач прийняв рішення про скасування дозволів на імміграцію в Україну громадян Молдови: ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 після проведення перевірки за наслідками звернення позивачів із заявами про надання обґрунтованого висновку про законність підстав надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання з досягненням 45-річного віку. В ході якої встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року у ОСОБА_3 і ОСОБА_4 народився син - ОСОБА_8, довідка про реєстрацію якого громадянином України в матеріалах справи відсутня, оскільки не оформлялась. Даний факт і послугував підставою застосування п.6 ч.1 ст. 13 Закону України "Про імміграцію" при винесенні рішень про скасування дозволу на імміграцію позивачів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (чоловік та дружина) та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 (донька) являються громадянами Республіки Молдова ІНФОРМАЦІЯ_5 року у ОСОБА_3 і ОСОБА_4 народився син - ОСОБА_8, який є громадянином України (свідоцтво про народження серія:НОМЕР_1 видане Відділом РАЦС Дунаєвецького РУЮ Хмельницької області від 13.03.2006 року, а.с.17).

27.07.2011 року позивачами було отримано посвідки на постійне проживання, які були видані на підставі Висновку про отримання дозволу на імміграцію та залишення в Україні на постійне проживання громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, затвердженого начальником ВГІРФО УМВСУ в Хмельницькій області І.В. Логіним 12.07.2011 року. При винесенні даного висновку було здійснено розгляд матеріалів позивачів, в тому числі встановлено, що ОСОБА_5 є громадянином України.

Також судом встановлено, що ОСОБА_5 21.05.2013 року одружилась із громадянином України ОСОБА_10 і змінила прізвище із ОСОБА_5 на ОСОБА_5 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 від 21.05.2013, а.с.15). В шлюбі народився син - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4 року, який є громадянином України (свідоцтво про народження а.с. 16).

08.09.2014 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись до відповідача із заявами про надання обґрунтованого висновку про законність підстав надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання з досягненням 45-річного віку, а ОСОБА_5 аналогічну заяву з досягненням 25-річного віку. За результатами розгляду даних заяв відповідачем 19.12.2014 року було винесено Висновки щодо скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та Рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну: ОСОБА_3 №21, ОСОБА_4 №20 та ОСОБА_5 №22. Підставою прийняття даних висновків і рішень відповідачем вказано п.6 ч.1 ст. 13 Закону України "Про імміграцію".

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства регламентує Закон України "Про імміграцію" (далі - Закон) від 07.06.2001 року № 2491-III.

Відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну) посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Так, статтею 12 Закону визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Отже, проаналізувавши зазначене положення Закону, можна дійти висновку, що п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" є відсилочною нормою, а саме, при посиланні на нього має бути також зазначена норма іншого закону, яка передбачає інші підстави для скасування дозволу на імміграцію, крім тих, що наведені у ст. 12 Закону України "Про імміграцію", проте відповідачем при винесенні оскаржуваних рішень цього зроблено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, дозвіл на імміграцію був наданий позивачеві у 2011 році при відсутності будь - яких протиправних дій з його сторони.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 4 Закону дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції особам, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України

Згідно зі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є батьками громадянина України - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 року, а ОСОБА_5 являється його повнорідною сестрою. Також, позивач ОСОБА_5 є матір'ю малолітнього ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, який є громадянином України, а також перебуває в шлюбі з громадянином України ОСОБА_10 з 2013 року.

Крім того, при наданні дозволу на імміграцію, спеціалісти органу реєстрації керувалися "Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію й поданнями про його скасування і виконання прийнятих рішень" затвердженого Постановою КМУ № 1983 від 26.12.2002.

Зокрема, територіальні органи формуючи справу, виконуючи вимоги встановлені п.п. 12, 14 зазначеного вище Порядку, зобов'язані були перевірити підстави, законність перебування в Україні іммігранта, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погодити це питання з органами місцевого самоврядування, надіслати відповідні запити, у межах своєї компетенції з'ясувати питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

Суд звертає увагу на те, що спірні рішення прийняті УДМС України в Хмельницькій області без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Крім того, відповідачем не доведено та не випливає із наданих письмових доказів, що позивачами при поданні документів на отримання дозволу на проживання та реєстрацію в Україні, були надані свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність. А відтак позивачі не можуть нести відповідальність за орган , який не в повній мірі відібрав документи і належним чином оформив такі справи.

Так, п. 23 Порядку визначає, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. Однак, всупереч цьому, рішення було прийнято за відсутності позивачів.

Суд звертає увагу на те, що скасування дозволу на імміграцію тягне за собою негативні наслідки для позивача, якими відповідно до ст. 13 Закону є вилучення посвідки на постійне проживання; обов'язок особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа, яка не виїхала протягом місяця, підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що рішення управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 19 грудня 2014 року №№ 20, 21, 22 про скасування дозволу на імміграцію в Україні ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - є протиправним та підлягає скасуванню.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених судом фактів, суд дійшов висновку, що відповідач - суб'єкт владних повноважень - Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області приймаючи рішення про скасування позивачам дозволи на імміграцію в Україну діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати рішення управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 19.12.2014 року за №№ 20, 21, 22 про скасування дозволів на імміграцію в Україну, виданих 12 липня 2011 року громадянам Республіки Молдова ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5.

Зобов'язати управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області надати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дозвіл на імміграцію в Україну.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 23 лютого 2015 року

Постанова не набрала законної сили

Суддя/підпис/Г.В. Лабань"Згідно з оригіналом" Суддя Г.В. Лабань