Постанова № 42884005, 24.02.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 лютого 2015 р. № 820/18060/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горшкової О.О., суддів: Волошин Д.А., Панов М.М.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій Г.А.,

за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача 1 - Зеленський М.С., відповідача 2 - Зеленський М.С., відповідача 3 - Зеленський М.С., відповідача 4 - Колотілова Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Генерального прокурора України Яреми В. Г., Прокурора Харківської області Данильченко Ю. Б., Прокуратури Харківської області, Міністерства юстиції України про скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Генерального прокурора України Яреми В., Генеральної прокуратури України, Прокурора Харківської області Данильченко Ю., Прокуратури Харківської області, Міністерства юстиції України в якому, з урахуванням заяви уточнених позовних вимог, просить суд: скасувати наказ Генерального прокурора України Яреми В. № 1477к від 23.10.2014року про звільнення; зобов`язати Генерального прокурора України поновити позивача на посаді заступника прокурора Харківської області та затвердити ОСОБА_4 членом колегії області; стягнути з прокуратури Харківської області на свою користь заробітну плату за період вимушеного прогулу до дати винесення судом рішення; зобов`язати Міністерство юстиції України виключити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", особових даних та зобов`язати розмістити інформацію про це на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що в період перебування ОСОБА_4 на посаді заступника прокурора Харківської області, до неї неправомірно та безпідставно застосовано положення Закону України "Про очищення влади", оскільки відповідно до наказу прокурора області № 286к від 12.03.2014року позивач на момент звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною, що в свою чергу порушує п.3 ч.1 ст. 8 Закону України "Про очищення влади" та ч.3 ст.184 Кодексу законів про працю України. Окрім того, позивач вважає, що норми Закону України "Про очищення влади" було застосованого до нього безпідставно, без проведення перевірки, порушуючи презумпцію невинуватості.

Представник Генерального прокурора України Яреми В.Г., Прокурора Харківської області Данильченко Ю., Прокуратури Харківської області заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що підставою для звільнення позивача із займаної посади є встановлення факту обіймання ОСОБА_4 у період з 23.12.2011 року по 23.10.2014 року посади заступника прокурора Харківської області, що відповідає п. 7-2 ст. 36 КЗпП України та п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

Представник Міністерства юстиції України, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що відповідач 4 діяв відповідно до вимог діючого законодавства України та правомірно вніс відомості про ОСОБА_4 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади". Вимоги про зобов'язання розмістити інформацію про виключення позивача із вищевказаного реєстру на офіційному веб - сайті Міністерства юстиції України, відповідач 4 також вважає необґрунтованими, оскільки суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єктів владних повноважень та підміняти собою орган виконавчої влади.

У судовому засіданні 24.02.2015року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2015 року судом виправлено описку, допущену при виготовлені вступної та резолютивної частини постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі № 802/18060/14, зазначивши датою прийняття вказаного судового рішення "24.02.2015 року".

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, старшого радника юстиції ОСОБА_4 наказом Генерального прокурора України від 23.12.2011року № 2100к призначено на посаду заступника прокурора Харківської області та затверджено членом колегії прокуратури Харківської області.

21.10.2014року Прокурор Харківської області Данильченко Ю.Б. звернувся до Генерального прокурора України Яреми А.Г. із поданням № 11-946 вих.14 про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_4 з посади заступника прокурора Харківської області та увільнення від обов'язків члена колегії прокуратури області.

Наказом Генерального прокурора України від 23.10.2014року № 1477 К старшого радника юстиції ОСОБА_4 звільнено з посади заступника прокурора Харківської області, у зв`язку з припиненням договору відповідно до п. 7-2 ст. 36 КЗпП України та звільнено від обов'язків члена колегії прокуратури цієї області.

Враховуючи вищенаведені обставини, Міністерством юстиції України було внесено відповідні дані про ОСОБА_4 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".

Позивач, не погодившись із вищевказаними рішеннями та діями суб'єктів владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.

Суд, надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, дійшов висновку про наступне.

16.10.2014 року набув чинності Закон України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII (далі - Закон №1682-VII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1682-VII (в редакції чинній на час спірних правовідносин) очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII (в редакції чинній на час спірних правовідносин) протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Статтею другою Закону №1682-VII (в редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

Так, відповідно до пункту 7 частини першої статті 2 Закону №1682-VII (в редакції чинній на час спірних правовідносин) заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються в тому числі щодо посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України.

Статтею третьою Закону №1682-VII (в редакції чинній на час спірних правовідносин) встановлені критерії здійснення очищення влади (люстрації). Так, згідно з пунктом 8 частини першої статті 3 Закону №1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року у період з 25 лютого 2010 року до 22 лютого 2014 року посаду (посади) - керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

З копії трудової книжки та матеріалів особової справи вбачається, що в період з 23.12.2011 року по 23.10.2014року ОСОБА_4 обіймала посаду заступника прокурора Харківської області, у зв'язку із чим позивача було звільнено із займаної посади наказом Генерального прокурора України № 1477к від 23.10.2014 року, оскільки сукупний строк перебування позивача на посаді, щодо якої встановлена заборона, становить більше ніж один рік.

Щодо тверджень позивача, що при звільненні ОСОБА_4 не було враховано того факту, що починаючи з 12.03.2014 року до 01.11.2015 року позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною згідно із наказу Прокурора Харківської області № 286к від 12.03.2014 року, чим порушено вимоги трудового законодавства України, суд зазначає наступне.

Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Статтею третьою Прикінцевих та перехідних положень Закону №1682-VII (в редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1682-VII (в редакції чинній на час спірних правовідносин) внесені зміни до статті 36 Кодексу законів про працю України, а саме частину першу доповнено пунктом 7-2 такого змісту: "7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", частину другу доповнено словами "а у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

При цьому, положення Закону України "Про очищення влади", станом на час вчинення оскаржуваних дій, не містили імперативних норм права щодо застережень чи виключень стосовно заборони звільнення жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною у період проведення очищення влади (люстрації) та, як наслідок, відповідного розірвання трудового договору з підстав, встановлених в пункті 7-2 ст. 36 КЗпП України.

Відносно посилань позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин саме положень Конституції України, а не закону, який їй суперечить, та звужує зміст і обсяг існуючих прав та свобод, то суд вважає зауважити на тому, що законодавством України передбачено чіткий порядок визнання законодавчих актів неконституційними, зокрема це направлення письмового клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції вимогам статей 157 та 158 Конституції України, конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України (стаття 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16.10.1996 року №422/96-ВР).

Згідно з частиною другою статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" у разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом рішення про їх неконституційність.

Суд вважає, що станом на час прийняття рішення по даній адміністративній справі відсутнє рішення Конституційного суду України про визнання Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року №1682-VII або його окремих положень неконституційним.

Отже, на підставі викладеного, суд вважає, що дії та рішення суб'єктів владних повноважень, які були вчинені (прийняті) відповідно до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень, до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що відповідають вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

Відносно тверджень позивача, що при звільненні ОСОБА_4 не було в установленому Законом України "Про очищення влади" порядку проведено перевірку відносно її особи, суд вважає необхідним відмітити, що пунктом 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб:

1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів;

2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.

Таким чином, приймаючи оскаржуваний наказ № 1477к від 23.10.2014 року, відповідач 1 діяв на основі критеріїв, визначних частиною першою статті 3 цього Закону №1682-VII, на підставі відомостей, наявних в особовий справі позивача, крім того, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" не передбачено проведення перевірки осіб з питання, чи здійснювали вони заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_8, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах.

Тобто, після перевірки даних, що містяться в особовій справі, особа, до якої застосовується заборонена, зазначена в частині третій ст.1 Закону №1682-VII, має бути звільнена без будь-яких додаткових умов.

За таких обставин, суд, на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності дійшов висновку, що відповідач 1 при прийняті оскаржуваного наказу діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим на час вчинення оскаржуваних дій законодавством, а тому відсутні підстави для його скасування.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов`язання Генерального прокурора України поновити позивача на посаді заступника прокурора Харківської області та затвердити ОСОБА_4 членом колегії області; стягнути з прокуратури Харківської області на свою користь заробітну плату за період вимушеного прогулу до дати винесення судом рішення та зобов`язання Міністерства юстиції України виключити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", особових даних та зобов`язати розмістити інформацію про це на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, суд зазначає, що зважаючи на те, що вони є похідними від позовної вимоги про скасування оскаржуваного наказу, то у задоволенні цієї частини вимоги також слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Генерального прокурора України Яреми В. Г., Прокурора Харківської області Данильченко Ю. Б., Прокуратури Харківської області, Міністерства юстиції України про скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 26.02.2015року.

Головуючий суддя Горшкова О.О.

Суддя Волошин Д.А.

Суддя Панов М.М.