Постанова № 42883951, 25.02.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р. Справа № 924/1235/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 21.11.2014 р. та відповідача - Понінківського підприємства теплових мереж від 27.11.2014 р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.14 р. у справі № 924/1235/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Понінківського підприємства теплових мереж

про стягнення 425 125,47 грн., з яких 295 853,13 грн. заборгованість за поставлений природний газ, 65 569,10 грн. пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання, 20 646,85 грн. три проценти річних, 43 057,39 грн. інфляційні втрати

за участю представників сторін:

від позивача: Вознюк Є.В. - головний юрисконсульт, довіреність в справі;

від відповідача: не з'явився.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.11.2014 р. у справі № 924/1235/14 (суддя Шпак В.О.) частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Понінківського підприємства теплових мереж; стягнуто з відповідача на користь позивача 32 784,55 грн. пені, 20 646,85 грн. 3 % річних, 43 057,39 грн. інфляційних втрат та 8 502,51 грн. судового збору; провадження по справі в частині стягнення 295 853,13 грн. заборгованості за поставлений природний газ припинено; в частині стягнення 32 784,55 грн. пені відмовлено. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого газу згідно умов договору купівлі - продажу, здійснив лише часткову оплату поставленого газу; розрахунки позивача щодо нарахування пені, 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, здійсненні згідно вимог чинного законодавства; відмовив в частині стягнення з відповідача 50 % пені в сумі 32 784,55 грн. в порядку пункту 3 статті 83 ГПК України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з апеляційною скаргою від 21.11.2014 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2014 р. у справі № 924/1235/14 в частині зменшення розміру пені на 32 784,55 грн.; прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 32 784,55 грн. пені, в іншій частині оскаржуване рішення від 10.11.2014 р. у даній справі залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на те, що рішення щодо зменшення судом розміру неустойки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи. Місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушив норми процесуального закону. При зменшенні розміру неустойки суд мав врахувати майновий стан й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні; дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Натомість, судом було враховано лише ступінь виконання зобов'язання боржником та те, що порушення зобов'язання не завдало значних збитків позивачу. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене згаданою нормою. ПАТ НАК "Нафтогаз України" забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. За спірним договором постачався імпортований природний газ, який компанія закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24 % річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених компанією втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченому умовами договорів. Загальна сума заявлених неустойки, 3 % річних, інфляційних втрат не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами. Господарський суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Понінківське підприємство теплових мереж звернулося з апеляційною скаргою від 27.11.2014 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2014 р. у справі № 924/1235/14 в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що стягнення пені в розмірі 32 784,55 грн., 3 % річних в сумі 20 646,85грн., інфляційних втрат в сумі 43 057,39 грн. є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, всупереч умовам договору, несвоєчасно розрахувався за газ. Однак, судом не враховано, що 12.02.2014 р. було підписано договір про організацію взаєморозрахунків № 126/30. Згідно платіжного доручення № 6 від 01.04.2014 р. Понінківське ПТМ перерахувало НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 272 506,48 грн. 14.02.2014 р. підписано договір про організацію взаєморозрахунків № 173/30. Понінківське ПТМ перерахувало НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 25 400 грн. 24.09.2014 р. укладено договір № 355/30 про організацію взаєморозрахунків. Згідно платіжного доручення № 15 від 27.10.2014 р. Понінківське ПТМ перерахувало "Нафтогаз України" кошти в сумі 295 853,13 грн. Даними договорами визначено порядок проведення взаєморозрахунків за спожитий газ. Підпунктом 2 пункту 9 вказаних договорів передбачено, що з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Зміст укладених договорів про організацію взаєморозрахунків є новацією, що припиняє грошові зобов'язання за договором від 28.12.2012 р. № 13/2400-ТЕ-34. За таких обставин сторони фактично визначили інший чинний порядок оплати природного газу 2013 року на суму 272 506,48 грн., 25 400 грн., 295 853,13 грн.; відповідальність за невиконання вказаних договорів передбачена пунктом 10 не наступила, оскільки договори виконано згідно вимог чинного законодавства. Відповідно оплата газу переданого у 2013 році була проведена належним чином, згідно домовленості сторін, передбаченої вказаними договорами, що помилково не було враховано судом першої інстанції; не повною мірою враховано, норми матеріального права щодо зменшення розміру штрафних санкції. Понінківське ПТМ є теплопостачальним комунальним підприємством, знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Тарифи на послуги з теплопостачання для населення згідно Постанови КМУ № 869 від 01.06.2011 р. органам місцевого самоврядування заборонено піднімати і тому тариф на послуги з теплопостачання по населенню залишився заниженим на 48 %. Понінківське ПТМ було збитковим у 2013 році. Застосована судом міра покарання до відповідача є занадто суворою. Акти за січень, лютий, березень, квітень 2013 року підписані позивачем 26 вересня 2013 року. Понінківське ПТМ заявило в суді першої інстанції про застосування позовної давності до вимог ПАТ НАК "Нафтогаз України" про стягнення пені, що помилково не було враховано судом. Для застосування санкцій, передбачених договором купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відзиві на апеляційну скаргу відповідача просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що вказане рішення (крім зменшення розміру неустойки) місцевого господарського суду є обґрунтованим, вмотивованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та із з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи. Апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення - залишенню без змін (крім частини щодо зменшення неустойки). Відповідачем було порушено договір в частині строків та обсягів розрахунків за поставлений природний газ. Предметом позову було стягнення заборгованості, неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат. На момент подання позову заборгованість складала 295 853,13 грн. Неустойку, 3 % річних та інфляційних втрат було нараховано загалом за період з 14.02.2013 р. по 01.07.2014 р. по кожній поставці природного газу окремо. Договір про організацію взаєморозрахунків укладено 24.09.2014 р., а період нарахування неустойки, 3 % річних та інфляційних, що були заявлені до стягнення - з 14.02.2013 р. по 14.07.2014 р. Договір № 355/30 не містить положень про те, що його умови застосовуються до відносин між позивачем та відповідачем, які виникли до моменту укладення цього договору; він не може розповсюджувати свою дію на відносини, що виникли між сторонами в період з 14.02.2013 р. по 01.07.2014 р. Недоречним є посилання відповідача на підпункт 2 пункту 9 договору. Відповідно до пункту 13 договору "Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування", яке було проведено лише 27.10.2014 р. Обов'язок відповідача не вчиняти дій з погашення заборгованості відповідно до договору виник лише після звернення позивача до суду. Посилання відповідача на пропущену позовну давність спростовуються пунктом 9.3 договору купівлі-продажу природного газу, де сторони погодили збільшений строк позовної давності. Посилання на затримки в оформленні актів приймання-передачі газу не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки пункт 6.1 договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням.

Відповідач - Понінківське підприємство теплових мереж у відзиві на апеляційну скаргу позивача просило скасувати рішення в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити; апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що скарга позивача є безпідставною, необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню. Відповідач повністю підтримує всі докази та прохання викладені в його апеляційній скарзі. Договорами про організацію взаєморозрахунків визначено порядок проведення взаєморозрахунків за спожитий газ, передбачено, що з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Відповідно до положень статті 604 ЦК України зміст укладених договорів про організацію проведення сторонами взаєморозрахунків є новацією, що припиняє грошові зобов'язання Понінківського ПТМ. За таких обставин сторони фактично визначили інший чинний порядок оплати природного газу 2013 року, відповідальність за невиконання договору передбачена пунктом 10 не наступила, оскільки договори виконано згідно вимог чинного законодавства. Оплата газу переданого у 2013 році була проведена належним чином, згідно домовленості сторін, передбаченої у договорах про організацію взаєморозрахунків, що не було враховано судом першої інстанції. Понінківське ПТМ було збитковим у 2013 році. Зменшення судом розміру пені лише на 50 % є наслідком неповного врахування тих обставин, що збитків позивачу не заподіяно, основний борг погашений, будь-якої вини відповідача у затримці розрахунків не було. При стягненні присуджених судом сум пені та штрафу підприємство просто перестане існувати, а воно є єдиним теплопостачальним комунальним підприємством селища і забезпечує теплом школи, дитячі садки, і населення.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в ній, доводи апеляційної скарги відповідача заперечив повністю; зазначив, що практика Верховного Суду України є двоякою, виносяться різні рішення; дія договору про організацію взаєморозрахунків не розповсюджувалася до його підписання; ці договори не є новацією, а тільки змінюється порядок розрахунків; просив апеляційну скаргу позивача задоволити, скасувати рішення в частині зменшення пені та ухвалити нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити в цій частині, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

28 грудня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Понінківським підприємством теплових мереж (покупцем) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2400-ТЕ-34, згідно пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (а.с.9-14).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 1 077 тис. куб. м, тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): І кв. - 559 (січень - 201, лютий - 199, березень - 159); ІІ кв. - 79 (квітень - 79); ІV кв. - 439 (жовтень - 81, листопад - 159, грудень - 199).

Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (підпункт 2.1.1 договору).

Згідно пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаному уповноваженим представником та скріпленому печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до пункту 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн., з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ 1 309,20 грн. (пункт 5.2 договору).

Згідно пункту 6.1 договору оплата здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (а.с.11).

При невиконанні покупцем вимог, передбачених у пункті 6.1 цього договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору (пункт 6.2 договору).

Відповідно до пункту 6.3 договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Пунктами 7.1, 7.2 договору сторонами передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (а.с.12).

Згідно пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 договору) (а.с.14).

Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу протягом січня-грудня 2013 року природний газ обсягом 712,17 тис. м3 на загальну суму 932 372,96 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 26.09.2013 р. за газ спожитий у січні 2013 року на загальну суму 221 586,03 грн.; від 26.09.2013 р. за газ спожитий у лютому 2013 року на загальну суму 169 502,13 грн.; від 26.09.2013 р. за газ спожитий у березні 2013 року на загальну суму 190 344,59 грн.; від 26.09.2013 р. за газ спожитий у квітні 2013 року на загальну суму 70 753,09 грн.; від 31.10.2013 р. за газ спожитий у жовтні 2013 року на загальну суму 40 024,86 грн.; від 30.11.2013 р. за газ спожитий у листопаді 2013 року на загальну суму 70 993,99 грн.; від 31.12.2013 р. за газ спожитий у грудні 2013 року на загальну суму 169 168,27 грн. (а.с.15-21).

Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані представниками та скріплені печатками підприємств.

Однак, покупець за отриманий газ розрахувався частково на суму 636 519,83 грн., що вбачається з операцій по підприємству "Понінківське ПТМ" з 01.01.2013 р. по 31.05.2014 р. та сальдо по підприємству "Понінківське ПТМ" (а.с.22-23).

12.02.2014 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона перша), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона друга), Понінківським підприємством теплових мереж (сторона третя) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено договір № 126/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 (а.с.59-61,155-157).

Даним договором визначено порядок проведення взаєморозрахунків, пунктами 2, 6 договору передбачено, що сторони погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків та послідовність виконання сторонами договору, в тому числі для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік в сумі 272 506, 48 грн., згідно з договором від 28.12.2012 р. № 13/2400 - ТЕ-34. Відповідно сума договору складає 272 506,48 грн.

Підпунктом 9 пункту 2 договору сторони погодили не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (пункти 12,13 договору).

Пунктом 14 договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Договір підписаний всіма сторонами та скріплений їх печатками.

Таким чином, укладенням даного договору 12.02.2014 р. відповідач та позивач підтвердили розмір заборгованості в сумі 272 506, 48 грн. за поставлений природний газ згідно договору від 28.12.2012 р. № 13/2400 - ТЕ-34.

Платіжним дорученням № 6 від 01.04.2014 р. вказана сума була перерахована Понінківським ПТМ позивачу НАК "Нафтогаз України" згідно договору про організацію взаєморозрахунків (а.с.104 а,164).

14.02.2014 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона перша), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона друга), Понінківським підприємством теплових мереж (сторона третя) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено договір № 173/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 (а.с.105-107,158-160).

Даним договором визначено порядок проведення взаєморозрахунків, пунктами 2, 6 договору передбачено, що сторони погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків та послідовність виконання сторонами договору, в тому числі для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік в сумі 25 400,00 грн., згідно з договором від 28.12.2012 р. № 13/2400 - ТЕ-34. Відповідно сума договору складає 25 400,00 гривень.

Підпунктом 9 пункту 2 договору сторони погодили не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (пункти 12,13 договору).

Пунктом 14 договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Договір підписаний всіма сторонами та скріплений їх печатками.

Таким чином, укладенням даного договору 14.02.2014 р. відповідач та позивач підтвердили розмір заборгованості в сумі 25 400,00 грн. за поставлений природний газ згідно договору від 28.12.2012 р. № 13/2400 - ТЕ-34.

Платіжним дорученням № 7 від 01.04.2014 р. вказана сума була перерахована Понінківським ПТМ позивачу НАК "Нафтогаз України" згідно договору про організацію взаєморозрахунків (а.с.104,164).

Станом на 01.07.2014 р. (проведення позивачем розрахунків) борг покупця за отриманий газ перед продавцем становив 295 853,13 грн. (а.с.24-28).

24.09.2014 р. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (сторона перша), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (сторона друга), Понінківським підприємством теплових мереж (сторона третя) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено договір № 355/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 із внесеними змінами (а.с.108-109,161-163).

Даним договором визначено порядок проведення взаєморозрахунків, пунктами 2, 6 договору передбачено, що сторони погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків та послідовність виконання сторонами договору, в тому числі для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік в сумі 295 853,13 грн., згідно з договором від 28.12.2012 р. № 13/2400 - ТЕ-34. Відповідно сума договору складає 295 853,13 гривень.

Підпунктом 9 пункту 2 договору сторони погодили не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (пункти 12,13 договору).

Пунктом 14 договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Договір підписаний всіма сторонами та скріплений їх печатками.

Таким чином, укладенням даного договору 24.09.2014 р. відповідач та позивач підтвердили розмір заборгованості в сумі 295 853,13 грн. за поставлений природний газ згідно договору від 28.12.2012 р. № 13/2400 - ТЕ-34.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем за своєю природою є правовідносинами за договором поставки.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи викладене, сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлений природний газ, що становить 295 853,13 грн., доведена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду справи, відповідачем Понінківським ПТМ на підставі договору про організацію взаєморозрахунків від 24.09.2014 р. сплачено суму основного боргу по договору № 13/2400-ТЕ-34 від 28.12.2012 р. в розмірі 295 853,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 27.10.2014 р. (а.с.100,165).

Згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Абзацами 1, 3 пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, оскільки основний борг відповідача перед позивачем по договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13/2400 - ТЕ-34. на момент прийняття рішення у даній справі відсутній, в частині сплаченої суми боргу після порушення провадження у справі (27.10.2014 р.) в розмірі 295 853,13 грн., провадження у справі слід припинити.

Місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 295 853,13 грн. основного боргу.

Крім основного боргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідно до умов договору про купівлю-продаж природного газу та норм чинного законодавства, щодо не неналежного виконання зобов'язань, просило стягнути з Понінківського ПТМ 65 569,10 грн. пені, 20 646,85 грн. 3 % річних та 43 057,39 грн. інфляційних втрат (а.с.24-28).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи умови оплати за газ передбачені умовами договору та докази оплати заборгованості, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідач допустив порушення умов договору № № 13/2400 - ТЕ-34 купівлі - продажу природного газу від 28.12.2012 р., оскільки основна сума боргу була сплачена з порушенням термінів, визначених даним договором.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суд України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" із подальшими змінами та доповненнями, визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 р. № 62-97 р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Пунктом 3.2. вищезгаданої постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частин 2, 3 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено що, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як уже зазначалося, пунктами 7.1, 7.2 договору сторонами передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Однак, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу, а тому для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України та договором купівлі-продажу природного газу необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.24-28), пояснень позивача від 14.02.2015 р. (а.с.221-222), даних відповідача по операціям про отримання та оплату природного газу (а.с.211), в даному випадку відповідач прострочив оплату спожитого природного газу тільки за зобов'язаннями січня 2013 року, лише на суму 218 492,55 грн. (221 586,03 - 3 093,48 (сплачено у порядку та строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків) = 218 492,55).

Всі інші розрахунки за поставлений природний газ у 2013 році відбулися у порядку та строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію від 12.02.2014 р., від 14.02.2014 р. та від 24.09.2014 р.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши перерахунок поданого позивачем розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів приходить до висновку, що до стягнення підлягає пеня в сумі 14 578,91 грн. за період з 14.02.2013 р. по 23.01.2014 р., 3 % річних в сумі 4 110,80 грн. за період з 14.02.2013 р. по 23.01.2014 р. та інфляційні втрати в сумі 263,97 грн. за період з лютого по грудень 2013 року (а.с.229-231).

Аналогічну правову позицію про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, якщо сторони уклали договори про організацію взаєморозрахунків, яким фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, викладено у постановах Вищого господарського суду України № 910/12433/13 від 29.10.2014 р., № 925/153/14 від 04.02.2015 р., № 922/3580/14 від 26.01.2015 р., № 924/406/14 від 30.10.2014 р., № 924/428/14 від 29.10.2014 р., № 910/2255/14 від 21.10.2014 р., постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 р. № 3-101гс14, від 09.09.2014 р. № 3-102гс14, від 09.09.2014 р. № 3-105гс14, від 16.09.2014 р. № 3-111гс14, від 30.09.2014 р. № 3-114гс14.

Згідно частини 1 статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справах № 3-101гс14, № 3-102гс14, № 3-105гс14 зазначено, що для застосування санкцій у вигляді пені та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору

В порушення зазначених вимог місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення в даній справі, не визначив чи відбувся розрахунок за поставлений природний газ у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків, чи такий розрахунок частково відбувся поза їх межами, що в свою чергу призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи і вплинуло на визначення періоду нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Місцевий господарський суду на вказані обставин уваги не звернув та належної правової оцінки даним обставинам справи не надав.

Нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних за неналежне виконання відповідачем умов зазначеного договору поставки природного газу на зобов'язання лютого - квітня, жовтня - грудня 2013 року є неправомірним та безпідставним.

Отже, в цій частині оскаржуване рішення підлягає зміні.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи збитковість як позивача так і відповідача, їх пояснення та те, що колегією суддів враховано практику Вищого господарського суду України, Верховного суду України і відмовлено в стягненні пені, заявленої позивачем за зобов'язаннями лютого - квітня, жовтня - грудня 2013 року, а стягнуто тільки 14 578,91 грн. за зобов'язаннями січня 2013 року, з урахуванням засад справедливості та розумності, клопотання відповідача про зменшення пені до задоволення не підлягає.

Отже, в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо того, що зміст укладених договорів про організацію взаєморозрахунків є новацією, колегією суддів до уваги не приймається, виходячи з наступного.

Згідно частини 2 статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

У відповідності до змісту цієї норми для новації характерним є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами.

Договори про організацію взаєморозрахунків таких ознак не містить.

Доводи відповідача щодо застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки:

Пунктом 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1 статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності (пункт 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Пунктом 9.3 договору № 13/2400-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Отже, позивачем при нарахуванні заявлених до стягнення штрафних санкцій строк позовної давності не пропущено.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

За наведених обставин господарський суд Хмельницької області передчасно прийшов до висновку законність, обґрунтованість та підставність позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; змінити рішення.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункти 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України).

Оскільки судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, воно підлягає зміні в частині стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат, судового збору та скасуванню в частині відмови в стягненні пені з прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення пені в сумі 14 578,91 грн., 3 % річних в сумі 4 110,80 грн., інфляційних втрат в сумі 263,97 грн. та 1 827 грн. судового збору за подачу позовної заяви.

Отже, апеляційні скарги позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 21.11.2014 р. та відповідача - Понінківського підприємства теплових мереж від 27.11.2014 р. підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 21.11.2014 р. та апеляційну скаргу відповідача - Понінківського підприємства теплових мереж від 27.11.2014 р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2014 р. у справі № 924/1235/14 змінити в частині стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат і судового збору та скасувати в частині відмови в стягненні пені.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Понінківського підприємства теплових мереж (Хмельницька область, Полонський район, смт. Понінка, вул. Перемоги, буд. 51, код 30048104) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) пеню в сумі 14 578,91 грн., 3 % річних в сумі 4 110,80 грн., інфляційні втрати в сумі 263,97 грн. та судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 1 827 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Господарському суду Хмельницької області на виконання постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк