Рішення № 42883600, 25.02.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2015 р.

Справа № 903/92/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БОГДАННА К", м.Бровари, Броварського району, Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІРС СІСТЕМ", с. Тарасове, Луцького району, Волинської області

про стягнення 392 496,98 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Хомич О.В.

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 392 496,98 грн., з них: 355 546,40 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки №10112014 від 10.11.2014р. товар, 17 455,87 грн. пені за період з 29.11.2014р. по 31.01.2015р., 1870,27 грн. процентів річних за період з 29.11.2014р. по 31.01.2015р., 17624,44 грн. збитків, завданих інфляцією, за період листопад – грудень 2014р.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору поставки №10112014 від 10.11.2014р. щодо повного та своєчасного розрахунку за переданий товар.

Представник позивача в судове засідання 25.02.2015р. не з'явився.

Ухвала про порушення провадження у справі від 04.02.2015р. була надіслана позивачу за адресою, вказаною в позовній заяві: Київська область, м.Бровари, вул. Черняховського,20-А, офіс 9.

Ця ж адреса зазначена і Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Проте, ухвала повернулась з поштовою відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України в редакції доповнень, внесених Законом України №2453-VІ від 7.07.2010р., ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/123 від15.03.2007р. до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідач обґрунтованих заперечень на позов не подав, уповноваженого представника в судове засідання 25.02.2015р. не направив.

Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення уповноваженому представнику відповідача ухвали суду від 04.02.2015р. №4301032935650 та №4301032935561, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору по суті, справу судом розглянуто за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

10.11.2014 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "БОГДАННА К" як постачальником та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "ІРС СІСТЕМ" як покупцем було укладено договір поставки №10112014), згідно з умовами якого постачальник зобов’язався у визначені строки поставити покупцю товар, а покупець - прийняти товар та оплатити за нього визначену грошову суму.

Згідно із п.п. 1.3, 2.1, 2.2 договору поставки підставою зобов’язань по поставці товару є замовлення покупця. Покупець передає постачальнику на погодження замовлення із зазначенням у ньому кількості, виду, строків і місця поставки. Наявна в замовленні додаткова інформація, що не передбачена договором, зазначається та погоджується сторонами в додатковій угоді до договору.

Одиниця виміру кількості товару визначається виходячи із його асортименту, найменувань та зазначається у відповідних супроводжуючих документах.

Кількість кожної окремої партії товару визначається відповідно до замовлення покупця. Загальна кількість товару за договором визначається у специфікаціях.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.7 договору товар повинен бути повністю поставлений покупцеві на протязі 3-ох календарних днів з моменту отримання замовлення.

Умови поставки товару визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Датою прийняття товару рахується дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця.

Згідно з п.п. 4.2, 5.1 договору загальна вартість договору визначається шляхом додавання вартості товару, відвантаженого покупцю відповідно до накладних.

Оплата товару здійснюється покупцем на протязі 7-ми календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок постачальника, або в іншій формі та в іншому порядку, погодженому сторонами, що не суперечить діючому законодавству України.

На виконання умов договору поставки №10112014 від 10.11.2014р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 600 546,40 грн., що підтверджується видатковими накладними №ББ00000258/2 від 12.11.2014р. на суму 117 796,80 грн., №ББ00000262/5 від 13.11.2014р. на суму 120 978,40 грн., №ББ00000269/5 від 18.11.2014р. на суму 121 909,60 грн., №ББ00000271/1 від 19.11.2014р. на суму 117 564 грн., №ББ00000279/6 від 21.11.2014р. на суму 122 297,60 грн. та специфікацією №1 від 10.11.2014р.

30.11.2014р. сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 600 546,40 грн.

23.12.2014р. позивачем було надіслано відповідачу претензію – вимогу №15-Ю від 23.12.2014р. з вимогою погасити заборгованість за договором поставки №10112014 від 10.11.2014р. в розмірі 440546,40 грн.

За період часу з 02.12.2014р. по 12.01.015р. відповідач перерахував позивачу заборгованість в розмірі 245 000 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за переданий на підставі договору поставки №10112014 від 10.11.2014р. товар на час розгляду справи становить 355 546, 40 грн.

Доказів, які б спростовували цю заборгованість, або доказів її оплати відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У зв'язку із неоплатою відповідачем вартості отриманого товару у повному обсязі вимога позивача про стягнення з відповідача 355 546,40 заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612, Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 9.3 договору поставки №10112014 від 10.11.2014р. за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню від суми невиконаних зобов’язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, що не звільняє його від виконання зобов’язань за договором.

У зв'язку із порушенням відповідачем строку оплати товару, встановленого п. 5.1. договору, є правові підстави для стягнення з нього 17 455,87 грн. пені за період з 29.11.2014р. по 31.01.2015р. (за 64 дні, як зазначає позивач в позовній заяві).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи порушення відповідачем строку оплати товару, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 870,27 грн. процентів річних за період з 29.11.2014р. по 31.01.2015р. підлягає до задоволення.

Звертаючись з позовом до суду, позивач нараховує і просить стягнути з відповідача 17624,44 грн. збитків, завданих інфляцією, за період листопад - грудень 2014р.

Як роз’яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.п.3.1, 3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації суди мають враховувати також рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Згідно з цими рекомендаціями, а також згідно з роз’ясненнями, наведеними в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця , а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

З огляду на викладене, враховуючи умову п.5.1. договору №10112014 від 10.11.2014р., прострочка в оплаті за товар, отриманий на підставі видаткової накладної №ББ00000279/6 від 21.11.2014р., виникла 29.11.2014р., а відтак підстави для нарахування збитків, завданих інфляцією, за листопад 2014р. відсутні.

З відповідача підлягає до стягнення 10 666,39 грн. збитків, завданих інфляцією, за грудень 2014 року, виходячи з розрахунку: 355 546,40 грн. х 103%= 366 212,79 грн.; 366 212,79 грн. - 355 546,40 грн. = 10 666,39 грн.

В задоволенні позову про стягнення з відповідача 6958,05 грн. (17624,44 – 10666,39) збитків, завданих інфляцією, за листопад 2014 року, слід відмовити.

У зв’язку із частковим задоволенням позову на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України покладаються судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 526, 599, 610, 611, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІРС СІСТЕМ" (45623, Волинська область, Луцький район, с. Тарасове, вул. Жовтнева, 2А, код ЄДРПОУ 37259158) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БОГДАННА К" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Черняховського, 20-А, офіс 9, код ЄДРПОУ 37669912) 355 546 грн. 40 коп. заборгованості, 17 455 грн.87 коп. пені, 1870 грн. 27 коп. процентів річних, 10 666 грн. 39 коп. збитків, завданих інфляцією, 7 710 грн. 76 коп. витрат, пов’язаних з оплатою судового збору.

3. В позові про стягнення з відповідача 6958 грн. 05 коп. збитків, завданих інфляцією, відмовити.

Повне рішення складено: 27.02.2015р.

Суддя І. О. Якушева