Постанова № 42883548, 23.02.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/179/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

22 січня 2015 року Лубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Лубенська ОДПІ, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 436,43 грн., який виник в результаті несплати відповідачем авансового внеску за даним платежем.

Позивач у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Натомість надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Конверт із копією ухвали про відкриття провадження разом із судовою повісткою, направлений відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, 37500, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернувся до суду з поштовою відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин та з урахуванням приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши наявні в матеріалах справи письмові докази, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрована як фізична особа - підприємець 25.10.2005, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру (а.с. 5-6). Як платник податків відповідач знаходиться на податковому обліку у Лубенській ОДПІ з 26.10.2005 згідно з довідкою від 26.12.2014 № 885/16-18-02-18 (а.с. 7). З 01.01.2013 по теперішній час ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування та відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 є платником єдиного податку за ставкою 10%, група - 1 (а.с. 10).

Згідно з пунктами 295.1, 295.2 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Згідно матеріалів справи щомісячний розмір авансових внесків єдиного податку для відповідача на підставі його заяви (а.с. 9) розраховано податковим органом у розмірі 121,80 грн.

Вирішуючи заявлений позов по суті, суд виходить з наступного.

Платники єдиного податку несуть відповідальність щодо правильності обчислення, своєчасності та повноти сплати сум єдиного податку відповідно до цього Кодексу (стаття 300 Податкового кодексу України), в т.ч. в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку (пункт 122.1 статті 122 Податкового кодексу України).

Отже, несплата авансових внесків має наслідком, зокрема, виникнення податкового боргу, який може стягуватися в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Оскільки відповідач тривалий час не здійснював сплату авансових внесків з єдиного податку, то з метою погашення податкового боргу в розмірі 436,43 грн, який утворився станом на 24.09.2014, керівником Лубенської ОДПІ сформовано податкову вимогу форми "Ф" № 422-25 від 25.09.2014, яка направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак повернулась адресанту з поштовою відміткою "за зазначеною адресою не проживає" (а.с.12).

Доказів оскарження податкової вимоги, оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб визначеної вимогою суми боргу матеріали справи не містять.

Як зазначає позивач, у зв'язку з несплатою відповідачем авансових внесків у період з 20.06.2014 по 20.09.2014 за ФОП ОСОБА_1 утворилася заборгованість у загальному розмірі 436,43 грн, що підтверджується розрахунком суми заборгованості (а.с. 21) та відомостями картки особового рахунку станом на 05.01.2015 (а.с. 18-20).

Підпунктом 191.1.2 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

З огляду на викладене та враховуючи доведеність факту, що відповідач має непогашену податкову заборгованість в сумі 436,43 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Лубенської ОДПІ, у зв'язку з чим заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) на користь місцевого бюджету (р/р №31514970700011, одержувач: місцевий бюджет, код одержувача: 37710415, код платежу: 18050400, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019) заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 436 (чотириста тридцять шість) грн. 43 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26.02.2015.

Суддя Є.Б. Супрун