Постанова № 42883296, 24.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа№ 910/20176/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Чернякова О.С.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "ЕЛІТА ПРИДНІПРОВ'Я"

на рішення господарського суду м. Києва від 18.11.2014 року

у справі №910/20176/14 (суддя Ярмак О.М.)

За позовом Приватного підприємства "Трейд-М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "ЕЛІТА ПРИДНІПРОВ'Я"

про стягнення 59304,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.11.2014 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "ЕЛІТА ПРИДНІПРОВ'Я" (01024, м. Київ, пров. Чекистів, буд. 1-А, кв. 2, код ЄДРПОУ 30932551) на користь Приватного підприємства "Трейд-М" (51900, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Алтайська, буд. 5, кв. 29, код ЄДРПОУ 34827627) 42000 (сорок дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 15204 (п'ятнадцять тисяч двісті чотири) грн. 00 коп. неустойки, 2100 (дві тисячі сто) грн. 00 коп. штрафу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА "ЕЛІТА ПРИДНІПРОВ'Я" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення неустойки та штрафу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 24.02.2015 року представник відповідача не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 16.06.2011р. між позивачем -ПП "Трейд-М" (покупець за договором) та відповідачем - ТОВ "Агрофірма Еліта Придніпров'я" (постачальник) був укладений договір на поставку продукції №16/06, відповідно до умов якого постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати в обумовлений договором строк вирощену продукцію (пшениця, соняшник, кукурудза, соя, ячмінь) покупцю для використання в підприємницькій діяльності, а покупець-прийняти й оплатити ці товари.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару вказується в рахунку і в накладній.

Згідно з п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2012, постачальник здійснює поставку товару з 01.07.2012р. по 16.11.2013р. У випадку не поставки товару постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто не пізніше 26.11.2013р.

Відповідно до пп. 2.2, 2.3 договору, датою поставки вважається дата поставки товару на склад покупця; право власності на товар переходить до покупця з моменту поставки товару на склад покупця.

Умовами п. 4.4 договору визначено, що покупець здійснює передплату за товар в сумі 42000 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок постачальника, а саме: 16.06.2011 - 17000 грн., 20.06.2011р. - 25000 грн.

На виконання умов договору позивач перерахував на відповідачу передплату у розмірі 42000 грн., а саме: 16.06.2011р. суму 17000 грн., 25.06.2011р. суму 25000 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Пунктом 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2012р. встановлено строк поставки товару та обов'язок постачальника у випадку не поставки товару повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, але не пізніше 26.11.2013р.

Відповідач своє зобов'язання щодо поставки обумовленого договором товару, у т.ч. у визначені строки, не виконав, суму передплати у строки, які визначені п. 2.1 договору, не повернув.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача суми 42000 грн. основного боргу - отриманої відповідачем передплати за поставку продукції по договору № 16/06 від 16.06.2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу, в тому числі в установлені договором строки, не надано.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань є порушенням умов договору на поставку продукції № 16/06 від 16.06.2011р., вимог чинного законодавства Україна.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у випадку порушення строків поставки товару та/або недопоставки кількості товару, яка визначена даним Договором, покупець має право отримати від постачальника неустойку у розмірі 0,2% від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки та/або штраф в розмірі 5% від вартості непоставленої частини товару.

Оскільки факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару у визначений строк та неповернення передплати на заявлену суму встановлений та відповідачем не спростований, нараховані позивачем 15204,00 грн. неустойки у розмірі 0,2% за період з 19.11.2013р. по 18.05.2014р., та 21000 грн. штрафу у розмірі 5%, є обґрунтованими.

Відповідач мав усі передбачені законом можливості ознайомлюватись з матеріалами справи, доводи Відповідача про обмеження його прав є необгрунтованими і не відповідають дійсності. Твердження відповідача про отримання тільки першого листа позовної заяви не підтверджене доказами.

Суд першої інстанції отримував у клопотанні від 17 жовтня 2014 року від Позивача підтвердження того, що в провадженні іншого господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, не було справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також не було рішення цих органів з такого спору, і інформації про протилежне - як зазначає Відповідач у апеляційній скарзі - не існує.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року №15-рп/2002 по справі №1-2/2002, Положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Доводи Відповідача про відсутність підстав для стягнення з Відповідача неустойки та штрафу є необгрунтованими, оскільки Позивач і Відповідач не укладали будь-якої угоди про новацію зобов'язання поставити товар відповідно до умов укладеного договору.

Зобов'язання з поставки товару було порушеним і таке порушення з боку Відповідача триває весь час, поки Відповідач не повертає суму попередньої оплати за товар, оскільки обов'язок повернення суми попередньої оплати виникає саме із зобов'язання поставити товар і є наслідком порушення строку поставки товару.

ПП «Трейд-М» і СТОВ «АФ «ЕЛІТА ПРИДНІПРОВ'Я» у п. 2.1. Договору №16/06 з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 від 01.06.2012 р., лише досягли згоди про строк повернення попередньої оплати у разі невиконання обов'язку з поставки товару протягом встановленого Договором №16/06 строку.

Таким чином, повернення суми попередньої оплати є не новим окремим зобов'язанням, а похідним обов'язком Постачальника, який виникає внаслідок порушення ним зобов'язання з поставки товару коли Покупець вимагає такого повернення суми попередньої оплати.

Колегією суддів, в судовому засіданні оглянуто оригінали Договору поставки №16/06 від 16.06.2011 року, Додаткову угоду №1 до договору поставки №16/06 від 16.06.2011 року, виписки по рахунку від 17.06.2011 року та від 21.06.2011 року.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 18.11.2014 року у справі №910/20176/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/20176/14 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 25.02.2015 року.