Рішення № 42883060, 25.02.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р.Справа № 916/377/15-гГосподарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Бєлих К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сонько В.В.,

від відповідача: Нестеренко Д.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства „ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг" до Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" в особі філії „Одеське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" про стягнення 17000000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2015 р. прийнято позовну заяву Дочірнього підприємства „ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг", порушено провадження у справі № 916/377/15-г та призначено її до розгляду в засіданні суду на 18.02.2015 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 18.02.2015 р. оголошено перерву до 25.02.2015 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їх представників.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 25.02.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дочірнє підприємство „ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг" (далі - ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд") звернулось в господарський суд Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" в особі філії „Одеське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит") про стягнення 17000000,00 грн. заборгованості, 73080,00 грн. судового збору та 17052,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Обґрунтовуючи позов, ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд" посилається на положення ст.ст.525,526,530,629,1058,1060 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.2 Закону України „Про банківську діяльність", умови договору банківського вкладу „Класичний" від 20.01.2014 р. № 11, платіжні доручення від 20.01.2014 р. № 151, від 31.10.2014 р. № 117, листи від 25.12.2014 р. № 311, від 05.01.2015 р. № 1, довідку банку від 12.01.2015 р. № 48 та вказує, що відповідач не повертає вклад після закінчення строку угоди, на підставі якої його розміщено.

ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" подало відзив на позовну заяву, в якому просить у її задоволенні відмовити, оскільки надані позивачем докази розміщення вкладу не оформлено відповідно до чинного законодавства. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що правову допомогу ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд" отримало від ПП „Юридична фірма „Консул", послуги якої не являються адвокатськими. Додатково банк повідомив суд про повернення коштів у сумі 30000,00 грн., у підтвердження чого надав меморіальні ордери.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши обґрунтованість їх доводів, господарський суд задовольняє позов частково з огляду на наступне.

20.01.2014 р. між ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд" (Клієнт) та ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" (Банк) укладено договір банківського вкладу „Класичний" № 11 (Договір), відповідно до умов якого Клієнт надає Банку суму грошових коштів (вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Банк виплачує Клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї (п.1.1 Договору). Вклад складається з вкладних траншів, що розміщені Клієнтом згідно з умовами Договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана Клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та додатками, укладеними в рамках Договору і які є його невід'ємною частиною (п.1.2 Договору). Договір діє до 31.12.2014 р... (п.1.4 Договору).

При закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється Банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, що вказаний в розділі 7 Договору. Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок Клієнта, що вказаний в листі Клієнта про повернення коштів (п.3.1 Договору). При настанні терміну, вказаного в п.1.4 Договору, строк дії Договору може бути продовжений за згодою сторін шляхом укладання відповідного договору (п.3.2 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.6.2 Договору).

В п.п.1,2 додатку від 21.02.2014 р. № 11-1/1 до Договору сторони погодили розміщення вкладу в розмірі 20000000,00 грн. до 21.02.2014 р.

Платіжним дорученням від 20.01.2014 р. № 151 Клієнт перерахував вклад на рахунок Банку, зазначений в п.1 додатку № 11-1/1.

Після закінчення строку, погодженого в додатку від 21.02.2014 р. № 11-1/1 до Договору, Банк відповідно до умов п.3.1 Договору повернув Клієнту частину вкладу в розмірі 10000000,00 грн. Залишок вкладу на підставі додатку від 21.02.2014 р. № 11-1/1 до Договору розміщено на термін до 24.03.2014 р.

Крім того, шляхом оформлення додатків від 24.03.2014 р. № 11-1/2, від 28.04.2014 р. № 11-1/3, від 30.05.2014 р. № 11-1/4, від 01.07.2014 р. № 11-1/5, від 04.08.2014 р. № 11-1/6, від 05.09.2014 р. № 11-1/7, від 06.10.2014 р. № 11-1/8, від 07.11.2014 р. № 11-1/9, від 08.12.2014 р. № 11-1/10 до Договору сторонами погоджено розміщення вкладу у розмірі 10000000,00 грн. до 26.12.2014 р.

При цьому в додатках від 31.10.2014 р. № 11-2 та від 01.12.2014 р. № 11-2/1 до Договору узгоджено розміщення на строк до 26.12.2014 р. додаткового вкладу в розмірі 7000000,00 грн., який перераховано Банку, що підтверджується платіжним дорученням від 31.10.2014 р. № 117.

25.12.2014 р. та 05.01.2015 р. Клієнт листами № 311 та № 1 повідомив Банк про необхідність повернення вкладу у зв'язку із закінченням дії Договору, залишення яких без задоволення спричинило звернення до господарського суду з позовною заявою в рамках провадження у даній справі.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк...

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із ч.ч.1,4 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір банківського вкладу.

При цьому Клієнтом розміщено на обумовлених Договором умовах вклад, що підтверджується дослідженими в описовій частині платіжними дорученнями та довідкою Банку від 12.01.2015 р. № 48.

В свою чергу Банк у порушення приписів ст.ст.525,526,610,612, 629,1058,1060 ЦК України, ст.193 ГК України та п.3.1 Договору на момент подачі позову не повернув вклад у розмірі 17000000,00 грн., незважаючи на закінчення строку дії Договору та своєчасне одержання листа Клієнта від 25.12.2014 р. № 311 про необхідність повернення вкладу.

Враховуючи викладене, те, що під час вирішення спору в суді Банк перерахував Клієнту 30000,00 грн. вкладу, про що свідчать меморіальні ордери від 12.02.2015 р. № 1 та від 24.02.2015 р. № 1, позовну вимогу щодо стягнення основного боргу слід задовольнити в сумі 16970000,00 грн., а в решті позову провадження у справі припинити в зв'язку з відсутністю предмету спору згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що надані позивачем платіжні доручення не оформлено відповідно до чинного законодавства, адже наявні у матеріалах справи інші докази, в т.ч. довідка Банку від 12.01.2015 р. № 48, безумовно доводять розміщення позивачем вкладу в розмірі ціни позову.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача повністю, оскільки часткова оплата ним заборгованості відбулась після звернення з позовом до суду.

Стосовно клопотання ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд" про покладення на ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" судових витрат на послуги адвоката в сумі 17052,00 грн. господарський суд зазначає таке.

В п.6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 (із змінами) вказано:

- витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 ГПК;

- відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій...;

- за змістом ч.3 ст.48 та ч.5 ст.49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п.1 ст.1 та ч.1 ст.6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Як вбачається з наданих позивачем в обґрунтування понесення витрат на послуги адвоката документів, у т.ч. договору від 23.01.2013 р. № 03-23/01, акту здавання-приймання виконаних робіт від 31.01.2015 р., платіжного доручення від 29.01.2015 р. № 199, правову допомогу ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд" надало ПП „Юридична фірма „Консул".

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП „Юридична фірма „Консул" являється юридичною особою, яка надає послуги у галузі права та єдиним засновником якої є Сонько В.В. Останній має свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю від 07.12.2006 р. № 235.

Необхідно зауважити, що за таких обставин у правовідносинах зі своїми клієнтами Сонько В.В. може виступати як адвокат або як директор ПП „Юридична фірма „Консул", що матиме для нього різні правові наслідки, зокрема в сфері оподаткування.

В даному випадку у договірних відносинах з ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд" Сонько В.В. виступає директором ПП „Юридична фірма „Консул", яке не є адвокатським об'єднанням або адвокатським бюро в розумінні ст.ст.14,15 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для покладання на ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" вартості адвокатських послуг у порядку розділу VI ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,80,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема,60, код 09807856) на користь Дочірнього підприємства „ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг" (65041, м. Одеса, вул. Шкодова гора,3, код 31640201) 16970000/шістнадцять мільйонів дев'ятсот сімдесят тисяч/ грн. 00 коп. основного боргу та 73080/сімдесят три тисячі вісімдесят/ грн. 00 коп. судового збору.

В решті позову провадження у справі припинити.

У задоволенні клопотання Дочірнього підприємства „ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства „Глобалбуд-Інжинірінг" про покладення на Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит" судових витрат на послуги адвоката в сумі 17052,00 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 27 лютого 2015 р.

Суддя Л.В. Лічман