Ухвала суду № 42882818, 23.02.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

23.02.15 Справа № 5015/1522/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Кравчук Н.М.

суддів Скрипчук О.С.

розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 с. Крупа Луцького

району Волинської області

про перегляд постанови від 02.08.2012р. за

нововиявленими обставинами

у справі № 5015/1522/12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 с. Крупа Луцького

району Волинської області

до відповідача публічного акціонерного товариства

«ВіЕс Банк», м.Львів.

за участю третьої особи,

яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідача приватного акціонерного товариства «БМ

Банк» м. Київ

про стягнення 80 313,15 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явився

відповідача: Солтис Б.М. - за довіреністю №1196/1275/03 від 16.12.2013 р., Марків В.Д. - за довіреністю №1580/1274/04 від 16.12.2013р.

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 р. (у складі колегії суддів: головуючого судді Кузя В.Л., суддів Малех І.Б., Юркевича М.В.) апеляційну скаргу задоволено; рішення скасовано та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позову. Витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції покладено на позивача. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фольксбанк» 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Позивачем подано заяву про перегляд вказаної постанови за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що нововиявленою обставиною є ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.11.2014 р., якою було встановлено незаконність дій державного виконавця щодо складання актів опису і арешту майна від 06.04.2009 р. та 13.04.2009 р. та скасовано зазначені акти.

Відповідачем відзиву на заяву не подано, однак, в судовому засіданні його представник заперечив щодо задоволення такої заяви, просив постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 р. залишити без змін. Заявник в судове засідання не з'явився. Відтак, колегія суддів зазначає таке.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Крупа Луцького району Волинської області про перегляд постанови від 02.08.2012 р. за нововиявленими обставинами прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 12.02.2015 р.

Позивачем подано клопотання б/н від 12.02.2015 р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання.

У зв'язку з цим, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2015р. розгляд справи відкладено на 23.02.2015 р. Однак, у вказаній ухвалі допущено описку в даті відкладення справи, а саме: замість 23.02.2015р. вказано 22.02.2015р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 р., враховуючи вимоги ст.ст.89, 86 ГПК України, виправлено описку, згідно якої вказано: дату судового засідання вважати 23.02.2015 р.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Господарський процесуальний кодекс України не містить вимоги про надсилання ухвал суду про відкладення розгляду справи та виправлення описки рекомендованим листом про вручення. Разом з тим, доказом того, що такі надсилались заявнику є реєстр відправлень поштової кореспонденції Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2015 р. та 18.02.2015 р., який долучено до матеріалів справи. Одночасно, необхідно зазначити, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду від 22.01.2015 р. та ухвалою суду про відкладення розгляду справи від 12.02.2015 р., явка сторін визнавалась на власний розсуд. Разом з тим, варто наголосити, що заявником у клопотанні б/н від 12.02.2015 р. про відкладення розгляду справи не було зазначено про необхідність подання додаткових доказів та пояснень по суті поданої заяви про перегляд постанови від 02.08.2012 р. за нововиявленими обставинами. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що за таких обставин, участь заявника у судовому засіданні не могла вплинути на обґрунтованість та законність ухвали, прийнятої за результатами розгляду вищезазначеної заяви.

З огляду на вищевикладене та місячний строк розгляду заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами, визначений ст.114 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути заяву про перегляд постанови від 02.08.2012 р. за нововиявленими обставинами без участі заявника.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам заявника, заслухавши пояснення відповідачів у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що заява про перегляд постанови від 02.08.2012 р. за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2008 р. між ФОП ОСОБА_2 та ВАТ «Електрон Банк» (правонаступником якого з 02.09.08 є ПАТ «Фольксбанк», з 11.10.2013 р. -ПАТ «ВіЕс Банк») було укладено договір оренди нежитлового приміщення - офісу за адресою: АДРЕСА_1 - загальною площею 85,3 м кв., відповідно до умов якого орендна плата встановлена сторонами у розмірі 19 714,30 грн., починаючи з другого місяця оренди, і не може бути меншою 2 559 євро на місяць по курсу НБУ на дату виставлення рахунку; орендна плата сплачується не пізніше 5 числа поточного місяця оренди.

Позивач обґрунтовував свої вимоги щодо стягнення 80 313,15 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за травень - липень 2009 року тим, що відповідач з 05.05.2009 р. порушує умови договору оренди та не сплачує оренду плату.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідач не заперечує відсутність оплати за оренду приміщення за період з травня 2009 року по липень 2009 року включно, та надав виписки, де вказано про останній платіж за квітень 2009 року, однак, стверджує, що нарахування орендної плати за вказаний період є безпідставним, оскільки, на його думку, договір оренди є розірваним з 12.04.2009 р.

Суд першої інстанції, всупереч вказаному, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення орендної плати.

Однак, оскаржуваною постановою суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду, прийнявши нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 4.1. вказаного договору, останній діє до 04.07.2013 р.

Згідно ст.ст.651, 654 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з п. 4.2.4 вказаного договору оренди, дія договору може бути припинена в односторонньому порядку орендарем за умови письмового повідомлення орендодавця не менш ніж за 90 днів до передбачуваної дати припинення договору оренди.

Згідно ст.ст. 202, 207, 241 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину

В наявних матеріалах справи міститься належними чином засвідчена копія листа за підписом заступника голови правління ВАТ «Фольксбанк» ОСОБА_7 від 14.01.2009 р. вих. № 15-3/274, яким відповідач, враховуючи відмову підприємця від пошуку компромісних варіантів взаємовигідної двосторонньої співпраці та небажання підписувати додаток до договору оренди на запропонованих відповідачем умовах, повідомляє позивача про розірвання вказаного договору оренди з 12.04.2009 р. (а.с. 32,33).

Суд першої інстанції зазначений лист від 14.01.2009 р. не прийняв як належний та допустимий доказ припинення договору оренди, оскільки він підписаний заступником голови правління, а не керівником банку, та не скріплений печаткою, а також з огляду на те, що відповідач не надав ні установчих документів, ні довіреності, якою б уповноважували заступника голови правління вчиняти від імені банку правочини з припинення договорів.

Натомість, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія наказу від 25.06.2008 р.за вих. № 373, яким надано члену правління ОСОБА_7 право першого підпису будь-яких договорів (угод), розпорядчих платіжних та будь-яких інших документів від імені банку, які готуються та/або надаються на підпис особі з правом першого підпису (а.с. 81-85).

Наказом голови правління ПАТ «Фольксбанк» від 01.12.2008 р. за № 766к, член правління ОСОБА_7 була призначена на посаду заступника голови правління з 01.12.2008 р. (а.с. 86).

Крім цього, як вбачається із витягу з журналу обліку вихідної кореспонденції за 2009 рік, лист ПАТ «Фольксбанк» від 14.01.2009 р. за вих. № 15-3/274 про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення був підготовлений ОСОБА_8 та зареєстрований в журналі обліку вихідної кореспонденції під порядковим номером 274, за вихідним номером 15-3/274 (а.с. 88-89).

В подальшому, рішенням правління ВАТ «Фольксбанк» (протокол від 17.03.2009 р. № 13) було вирішено закрити Волинське відділення № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з цим, листом від 14.01.2009 р. відповідач повідомив про розірвання договору оренди з 12.04.2009 р.(а.с. 90-95).

Разом з цим, як вбачається з наявних в матеріалах справи листів позивача з вимогою повернути орендоване майно (від 08.08.2011 р., 15.09.2011 р., 27.09.2011 р., 12.10.2011р., 24.10.2011 р.), адресованих відповідачу, ФО-П ОСОБА_2 не заперечувала про факт розірвання договору оренди від 04.07.2008 р. з квітня 2009 року за заявою банку (а.с. 51-55).

Як зазначається судом першої інстанції, відповідачем не доведено факту надіслання листа-повідомлення від 14.01.2009 р. № 15-3/274 (а.с. 32-33) про припинення договору оренди, оскільки позивачем був наданий акт від 26.01.2009 р., в якому підтверджується цей факт, і який засвідчений підписом працівника пошти та печаткою пошти. До того ж, як вказано судом першої інстанції, докази надіслання рекомендованого листа не засвідчують його вмісту, при цьому, правилами надання послуг поштового зв'язку передбачається можливість надіслання цінного листа з описом, в якому і засвідчується вміст кореспонденції.

Разом з цим, представником відповідача було подано суду лист-відповідь директора Волинської дирекції УДППЗ «Укрпошта» за вих. № 07-9-957 від 27.06.2012 р. (наданого на звернення відповідача від 14.06.2012 р.), в якому зазначається, що рекомендований лист № 8719353 від 20.01.2009 р., який пересилався за адресою: с. Крупа, Луцький район на ім'я ОСОБА_2 був досланий на вимогу адресата у відділення поштового зв'язку Луцьк-26 та вручений особисто адресату під розпис 26.01.2009 р. Також, директор Волинської дирекції УДППЗ «Укрпошта» у даному листі зазначив про те, що начальник поштового відділення Луцьк-26 Козинець В.В. письмово пояснила, що в цьому відділенні акт щодо вказаного листа не складався, цей акт нею не підписувався і відбиток календарного штемпеля на ньому не проставлявся.

З огляду на вищевикладене, Львівський апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови, прийшов до правомірного висновку про те, що не є належним доказом неотримання позивачем листа відповідача від 14.01.2009 р. акт від 26.01.2009р., оскільки такий акт не містить даних про те за яким номером поштового відправлення було відкрито конверт, коли саме надійшло дане поштове відправлення та не зазначена дата складення акта.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що у даному випадку,

лист відповідача від 14.01.2009 р. за вих. № 15-3/274 є доказом припинення договору оренди від 04.07.2008 р. з 12.04.2009 р.

Необхідно зазначити, що заявник нововиявленою обставиною вважає ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.11.2014 р., якою було встановлено незаконність дій державного виконавця щодо складання актів опису і арешту майна від 06.04.2009 р. та 13.04.2009 р. та скасовано зазначені акти.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 10.04.2009 р. за вих. № 126 повідомив про те, що у зв'язку з розірванням договору оренди від 04.07.2008 р. з 12.04.2009р., позивачу необхідно з'явитися 13.04.2009 р. за адресою: АДРЕСА_1 для підписання акту приймання-передачі спірного приміщення, у випадку неявки предмет договору оренди від 04.07.2008 р. буде передано по акту приймання-передачі іпотекодержателю даного приміщення - ВАТ «БМ Банк» (а.с. 40,41).

Одночасно, необхідно зазначити, що зазначеному листу відповідача передував лист від 06.04.2009 р. іпотекодержателя спірного приміщення -ПАТ «БМ Банк», в якому містилися вимоги останнього, у зв'язку із зверненням ним стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення - офісу за адресою: АДРЕСА_1 - загальною площею 85,3 м кв., про дострокове припинення дії договору оренди від 04.07.2008 р., звільнення і передачу йому цього приміщення до 15.04.2009 р. (а.с. 45).

Згідно акту опису та арешту майна від 06.04.2009 р., головним державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Левковець Т.В. відкрито виконавче провадження №12201883 щодо примусового виконання напису №508 від 27.03.2009 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та накладено арешт на нежитлове приміщення, що належить ОСОБА_2.

Відповідно до акту державного виконавця від 13.04.2009р., складеного при примусовому виконанні виконавчого напису № 508 нотаріуса про звернення стягнення на нежитлове приміщення, переобладнане під офіс загальною площею 85,3 м кв., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, дане приміщення в задовільному стані було передано на відповідальне зберігання директору відділення № 4 ВАТ «БМ Банк» та опечатано 13.04.2009 р. (а.с. 43).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскільки, 13.04.2009 р. описане майно було передано на зберігання ВАТ «БМ Банк», позивач втратив право володіння і розпорядження цим майном, в тому числі, продовжувати орендні правовідносини з відповідачем, оскільки договір оренди за своєю природою є реальним. Відсутність права володіння майном означає неможливість передачі його в оренду.

Слід зазначити, що позивач для проведення виконавчих дій 13.04.2009 р. не з'явився, про що складено відповідний акт (а.с. 42).

Судова колегія звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів заяви про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 р. за нововиявленими обставинами, Луцький міськрайонний суд Волинської області від 14.11.2014 р., встановлюючи незаконність дій державного виконавця щодо складання актів опису та арешту майна від 06.04.2009 р. та 13.04.2009 р. та скасовуючи зазначені акти, зазначив, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2009 р. була надіслана ОСОБА_2 07.04.2009 р., а отримана нею 23.04.2009 р. У зв'язку з цим, строк для добровільного виконання рішення суду мав почати свій відлік від 24.04.2009 р., а виконавчі дії - не раніше 05.05.2009 р.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Цією нормою визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Однією із підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п.1 ч.2 ст.112 ГПК УКраїни).

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, судова колегія зазначає, що факт припинення договору оренди від 04.07.2008 р. з 12.04.2009 р. є доведеним у зв'язку з встановленням судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові отримання позивачем листа від 14.01.2009 р. № 15-3/274 про припинення договору оренди.

Натомість вищезазначені скасовані акти державного виконавця не спростовують припинення договірних відносин оренди між сторонами, а ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.11.2014 р. не може бути нововиявленою обставиною в розумінні ст.112 ГПК України, тому, така заява позивача не підлягає задоволенню, а постанова Львівського апеляційного господарського суду без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 р. у справі № 5015/1522/12 залишити без змін, а заяву про перегляд вказаної постанови за нововиявленими обставинами без задоволення.

2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.02.2015 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Кравчук Н.М.

Скрипчук О.С.