Постанова № 42882666, 26.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2015 року 16:45 № 826/18098/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Казенного підприємства «Кіровгеологія»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування рішення від 04.11.2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Казенне підприємство «Кіровгеологія» (надалі – позивач, КП «Кіровгеологія») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі – відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) (з урахуванням уточнень, наданих у судовому засіданні 22.01.2015 року) про визнання протиправним та скасування рішення від 04.11.2014 року про опис майна у податкову заставу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 22.01.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на протиправність рішення відповідача від 04.11.2014 року про опис майна КП «Кіровгеологія» у податкову заставу, оскільки останнє було прийняте всупереч норм п. 89.2 ст. 89, пп. 87.3.7 п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України.

22.01.2015 року у призначене судове засідання з’явилися представники сторін.

Представник позивача у вказаному судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що прийняття оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу від 04.11.2014 року цілком відповідає норма чинного податкового законодавства. При цьому, за твердженнями представника відповідача, ніяких дій щодо виконання цього рішення від 04.11.2014 року з боку контролюючого органу вчинено не було, та відповідно в даному випадку порушення прав та охоронюваних законом інтересів платника податку (КП «Кіровгеологія») допущено не було.

Суд у судовому засіданні 22.01.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2014 року В. о. заступника начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України, прийнято рішення про опис майна КП «Кіровгеологія» (ідентифікаційний код 14308279) у податкову заставу. Дане рішення про опис майна у податкову заставу було отримане позивачем 18.11.2014 року, про що свідчить відповідна відмітка вхідного штампу підприємства на копії даного рішення.

Згідно наявних в матеріалах справи копії статуту (в новій редакції 2013 року) та довідки з органу статистики станом 04.04.2012 року, КП «Кіровгеологія» за своєю організаційно-правовою формою є казенним підприємством, яке створене шляхом перетворення Державного геологічного підприємства «Кіровгеологія» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.1998 року № 987 «Про перетворення державних підприємств в казенні». За Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 року № 810-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної служби геології та надр», КП «Кіровгеологія» є підзвітним цій Службі.

Метою створення Підприємства є геологічне вивчення надр, проведення геолого-пошукових і геологорозвідувальних робіт на стратегічну сировину (радіоактивні і рідкісні елементи, алмази і благородні метали), радіоекологічних досліджень і вивчення природних джерел випромінювання на території України, а також здійснення виробничо-господарської, комерційної, посередницької та іншої діяльності для отримання прибутку та реалізації економічних, соціальних інтересів (п. 3.1 Статуту КП «Кіровгеологія»).

Правовий режим майна Підприємства закріплений в п. 5 Статуту.

Одночасно, відповідно до п. 4.1, 4.6, 4.8 і п. 4.10 Статуту, Підприємство є юридичною особою з дня його державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інший рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Для здійснення своєї діяльності Підприємство залучає і використовує матеріально-технічні, фінансові, трудові та інші види ресурсів, використання яких не заборонено законодавством України.

Підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. Підприємство має право укладати угоди, набувати майнових та немайнових прав, нести відповідальність, бути позивачем і відповідачем у суді відповідно до законодавство.

Крім того, положеннями пп. 7.2.3 п. 7.2 Статуту передбачений обов’язок Підприємства забезпечити своєчасну сплату податків та інших обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України (надалі – ПК України), з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, – з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, – з дня виникнення податкового боргу (пп. 89.1.2 і пп. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 зазначеного Кодексу).

Згідно положень п. 1.12 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1841/24373, повідомлення про виникнення права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається платнику податків відповідно до вимог статті 59 розділу ІІ Кодексу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень представників сторін, факт наявності у КП «Кіровгеологія» непогашеної суми податкового боргу на момент прийняття спірного рішення про опис майна у податкову заставу не заперечується.

Також відповідачем до суду через канцелярію були подані копії корінця податкової вимоги від 04.11.2014 року № 10532-25 на суму боргу 130 446,60 грн. з доказами направлення та вручення 18.11.2014 року такої вимоги КП «Кіровгеологія», та витягів з облікової картки платника податку на додану вартість – КП «Кіровгеологія» за період з 31.12.2013 року по 11.02.2015 року, – якими засвідчується факт наявності у позивача непогашеного податкового боргу станом на день прийняття спірного рішення від 04.11.2014 року та станом на 11.02.2015 року. При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а сторонами не доведено.

У силу норм абз. 1 п. 89.2 ст. 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

При цьому, нормами п. 87.3 ст. 87 цього Кодексу визначений вичерпний перелік майна (активів), які не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, та який розширеному тлумаченню не підлягає. Зокрема, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків: майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління (пп. 87.3.2); майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України (пп. 87.3.5); майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу» (пп. 87.3.7).

Так, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 року № 2654-XII, предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Також, Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 року № 847-XIV КП «Кіровгеологія» дійсно внесено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Пунктом 89.3 ст. 89 ПК України визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п. 89.5 ст. 89 зазначеного Кодексу, у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення.

До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законом.

Аналогічний порядок та форми рішення про опис майна у податкову заставу та акта про опис майна затверджені в згаданому вище Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів.

Положеннями п. 3.1 цього Порядку встановлено, що орган доходів і зборів зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п’ятиденний строк з дня складення акта опису майна.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

З контексту наведених вище норм Кодексу слідує, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. При цьому, оскільки податкова застава є засобом забезпечення погашення податкового боргу, до майна, що передається в податкову заставу, не входить майно, яке законом виключено із складу джерел погашення податкового боргу (п. 87.3 ст. 87 ПК України).

Процедурою в ході якої здійснюється визначення переліку дозволеного законодавцем майна (тобто, майна, на яке має поширюватися податкова застава) для погашення податкового боргу (п. 87.1 і п. 87.2 ст. 87 ПК України), що наявне у позивача, слугує процедура опису майна у податкову заставу. Результати такої процедури оформлюються актом опису майна за затвердженою формою.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 8 цієї ж статті визначено, що позивач – це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Отже, з правового аналізу зазначених положень КАС України можна зробити висновок, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Тобто, позивачем може бути особа, яка вважає, що її право, свободу чи інтерес порушено у публічно-правових відносинах, що зумовило її звернення до суду.

В контексті наведеного правового аналізу, для правильного вирішення адміністративного спору, обов'язковою умовою для здійснення захисту судом прав чи законних інтересів особи є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

За результатами дослідження змісту позовові та наявних матеріалів справи судом вбачається, що наведені позивачем обставини не свідчать про те, що дії відповідача при прийнятті рішення про опис майна у податкову заставу від 04.11.2014 року якимось чином змінюють або припиняють права та обов'язки КП «Кіровгеологія» у сфері публічно-правових відносин на момент звернення до адміністративного суду з цими позовними вимогами.

Слід також зазначити, що згідно норм ПК України рішення про опис майна у податкову заставу не є тим документом, що впливає на права власності, а лише є підставою для проведення опису майна платника податків у податкову заставу та/або встановлення відсутності у такого платника податків майна, що може бути описане у податкову заставу, у законодавчо встановленому порядку.

При цьому, платник в силу норми п. 87.4 ст. 87 ПК України не позбавлений права в подальшому оспорити включення податковим органом до опису майна активів, що належать платникові на іншому правовому титулі (а не на праві власності).

Наразі, фактичні обставини щодо вчинення відповідачем будь-яких дій за наслідками прийняття спірного рішення (в т.ч. дій по проведенню опису майна КП «Кіровгеологія» у податкову заставу та складання акта опису без відома позивача, здійснення реєстрації податкової застави у відповідних Реєстрах) жодна із сторін суду не повідомила.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача із прийняття рішення про опис майна у податкову заставу від 04.11.2014 року та відповідно, – про відсутність в даному випадку підстав для скасування даного рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Казенного підприємства «Кіровгеологія» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок