Рішення № 42882533, 12.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015Справа №910/26021/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПРОМГРУП"

до Державне територіально - галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

про стягнення 126095,89 грн.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача Голубєв О.В. (за дов.)

від відповідача Шапран Л.І. (дов. № 3455-но від 03.12.14)

в с т а н о в и в :

24.11.2014 позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПРОМГРУП", звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі локомотивного депо "Київ-Пасажирський" про стягнення 89880, 00 грн. боргу, 19163,86 пені та 17052, 03 грн. інфляційних витрат внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним сторонами договором поставки № пз/т-132301/ню від 04.10.2013.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.11.2014 порушено провадження у справі № 910/26021/14 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.12.2014.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2014 у даній справі відповідача було замінено на належного відповідача - Державне територіально - галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця".

В судових засіданнях 19.01.2015 та 22.01.2015 були присутні представники сторін. Суд оголосив перерву під час розгляду справи до 12.02.2015 на підставі положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

04.12.2014 представник державного територіально-галузевого об'єднання «Південна західна залізниця» через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва подав відзив на позовну заяву № 882 від 04.12.2014, в якому заперечує те, що дане підприємство є належним відповідачем у справі, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відокремлений підрозділ «Локомотивне депо Київ-Пасажирський державного територіального об'єднання «Південно-західна залізниця» (код 01069732) не має статусу юридичної особи. За доводами відповідача відповідно до ч.2 п. 3.7. Статуту державного територіально-галузевого об'єднання «Південна західна залізниця» вказано, що дирекції залізничних перевезень, галузеві служби, інші відокремленні структурні підрозділи, які входять до складу Залізниці, не мають статусу юридичної особи та діють на підставі положень, які затверджуються керівником залізниці.

22.12.2014 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва надійшло заперечення на позовну заяву від відповідача, в якій відповідач повідомив про сплату заборгованості в розмірі 89880, 00 грн. платіжними дорученнями №1937 від 15.12.2014 на суму 15000, 00 грн., № 1975 від 18.12.2014 на суму 41100,00 грн. № 1980 від 18.12.2014 на суму 33780,00 грн. (копії містяться в матеріалах справи), а також не погоджується з нарахуванням сум пені та індексу інфляції.

11.02.2015 відповідач через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва надав заперечення на позовну заяву, в якій не погоджується із сумою нарахування позивачем

пені та індексу інфляції та додає свої розрахунки.

22.01.2015 позивач через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва подав пояснення по справі, в якому перерахував суму нарахування до стягнення з відповідача пені в сумі 7170,70 грн., за період з 14.01.2014 по 14.07.2014, інфляційні витрати в сумі 19083, 86 грн., 3 % річних в сумі 2 482, 17 грн.

12.02.2015 позивач через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 17 025, 50 грн., інфляційні нарахування в розмірі 19083,86 грн.

Вказане письмове уточнення позовних вимог приймається судом до розгляду. Кінцевими позовними вимогами у справі є вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 17025,50 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 19083,86 грн.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

04.10.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» (позивач, постачальник) та державним територіальним об'єднанням «Південно-Західна залізниця» в особі начальника локомотивного депо Київ - Пасажирський Висоцького М.В. (відповідач, покупець) укладено договір поставки №ПЗ/Т-132301/НЮ (далі за текстом - договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації (додаток № 1), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар. Найменування товару - реєстратори переговорів локомотивних бригад.

Строк дії договору визначений пунктом 16.1 договору, відповідно до якого терміном дії договору є момент його підписання (04.10.2013) до 31.12.2013.

Відповідно до п. 5.3. уповноважений представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку - фактурі і накладній або акті прийому - передачі продукції, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника доручення про отримання даної партії товару.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 покупець зобов'язаний оплатити поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації. Сума договору визначена у специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємним додатком до даного договору, та становить 89 880,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 7.2 договору сторони встановили, що покупець здійснює оплату за поставку товару протягом 15 банківських днів з дати отримання продукції.

Пункт 9.5 договору визначає, що підтвердженням про одержання товару покупцем є накладна або акт передачі товару, підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідальність покупця за неналежне виконання умов договору передбачена п.п. 11.1, 11.2 договору відповідно до яких у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день.

Позивач на виконання умов договору поставив товар, що підтверджується видатковою накладною № 27 від 24.12.2013 на суму 89880,00 грн., підписаною уповноваженими особами та скріпленою печатками сторін.

Вартість отриманого товару відповідачем у встановлений договором строк сплачена не була.

Станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом сума заборгованості відповідача перед позивачем становила 89880,00 грн.

Заборгованість у розмірі 89880,00 грн. відповідачем сплачено після звернення позивача до суду з даним позовом платіжними дорученнями №1937 від 15.12.2014 на суму 15000, 00 грн., № 1975 від 18.12.2014 на суму 41100,00 грн. № 1980 від 18.12.2014 на суму 33780,00 грн. (копії містяться в матеріалах справи).

Крім вимоги про стягнення заборгованості позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 19163,86 пені та 17052, 03 грн. інфляційних витрат внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним сторонами договором.

22.01.2015 позивач через загальний відділ канцелярії господарського суду подав «пояснення по справі», в якому уточнює суму нарахування пені в розмірі 7 170, 70 грн. (за період 6 місяців) та інфляційних витрат в розмірі 19 083,86 грн. (за період з моменту виникнення боргу - 14.01.2014, та по дату першої часткової оплати - 15.12.2014), а також 3% річних за вказаний період в сумі 2 482, 17 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з несплатою відповідачем поставленого позивачем товару у порушення вимог укладеного сторонами у справі договору поставки від 04.10.2013 № ПЗ/Т-132301/НЮ.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки обумовленого договором товару за видатковою накладною № 27 від 24.12.2013 на суму 89880,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вартість отриманого товару відповідачем у встановлений договором строк сплачена не була.

Станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом сума заборгованості відповідача перед позивачем становила 89880,00 грн.

Заборгованість у розмірі 89880,00 грн. відповідачем сплачено після звернення позивача до суду з даним позовом платіжними дорученнями №1937 від 15.12.2014 на суму 15000, 00 грн., № 1975 від 18.12.2014 на суму 41100,00 грн. № 1980 від 18.12.2014 на суму 33780,00 грн. (копії містяться в матеріалах справи).

З урахуванням викладеного провадження у справі у частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 89880,00 грн. підлягає припиненню на підставі положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з покладенням у цій частині судових витрат на відповідача, оскільки сплату заборгованості відповідачем здійснено після звернення позивача до суду з даним позовом.

22.01.2015 позивач через загальний відділ канцелярії господарського суду подав «пояснення по справі», в якому уточнює суму нарахування пені в розмірі 7170, 70 грн. (за період з 14.01.2014 по 14.07.2014) та інфляційних витрат в розмірі 19083,86 грн. (за період з моменту виникнення боргу - 14.01.2014, та по дату першої часткової оплати - 15.12.2014), а також 3% річних за вказаний період в сумі 2482, 17 грн.

Також позивач 12.02.2015 через загальний відділ канцелярії господарського суду подав «заяву про уточнення позовних вимог», в якій не спростовує факт сплати основного боргу відповідачем та просить стягнути з останнього пеню в розмірі 17025,50 грн. (за період прострочення з 09.01.2014 по 15.12.2014) та інфляційні збитки в розмірі 19083,86 грн.

При цьому позивач у вказаній заяві не відмовляється від вимог про стягнення 3% річних за вказаний період в сумі 2482,17 грн., тому у суду відсутні підстави для висновку про відмову позивача від позову у цій частині. Сума 3% річних враховується судом у складі ціни позову.

З урахуванням вказаних вище заяв позивача, прийнятих судом до розгляду, ціна позову станом на дату прийняття рішення становить 128471,23 грн.

Відповідно до заяви позивача від 12.02.2014 пеня в розмірі 17025,50 грн. нарахована ним за період прострочення з 09.01.2014 по 15.12.2014.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 - пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Перевіривши розрахунки позивача, суд зазначає, що поставка товару за договором була здійснена 24.12.2013. Відповідно до п. 7.2 договору, сторони узгодили, що покупець здійснює оплату за поставку товару протягом 15 банківських днів з дати отримання продукції.

В своєму листі Національний банк України від 19.12.2013 №25-205/28803 повідомив, про регламент роботи банківської системи в період завершення звітного року. Так, Національний банк України врахував розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перенесення робочих днів у 2014 році» від 21.11.2013 № 920-р та встановив для банківської системи особливий порядок роботи 27, 30 та 31 грудня 2013 року та 2,3 та 8 січня 2014 року.

Так, 1,6,25 січня 2014 року система електронних платежів на працювала. У разі потреби банкам було дозволено здійснювати касові операції 1 та 2 січня і з 4 до 7 січня включно.

Відповідно до цього листа, 1, 2 та 7 (можливе здійснення банківських операцій за потреби), а також включаючи вихідні дні 27-28.12.2014 , 3-4.01.2015, 10-11. 01.2015 та 17-18.01.2015), останнім днем оплати відповідачем поставленого товару є 19.01.2014.

Таким чином, обґрунтованим є нарахування пені з 20.01.2014.

Вказані обставини не враховані позивачем під час розрахунку суми пені.

Крім того, період нарахування пені з 09.01.2014 по 15.12.2014 визначений позивачем з порушенням вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного вище обґрунтованим є період нарахування пені з 20.01.2014 по 20.07.2014.

За розрахунком суду, виходячи з суми заборгованості у розмірі 89880,00 грн., сума належної до стягнення з відповідача суми пені становить 7256,89 грн.

Пеня у сумі 7256,89 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за позовом.

В решті вимог про стягнення пені слід відмовити за необґрунтованістю.

Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 2482,17 грн. за період прострочення з 09.01.2014 по 15.12.2014 та інфляційних збитків в розмірі 19083,86 грн. за вказаний період суд вважає за необхідне зазначити таке.

Оскільки першим днем прострочення відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару є 20.01.2014, обґрунтованим періодом нарахування 3% річних є період з 20.01.2014 по 15.12.2014, інфляційні нарахування повинні здійснюватися з 01.02.2014 по 15.12.2014.

За розрахунком суду належною до стягнення сумою 3% річних є 2437,84 грн., в решті вимог про стягнення 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю.

За розрахунком суду належними до стягненню з відповідача інфляційними нарахуваннями є 22128,75 грн. При цьому, враховуючи заявлену до стягнення позивачем суду інфляційних нарахувань - 19083,86 грн., суд позбавлений права виходу за межі позовних вимог та стягнення інфляційних нарахувань у розмірі більшому, ніж заявлений позивачем. За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні нарахування у розмірі 19083,86 грн.

Судові витрати у справі покладаються на сторони відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. « 6», код 04713033) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транспромгруп» (01042, м. Київ, бульвар Дружби народів, буд. 9, код 37000619) пеню в розмірі 7 256 грн. 89 коп., інфляційні витрати в розмірі 19083 грн. 86 коп., 3% річних в сумі 2437 грн. 84 коп. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

3. У частині вимог про стягнення з відповідача 89 880,00 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складене та підписане 17.02.2015.

Суддя В.О. Демидов