Рішення № 42882520, 12.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015Справа №910/27832/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Управління житловими будинками Управління справами Верховної

Ради України

про стягнення 277 602,10 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Кирищук В. П. (дов. № 91/201/02/14-1 від 14.02.2014)

Від відповідача Соловей Т.В. (дов. №15-1/27-04 від 12.01.2015)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.02.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою №93/21/5412 від 10.12.2014 до Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №1310108 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2001 у розмірі 277 602,10 грн., з яких 277 236, 65 грн. основного боргу, 160, 71 грн. інфляційної складової боргу, 204, 74 грн. 3% річних, також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/27832/14, розгляд справи призначений на 27.01.2015.

В судовому засіданні 27.01.2015 судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 12.02.2015.

12.02.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача було подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2011 по 01.12.2014 в розмірі 157 236,65 грн., суму 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 204,74 грн., суму інфляційної складової боргу у розмірі 160,71 грн.

12.02.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про залучення до справи документів.

В судове засідання 12.02.2015 представники сторін з'явились та надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Представник позивача клопотав про прийняття до розгляду поданої ним заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог судом розцінено як заяву про зменшення позовних вимог та прийнято до розгляду відповідно до ст. 22 ГПК України, а отже позовні вимоги в подальшому розглядаються з урахуванням поданої заяви.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором №1310108 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2001, в частині оплати поставленої енергії в період з 01.12.2011 по 01.12.2014. Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2001 між позивачем, як енергопостачальною організацією, та відповідачем, як абонентом за умовами договору, було укладено договір № 1310108 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі за текстом - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитою теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.2.1. договору позивач зобов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону: гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктом 2.3.1. договору абонент зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої енергії.

Крім того, згідно п. 2.3.2. договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно до п. 5.1. договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно п. 8.1. договору договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

На підставі п. 2. додатку № 4-Б до договору, відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду, та платіжну вимогу - доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3. додатка № 4-Б до договору, відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії до 25 числа поточного місяця, при цьому: щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 1 додатка № 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію позивачем проводиться згідно з тарифами затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.05.2001 № 837, за кожну відпущену гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахуванням ПДВ. - для опалення 44,60 грн. (з 01.07.2002 - 54,42 грн.), для гарячого водопостачання 44, 60 грн. (з 01.07.2002 - 54,42 грн.), - для вентиляції - 0,00 грн.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар (теплову енергію) за період з 01.12.2011 по 01.12.2014 на загальну суму 741 492, 86 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За поставлений товар відповідач за період з 01.12.2011 по 01.12.2014 частково розрахувався на загальну суму 584 256, 21 грн.

В наслідок неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором на закупівлю, у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.12.2011 по 01.12.2014, яка становить, за розрахунком позивача, 157 236, 65 грн., що підтверджується відомостями обліку спожитої теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Предметом позову є матеріальна вимога позивача до відповідача про стягнення 157 236, 65 грн. основної заборгованості за поставлену товарну продукцію, 204, 74 грн. 3 % річних та 5 552, 04 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір № 1310108 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2001 є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч.2 ст.714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар (теплову енергію) за період з 01.12.2011 по 01.12.2014 на загальну суму 741 492,86 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Станом на момент винесення рішення по справі поставлена позивачем відповідачу теплова енергія за договором в період з 01.12.2011 по 01.12.2014 оплачена відповідачем на суму 584 256, 21 грн., що підтверджується сторонами та матеріалами справи. Отже, на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 157 236, 65 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 157 236, 65 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 157 236, 65 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 157 236, 65 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків від інфляційної складової боргу за період в період з 01.12.2011 по 01.12.2014 у сумі 160,71 грн. та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за зазначений період у сумі 204,74 грн. підлягають задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені судом та визнані правильними.

Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача з огляду на задоволення заявлених позовних вимог та погашення боргу після порушення провадження у справі, а отже спір виник саме з неправильних дій (несвоєчасної оплати) відповідача у справі.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 8; ідентифікаційний код 22869342; в порядку визначеному законом України "Про виконавче провадження") на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 157 236 (сто п'ятдесят сім тисяч двісті тридцять шість) грн. 65 коп. основного боргу, 160 (сто шістдесят) грн. 71 коп. інфляційної складової боргу, 204 (двісті чотири) грн. 74 коп. 3 % річних та 3 152 (три тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 04 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.02.2015.

Суддя Г. П. Бондаренко