Ухвала суду № 42882510, 20.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/96/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.02.2015 Справа № 908/2628/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена-країна" (03038, м. Київ, вул.. Ямська, 28-А)

до відповідача Фермерського господарства "Байбара" (72424, Запорізька область, Приазовський район, с.Володимирівка, вул.. Леніна, 77)

про стягнення 3075 грн. основного боргу за договором № 024/12-К від 17.07.2012 р., 1814 грн. 25 коп. індексації різниці валютних курсів, 194 грн. 52 коп. річних процентів, 395 грн. 92 коп. пені, 307 грн. 50 коп. штрафу, 7363 грн. 18 коп. відсотків за користування товарним кредитом

Заінтересована особа - відділ Державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області (72400, Запорізька область, с.Приазовське, вул. Горького, 70)

Суддя Попова І.А.

Представники:

Позивача - Бонтлаб В.В., дов. від 23.06.2014 р.

Відповідача - не з'явився

ВДВС - Бабак Х.А., дов. № 2642/04 від 02.06.2014 р.

Розглядається скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена-країна" - позивача по даній справі - на дії відділу Державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області від 06.10.2014 р. по справі № 908/2628/14.

Розгляд скарги призначений в судовому засіданні 20.02.2015 р.

Позивачем заявлено клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Відповідно до ст. 74-1 ГПК України клопотання судом задоволено, про що винесено відповідну ухвалу від 21.01.2015 р.

Скаржник (стягувач) - ТОВ «Зелена-країна» підтримує вимоги, викладені в скарзі. В обґрунтування зазначає, що ВДВС Приазовського РУЮ винесено постанову від 05.11.2014 р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2014 р. по справі № 908/2628/14. 05 січня 2015 року стягував отримав від органу виконання постанову від 23.12.2014 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві та лист № 5697/04 від 23.12.2012 р. щодо надання інформації. Скаржник вважає, що вказані дії органу ДВС, пов'язані з винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 23.12.2014 р., суперечать ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», є передчасними, оскільки державним виконавцем не дотримано шестимісячного терміну виконання судового рішення та не вжито усіх заходів для виконання судового рішення. Відповідно до постанови від 23.12.2014 р. наказ господарського суду повернуто сгяувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Скаржник вказує, що органом ДВС не вчинено жодних заходів щодо розшуку майна боржника - зібраного врожаю 2014 року. Всупереч зверненню стягувача державним виконавцем не вжито заходів та не подано запиту до ДП «Держреєстри України» щодо зберігання боржником зерна на зернових складах та виписки на нього складських квитанцій на зберігання зерна, до Державної інспекції сільського господарства стосовно декларування зерна боржником згідно Порядку декларування зерна суб'єктами зберігання зерна. Враховуючи невиконання боржником наказу господарського суд Запорізької області та те, що боржником у 2014 році було зібрано вражай, державний виконавець повинен був у письмовому порядку здійснити виклик посадової особи боржника, у випадку нез'явлення останньої, здійснити привід через органи внутрішніх справ, про що винести відповідну постанову. Вказані дії з боку органу ДВС не вчинено, що скаржник вважає бездіяльністю. Просить визнати дії ВДВС Приазовського РУЮ щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 45306811 та повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними, скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.12.2014 р. ВП № 45306811, зобов'язати ВДВС Приазовського РУЮ відновити виконавче провадження № 45306811 та виконати наказ господарського суду Запорізької області по справі № 908/2628/14 від 06.10.2014 р. у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Боржник - ФГ «Байбара» - письмовий відзив на скаргу не надав, свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте боржник не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги по суті в судовому засіданні 20.02.2015 року за відсутності представника боржника.

ВДВС Приазовського РУЮ заперечив проти доводів, викладених в скарзі. У відзиві на скаргу вказує, що державним виконавцем вчинено всі заходи примусового виконання, в результаті яких не встановлено наявність майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Заслухавши представників стягувача та ВДВС Приазовського РУЮ, вивчивши додані матеріали, суд встановив, що на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 19.09.2014 р. по справі № 908/2628/14, яке набрало чинності, 06.10.2014 р. видано наказ про стягнення з ФГ «Байбара» на користь ТОВ «Зелена-країна» 3075 грн. основного боргу, 1814 грн. 25 коп. індексації різниці валютних курсів, 194 грн. 52 коп. річних процентів, 395 грн. 92 коп. пені, 307 грн. 50 коп. штрафу, 7363 грн. 18 коп. відсотків за користування кредитом, 1827 грн. судових витрат. Постановою ВДВС Приазовського РУЮ від 05.11.2014 р. відкрито виконавче провадження по виконанню зазначеного наказу. Постановою від 23.12.2014 р. виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Підставами звернення зі скаргою на дії органу ДВС стягувач - ТОВ «Зелена-країна» - вказує невжиття державним виконавцем заходів щодо належного виконання наказу господарського суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок чого виконавчий документ повернуто стягувачу передчасно.

Вимоги, викладені у скарзі, яка розглядається, про скасування постанови від 23.12.2014 р. про повернення виконавчого документа стягувачу за своєю правовою природою є тотожніми вимогам про визнання постанови недійсною, як передбачено ст. 121-2 ГПК України, на підставі якої заявлено скаргу.

У відповідності до ч.5 ст. 124 та п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, одним із основних принципів судочинства є обов'язковість рішень суду, тому судові акти є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності до ст. 121-2 ГПК України господарський суд розглядає скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів. Органи державної виконавчої служби здійснюють виконавче провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В провадженні ВДВС Приазовського РУЮ перебувало зведене виконавче провадження № 44879593 з примусового виконання наказу № 908/2371/14, виданого 16.09.2014 р. господарським судом Запорізької області про стягнення з ФГ «Байбара» на користь ТОВ «Зелена-країна», заборгованості у розмірі 178420 грн. 17 коп. та наказу № 908/2628/14, виданого 06.10.2014 р. господарським судом Запорізької області про стягнення з ФГ «Байбара» на користь ТОВ «Зелена-країна» заборгованості у розмірі 14977 грн. 37 коп. До ВДВС Приазовського РУЮ 26.09.2014 р. за заявою стягувача надійшов на виконання наказ № 908/2371/14 від 16.09.2014 р. про стягнення з ФГ «Байбара» на користь ТОВ «Зелена-країна» заборгованості в розмірі 178420 грн.17 коп. Постановою від 29.09.2014 р. відкрито виконавче провадження № 44879596. одночасно згідно заяви стягувача накладено арешт на все майно боржника. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову від 12.11.2014 р. про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 44879593.

Як свідчать вивчені матеріали, при виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 06.10.2014 р. по справі № 908/2628/14 державним виконавцем ВДВС Приазовського РУЮ вживалися певні заходи примусового виконання. 06 листопада 2014 р. державним виконавцем буд здійснений виїзд за юридичною адресою боржника, Згідно акту державного виконавця від 06.11.2014 р. встановлено, що в касі фермерського господарства грошові кошти відсутні, майна, яке підлягає опису та арешту, виявлено не було. На запит органу ДВС від відділу Держземагенства у Приазовському районі надійшов лист № 0048/ВС від 22.12.2014 р., яким відмовлено у наданні витягу з Державного земельного кадастру у зв'язку тим, що ФГ «Байбара» не є власником або користувачем земельної ділянки під обслуговування будівлі гаражу вул. вул. Чапаєва в с.Володимирівка Приазовського району Запорізької області.

Державним виконавцем з метою виявлення майна боржника направлялися запити до органів державної податкової служби, банків, державного реєстру речових прав, державної автомобільної інспекції, Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, відділу статистики у Приазовському районі. Такі запити направлялися до об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Згідно наданих відповідей залишку грошових коштів на рахунках боржника у банківських установах недостатньо, нерухомого майна, транспортних засобів та земельних ділянок у власності боржника не виявлено. Також, боржником надано пояснення від 07.11.2014 р., в яких зазначено, що у 2014 році ФГ «Байбара» посіяно пшениці озимої 40 га, ячменя ярового 14 га, з них на початку липня 2014 р. зібрано врожаю пшениці 112 тонн, врожаю ячменя 39 тон, в рахунок оплати за оренду земельних ділянок пайщикам видано 30 тонн пшениці та 10 тон ячменю, в липні 2014 р. залишок врожаю реалізований, тому будь-яке зерно у власності фермерського господарства відсутнє.

Заявою від 19.12.2014 р. № 16/11/56 стягувач звертався до ВДВС Приазовського РУЮ з вимогою надати інформацію про хід виконавчого провадження та просив подати запити до відповідних установ щодо зберігання боржником зерна на зернових складах та виписки складських квитанцій на зберігання зерна.

Постановою від 23.12.2014 р. державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначено, що згідно акту державного виконавця від 06.11.2014 р. у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Пунктом 2 статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Оцінивши встановлені обставини, суд вважає, що державним виконавцем ВДВС Приазовського РУЮ не додержано вимог Закону України "Про виконавче провадження" та не здійснено всіх можливих заходів щодо виявлення майна боржника, внаслідок чого постанова про повернення виконавчого документа стягувачу є передчасною. З урахуванням того, що боржник є фермерським господарством, яке займається вирощуванням зернових культур, державний виконавець мав, в тому числі і за зверненням стягувача, подати запит до Державного підприємства «Держреєстри України» щодо зберігання боржником зерна на зернових складах та виписки на нього складських квитанцій на зберігання зерна.

Доводи скаржника щодо бездіяльності органу ДВС, яка полягає у вжиття заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, суд вважає безпідставними та зазначає наступне:

Відповідно до ст.. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України є правом державного виконавця, а не його обов'язком, яке може застосуватися за певних підстав.

Згідно приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на підставі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Пункт 1 ст. 6 § 1 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Дана стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право не було б реалізованим, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами скаржника в частині, що стосується того, що державним виконавцем Приазовського РУЮ не здійснено всі можливі заходи щодо виявлення майна боржника, а тому постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.12.2014 р. визнається судом недійсною. При цьому, суд зазначає, що інші, зазначені заявником обставини, не приймаються судом до уваги, оскільки не є підставою визнання недійсною постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Також, суд не може погодитися з доводами заявника, що державним виконавцем допущено бездіяльність при виконанні наказу по даній справі.

Наслідки визнання судом незаконною постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві викладені в ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Оскільки судом встановлено підстави, за яких визнано недійсною (незаконною) постанову відділу Державної виконавчої служби Приазовського РУЮ у Запорізькій області від 23.12.2014 р. про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження (ВП № 45306811) з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 06.10.2014 р. по справі № 908/2628/14 підлягає відновленню, а наказ господарського суду Запорізької області від 28.08.2009 р. по справі № 908/2628/14 - направленню стягувачем до ВДВС Приазовського РУЮ у Запорізькій області.

Вимоги скарги про зобов'язання органу ДВС виконати наказ господарського суду Запорізької області по справі № 908/2628/14 від 06.10.2014 р. у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження» суд вважає безпідставними з огляду на наступне:

Предметом оскарження в контексті ст. 121-2 ГПК України можуть бути саме дії, пов'язані із застосуванням заходів примусового виконання та наслідки цих дій, або бездіяльність ДВС, пов'язана із незастосуванням певних виконавчих дій. Як зазначено вище, наслідки визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження передбачені ст.. 51 Закону України «Про виконавче провадження». Судом встановлено, що виконавче провадження з виконання наказу по справі № 908/2628/14 підлягає відновленню, тому при вчиненні подальших дій орган виконання має керуватися приписами Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, вимоги скаржника про зобов'язання ВДВС Приазовського РУЮ здійснити виконання наказу господарського суду Запорізької області від 06.10.2014 р. по справі № 908/2628/14 у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставними та у відповідній частині скарга відхиляється з названих підстав.

Скарга на дії відділу Державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції у Запорізькій області при виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 06.10.2014 р. по справі № 908/2628/14 задовольняється частково. Доводи скаржника визнаються судом обґрунтованими частково.

На підставі викладеного, приписів Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Доводи скарги на дії відділу Державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції у Запорізькій області визнати правомірними частково, скаргу задовольнити частково.

Визнати недійсною (незаконною) постанову від 23.12.2014 р. (ВП № 45306811) відділу Державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції у Запорізькій області про повернення стягувачу виконавчого документа - наказу господарського суду Запорізької області від 06.10.2014 р. по справі № 908/2628/14.

Зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції у Запорізькій області відновити виконавче провадження (ВП № 45306811) з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 06.10.2014 р. по справі № 908/2628/14 в порядку, передбаченому ст.. 51 Закону України «Про виконавче провадження».

В іншій частині вимог скаргу відхилити.

Суддя І.А. Попова