ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" січня 2015 р. м. Київ К/9991/80864/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,при секретарі: Луцак А.В.,
розглянувши у судовому засідання
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2009
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011
у справі № 2а-2599/09/1470 Миколаївського окружного адміністративного суду
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Миколаєві від 04.06.2009 № 00001640/0.
У касаційній скарзі СДПІ у м. Миколаєві просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань із податку на прибуток згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 22.05.2009 № 530/40/00952114, про порушення товариством підпункту «а» пункту 13.1, пункту 13.2 ст.13, пункту 19.4 ст. 19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), пункту 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно (ратифікована Україною 12.07.1996 Законом № 331/96-ВР та набула чинності для України 21.11.1996; далі - Конвенція) внаслідок заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток іноземної юридичної особи за І квартал, півріччя, 3 квартали 2008 року, 2008 рік на загальну суму 137676,00 грн. через неутримання та невнесення до бюджету податку з доходів нерезидента при виплаті йому процентів за кредитним договором.
У судовому процесі встановлено, що ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 перерахувало компанії A/S «TRASTA KOMERCBANKA» (резидент Латвійської Республіки) проценти за кредитом згідно з умовами кредитного договору від 15.12.2005 № К-97/2005 у сумі 1376759,44 грн. При цьому податок на прибуток із цієї суми доходу не був утриманий та сплачений до Державного бюджету України.
Відповідно до частини 1 пункту 13.1 ст. 13 Закону № 334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом (підпункт «а» пункту 13.1 цієї статті)
Згідно з пунктом 13.2 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності..
Нормами пунктів 1 і 2 статті 11 Конвенції визначено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.
Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, проценти, що виникають у Договірній Державі, якщо вони одержуються і дійсно належать Уряду другої Договірної Держави, включаючи його політико-адміністративні підрозділи і місцеві органи влади, Центральний банк або будь-яку фінансову установу, що повністю належить цьому Уряду, або проценти, які одержуються за позиками, що гарантуються цим Урядом, повинні звільнятись від оподаткування в першій згаданій Державі (пункт 3 ст. 11 Конвенції)
Аналізуючи вищезазначені норми права, проценти, сплачені позивачем за кредитними договорами резиденту Латвійської Республіки, можуть оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Положення статті 11 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод та суті податку, наведеному у статті 2 Закону № 334/94-ВР.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 30.10.2012 у справі за позовом ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» до СДПІу м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення.
Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання вищенаведених правових норм та зробили помилковий висновок про задоволення позову.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві задовольнити, скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011, у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев
Судове рішення № 42882274, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 28.01.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-2599/09/1470. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: