Ухвала суду № 42882264, 28.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. Київ К/9991/614/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Техмаш 2008»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011

у справі № 2а-1670/4229/11 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Техмаш-2008»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (ДПІ)

про визнання рішень нечинними,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001102305/0 від 16.11.2010 та № 000112305/1 від 20.12.2010.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ПП «Техмаш 2008» просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2011, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленням-рішенням, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 03.11.2010 № 10475/23-6/35926590 про порушення позивачем норм підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: завищення податкового кредиту у податковому обліку на суму 4248,05 грн. за червень 2009 грн. у зв`язку з включенням сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними позивачу ТОВ «Младен - Груп ЛТД», за господарською операцією з поставки товару.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.11.2010 № 0001102305/0 та від 20.12.2010 № 000112305/1 про визначення позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість у сумі 6372,08 грн., у тому числі, 4248,05 грн. - за основним платежем та 2124,03 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на укладання договору на поставку товару (ремені, кільця гумові, манжети АРМ та інше) у спрощеному вигляді (шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень) між ПП «Техмаш 2008» (покупець) та ТОВ «Младен-Груп ЛТД» (продавець) продавець виписав ПП «Техмаш 2008» податкові та видаткові накладні на загальну суму 25488,29 грн. ( в т.ч. ПДВ 4248,05 грн.), а покупець, у свою чергу, сплатив вказану суму грошових коштів, перерахувавши її на банківський рахунок продавця.

Згідно із приєднаною до матеріалів справи копією протоколу допиту свідка від 15.06.2010 (а.с. 52-56) громадянин ОСОБА_4, який в облікових документах вказаний як директор ТОВ «Младен - Груп ЛТД» та як особа, яка підписала податкові накладні від 03.06.2009 № МГ 231 та від 01.06.2009 № МГ 230 від імені цього товариства, не здійснював фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Младен - Груп ЛТД», не підписував документів податкового та бухгалтерського обліку.

В податкових накладних, переданих на дослідження у судовому процесі, місцем знаходження ТОВ «Младен-Груп ЛТД» зазначено: м. Київ, вул. Бассейна, будинок № 9, квартира № 3, в той час як позивач знаходиться в м. Полтаві, вул. Кагамлика,74.

Жодних доказів, в якій спосіб, за чий рахунок, якими транспортними засобами здійснювалася поставка товарів з м. Києва до м. Полтави, позивач в судовому процесі, так само, як і під час перевірки, не надав. Це ж саме стосується актів приймання-передачі товару та доказів місця зберігання отриманого від ТОВ «Младен-Груп ЛТД» товару.

Доводи позивача про подальшу реалізацію товару, з наданням відповідних довіреностей уповноваженим особам на приймання товару від інших споживачів, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки зазначені докази не підтверджують реалізацію товару придбаного саме у ТОВ «Младен-Груп ЛТД».

Згідно документів податкової та статистичної звітності ТОВ « Младен-Груп ЛТД» кількість працівників складає 1 особа, відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, складські приміщення.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Відповідно до статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відсутність доказів на підтвердження передачі, транспортування, зберігання товару, підписання документів від імені ТОВ «Младен - Груп ЛТД» не встановленою особою, відсутність у цього товариства матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, правильно оцінив як свідчення відсутності реального характеру господарських відносин між ПП «Техмаш 2008» та ТОВ «Младен-Груп ЛТД». Оцінка апеляційним судом доказів у справі відповідає правилам оцінки доказів, встановленим ст. 86 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Техмаш 2008» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев