Ухвала суду № 42882240, 26.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 року м. Київ К/9991/9170/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010

у справі №2а-30999/08

за позовом Державного підприємства «Липницький спиртовий завод»

до Державної податкової інспекції у Лугинському районі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду 03.09.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010, позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Лугинському районі №0000662301/0 від 01.10.2008 в частині визначення податкового зобов?язання з прибутку державного підпорядкування в розмірі 52287 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 15613 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та закриття провадження у справі, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт №10/23-15/00374628 від 25.09.2008.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п. 5.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 52287 грн. та п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 19905 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.10.2008 №0000662301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з прибутку державного підпорядкування в розмірі 52287 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 15613 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000672301/0, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 19905 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 9953 грн.

Відповідно до ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Касаційна скарга контролюючого органу стосується виключно висновків судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача від 01.10.2008 №0000662301/0.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов?язань за спірним податковим повідомленням-рішенням став висновок контролюючого органу про відсутність у позивача права на віднесення до складу валових витрат вартості автотранспортних послуг в сумі 209149 грн. наданих позивачу приватним підприємцем ОСОБА_2 за договором на транспортне обслуговування № 2/т від 03.01.2006.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР) визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, згідно п. 1.32 ст.1 Закону неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на оплату робіт (послуг) у разі наявності первинних документів, що підтверджують їх достовірність та реальність, а також безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинними документами є письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт придбання позивачем у ПП ОСОБА_2 транспортних послуг підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи, а саме: договором перевезення, товарно-транспортними накладними, актами використання автомобіля, рахунками про вартість послуг, податковими накладними, наявність яких у позивача на час перевірки підтверджена актом. Оплата проведена шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується платіжними дорученнями.

З огляду на викладене, позивачем виконані всі умови для формування валових витрат, при цьому, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що акти про використання автомобіля містять відомості щодо кількості автопробігу, вартості та використаних паливно-мастильних матеріалів, та по суті є актами виконаних робіт, які підписані сторонами без зауважень.

Доказів того, що фактичного надання послуг за вищезазначеним договором не відбулося відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано.

В частині, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові рішення не оскаржуються.

З огляду на викладене, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлені ст.220 КАС України, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун