Ухвала суду № 42882090, 23.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

23 лютого 2015 року м. Київ К/800/7612/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про визнання нечинною та скасування вимоги,

встановив:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області від 5 грудня 2013 року № Ф-4321У про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2004, 2005, 2007 та 2008 роки в сумі 1850,74 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що з урахуванням положень Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, оскаржувана вимога повинна була формуватись на кінець базового звітного періоду, яким є місяць, та протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому вона виникла. Отже, включення відповідачем до складу спірної вимоги, сформованої на підставі даних картки особового рахунку платника, сум, які орган Пенсійного фонду вважає недоїмкою та які на його думку виникли у 2004-2005 роках, 2007-2008 роках, свідчить про те, що відповідач таким чином діяв не у спосіб, визначений законом.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області, посилаючись на правомірність виставленої вимоги про сплату страхових внесків, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про визнання нечинною та скасування вимоги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак