Ухвала суду № 42882084, 18.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

18 лютого 2015 року м. Київ В/800/663/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Олексієнка М.М.,

суддів: Заїки М.М.,

Кобилянського М.Г.,

Кочана В.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2014 року, постановленої за результатами розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

6 лютого 2015 року ОСОБА_4 у порядку статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2014 року у справі №К/800/53965/13 з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додав судові рішення Вищого адміністративного суду України 20 вересня 2007 року, від 15 травня 2012 року (справа №К-37565/09), від 2 липня 2013 року (справа №К/9991/76406/12), від 17 жовтня 2012 року (справа №К-19098/10), від 29 травня 2012 року (справа №К/9991/12106/11), від 8 квітня 2014 року (справа №К/800/57098/13), в яких, на його думку, по іншому ніж в оскаржуваній ухвалі застосовано положення Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску справи до перегляду Верховним Судом України з урахуванням наступного.

Статтею 237 КАС України наведено перелік підстав для подання сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, заяви про перегляд судових рішень в адміністративних справах Верховним Судом України.

Відповідно до положень цієї статті заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

При цьому, під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права розуміється, зокрема, таке:

різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;

різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правих норм.

Доводи, викладені в заяві ОСОБА_4, не дають підстав вважати, що судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосовані одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Зокрема, в ухвалі від 04.11.2014 року, яка є предметом оскарження, касаційний суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про доведеність скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та правомірність звільнення його за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення).

В той же час, виходячи зі змісту ухвал від 20 вересня 2007 року, від 15 травня 2012 року (справа №К-37565/09), суд касаційної інстанції тлумачив норми КЗпП України при вирішенні спору про поновлення на роботі державних службовців.

В судових рішеннях від 2 липня 2013 року (справа №К/9991/76406/12), від 17 жовтня 2012 року (справа №К-19098/10), від 28 травня 2012 року (справа №К/9991/12106/11) касаційний суд вирішував питання про законність звільнення за підпунктом «ж» пункту 63 Положення (за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків).

Ухвала від 8 квітня 2014 року (справа №К/800/57098/13) теж не може вважатися прикладом неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки в цій справі спір по суті не вирішувався, оскільки справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто застосовано процесуальне право.

З урахуванням зазначених обставин, у вказаних випадках відсутні подібні правовідносини та неоднакове застосування норм матеріального права, тому підстав у допуску справи до провадження Верховного Суду України немає.

Керуючись статтями 235-240 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити в допуску до перегляду Верховним судом України справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

М.М. Заїка

М.Г. Кобилянський

В.М. Кочан

Ю.Й. Рецебуринський