Ухвала суду № 42881993, 17.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/27287/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Джамгуров Р. Б. Павліченко К. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів -Центральних офіс обслуговування великих платників на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 рокуу справі№ 826/19707/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»доМіжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральних офіс обслуговування великих платників провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2013 року у справі № 826/19707/13-а в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2013 року у справі № 826/19707/13-а скасовано. Позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове рішення-повідомлення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральних офіс обслуговування великих платників № 0000503720 від 30.10. 2013 року.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 9 11, 69, 70, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі постанову апеляційного суду.

Клопотання відповідача про заміну правонаступником підлягає задоволенню відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за серпень 2013 року складено акт від 10.10.2013 року № 1205/40-10/37-10/31076956, яким зафіксовано порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2013 року в розмірі 3 011 079,00 грн., яке підлягає зменшенню.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2013 року № 0000503720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3 011 079,00 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 505 539,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що чинне на момент формування позивачем податкового кредиту по операціях з нерезидентом законодавство не давало права заявляти такі суми до відшкодування, а тому у платників відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування після набрання чинності норм Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки встановив відсутність порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а також визнав, що позивач має право на декларування від'ємного значення, віднесення до податкового кредиту сум ПДВ (за період жовтень та листопад 2010 року) та в подальшому заявити суми ПДВ до відшкодування відповідно до п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з поданими позивачем деклараціями частину залишку від'ємного значення за жовтень 2010 року складає сума 2 987 224,44 грн., за листопад 2010 року складає сума 23 854,70 грн., які є сумою податку на додану вартість по операціях з імпорту послуг, отриманих від нерезидентів та включених до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент здійснення господарської операції) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається у т.ч. у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Об'єктом оподаткування є операції платників додатку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпункт «а» пункту 6.5 статті 6 цього Закону визначає місцем поставки послуги, яка надається нерезидентом, місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Підпунктом 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит по поставці послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

У відповідності до пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

При імпорті послуг податок на додану вартість постачальникам товарів не сплачується, а сплачується до держбюджету під час включення ПДВ до податкової декларації, оскільки імпортовані послуги митному оформленню не підлягають і єдиною можливістю сплатити податок на додану вартість за отримані від нерезидента послуги на митній території України є включення податкового зобов'язання з податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість.

Податкові накладні, отримані за наслідком спірних операцій, на виконання вимог пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включені позивачем до складу податкових зобов'язань в декларації за вересень та жовтень 2010 року. Крім того, позивачем додатково подано податкову декларацію за вересень 2010 року (подана в жовтні 2010 року) в якій ПДВ в розмірі 2 987 224,44 грн. включене до складу податкових зобов'язань і згідно із діючим на той момент законодавством вважається сплаченим.

В жовтні та листопаді 2010 року сплачені грошові суми, що вказані у податкових накладних згідно із пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включені до складу податкового кредиту за жовтень та листопад 2010 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у покупця-резидента право на податковий кредит виникає у звітному періоді, що настає за періодом відображення податкових зобов'язань з послуг нерезидента в податковій декларації з ПДВ.

Доводи, викладені в касацій скарзі підлягають відхиленню, оскільки пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не містить обмежень щодо відшкодування податку на додану вартість при імпорті послуг, сплаченого до бюджету шляхом включення його до податкових зобов'язань.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не доведено наявності порушення платком при формуванні суми бюджетного відшкодування, суди дійшли вірного дійшов висновку про задоволення позову.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Замінити відповідача правонаступником Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів -Центральних офіс обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року у справі № 826/19707/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак