Ухвала суду № 42881953, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

12 лютого 2015 року м. Київ В/800/630/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Олексієнка М.М.,

суддів: Головчук С.В.,

Малиніна В.В.,

Черпака Ю.К.,

Швеця В.В.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2014 року, постановленої за результатами розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про зобов'язання вчинити дії, направлені на виконання постанови державного виконавця, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

5 лютого 2015 року ОСОБА_4 в порядку статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) звернулася з заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2014 року (справа №К/800/61206/14) з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додав судове рішення Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2013 року (справа №К/9991/68280/12), у якому, на його переконання, по іншому ніж в оскаржуваній ухвалі вирішено питання про стягнення моральної шкоди з органів Державної виконавчої служби.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску справи до перегляду Верховним Судом України з урахуванням наступного.

Статтею 237 КАС України наведено перелік підстав для подання сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, заяви про перегляд судових рішень в адміністративних справах Верховним Судом України.

Відповідно до положень цієї статті заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

При цьому, під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права розуміється, зокрема, таке:

різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;

різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин)

Доводи, викладені в заяві про перегляд судових рішень, не дають підстав вважати, що судами касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосовані одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

В ухвалі від 01.12.2014 року (справа №К/800/61206/14), яка є предметом оскарження, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки на переконання судів, які послалися положення статей 1167, 23 Цивільного кодексу України, позивач не обґрунтував в чому полягає зазначена шкода, і за якими критеріями вона оцінена.

У постанові від 03 грудня 2013 року (справа №К/9991/68280/12) суд касаційної інстанції, при визначенні моральної шкоди, тлумачив положення статті 1173 Цивільного кодексу України та визнав доведеним факт заподіяння моральної шкоди.

Тобто, в зазначених випадках відсутні подібні правовідносини, немає констатації неоднакового застосування норми матеріального права, тому підстав у допуску справи до провадження Верховного Суду України немає.

Керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити в допуску до перегляду Верховним судом України справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про зобов'язання вчинити дії, направлені на виконання постанови державного виконавця, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

С.В. Головчук

В.В. Малинін

Ю.К. Черпак

В.В. Швець