Ухвала суду № 42880331, 12.02.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/10421/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Герчацівська О.Я. Провадження № 22-ц/789/31/15 Доповідач - Костів О.З.Категорія - 19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Костіва О.З.

суддів - Жолудько Л. Д., Кузьма Р. М.,

при секретарі - Шмигельська І.З.

з участю представників апелянта - ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та витребування майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та витребування майна.

Заявлені вимоги позивачка мотивувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. В кінці весни - на початку літа 2013 року вона дізналась про те, що вказана квартира належить відповідачу на підставі договору дарування від 11 квітня 2007 року, укладеного між ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_3. ОСОБА_7, в свою чергу, набув право власності на спірну квартиру на підставі договору дарування квартири від 25 листопада 2000 року, укладеного ніби-то між нею - ОСОБА_5 та ОСОБА_7, який посвідчений державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Воловець М.А., хоча жодних документів щодо відчуження належної їй квартири в користь інших осіб вона не підписувала і нічого про це не знала. Також позивачка зазначила, що вона є неписьменною, не вміє ні писати, ні читати а тому Договір від її імені повинен бути підписаний її представником та прочитаний вголос, проте, цього зроблено не було і відмітки нотаріуса про це у спірному договорі від 25 листопада 2000 року відсутні. Крім того, при укладанні спірного договору вона перебувала у досить похилому віці і на той час дуже погано чула. Вважає, що відповідач набув право власності на спірну квартиру від особи, яка не мала права її відчужувати, а тому вважає, що вона має право на витребування спірної квартири у ОСОБА_3 За вказаних обставин позивачка просила суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між нею та ОСОБА_7 від 25 листопада 2000 року, посвідчений державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Воловець М.А. і зареєстрований в реєстрі за №3-6623, а також витребувати вказану квартиру від ОСОБА_3, який набув її від особи, яка не мала права її відчужувати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказане рішення ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити її позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представники апелянта ОСОБА_5 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, їх представників, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не представлено належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених вимог.

З таким висновком колегія суддів погоджується.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 липня 1997 року, виданого державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Воловець М.А., спадкоємцем майна ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року, є його дружина - ОСОБА_5, яка проживає в АДРЕСА_1. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 і належало померлому ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою 27 жовтня 1992 року за р.5-6526 і зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 12 листопада 1992 року за №256. (а.с.96)

Як вбачається із реєстраційного посвідчення, виданого 16 липня 1997 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, квартира АДРЕСА_1, зареєстрована за гр. ОСОБА_5 на праві особистої власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою тернопільською державною нотаріальною конторою 08 липня 1997 року по р.3-3355. (а.с.97).

19 лютого 1998 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб із ОСОБА_7, після чого змінила прізвище на «ОСОБА_5», про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1, видане 10 лютого 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільської міської ради (а.с.13).

Після реєстрації шлюбу, а саме 08 жовтня 1998 року, ОСОБА_5 зверталась до Тернопільського обласного управління юстиції із заявою про зміну прізвища з «ОСОБА_5» на «ОСОБА_5» (а.с.75).

07 липня 1999 року Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_5 видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, в якому міститься особистий підпис ОСОБА_5 (а.с.10).

Також особистий підпис позивачки міститься і в актовому записі про одруження №175 від 19 лютого 1998 року (а.с.72).

Відповідно до договору дарування квартири від 25 листопада 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Воловець М.А. і зареєстрованого в реєстрі за №3-6623, ОСОБА_5, жителька АДРЕСА_1, подарувала ОСОБА_7, що проживає там же, належну їй квартиру АДРЕСА_1. Ця квартира належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою 08 липня 1997 року по р.3-3355, зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 16 липня 1997 року. В договорі державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Воловець М.А. зазначено, що він підписаний сторонами у її присутності. Особу сторін встановлено, їх дієздатність, а також належність ОСОБА_5 квартири, що відчужується, перевірено (а.с.94).

Згідно договору дарування від 11 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області ОСОБА_11, ОСОБА_7, який проживає в АДРЕСА_1 (Дарувальний) передав безоплатно у власність ОСОБА_3, який проживає у АДРЕСА_2 (Обдаровуваний), а Обдаровуваний прийняв у дар належну Дарувальнику цілу квартиру під номером АДРЕСА_1 (а.с.8).

Як вбачається із характеристики №03 від 09 серпня 2013 року, наданої Тернопільським бюро подорожей та екскурсій ЗАТ «Тернопільтурист», ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, працювала на посаді прибиральниці у Тернопільському бюро подорожей та екскурсій-філія ЗАТ «Тернопільтурист» з 16 січня 1989 року по 30 грудня 1997 року. Освіти, згідно документації в особовій справі, ОСОБА_5 не мала. У веденні особистої документації потребувала додаткової допомоги (а.с.11).

Згідно характеристики, наданої ТзОВ «Ватра-Укр», ОСОБА_5 працювала у виробничому об'єднанні «Ватра» з 07 січня 1965 року по 04 січня 1987 року штампувальницею штампувально-зварювального цеху. Освіти, згідно документів особової справи, не мала. При прочитанні та написанні тексту (заяв) потребувала сторонньої допомоги (а.с.12).

Згідно листа Департаменту освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації від 06 грудня 2013 року №02/6628-10, наданого в справі №607/14719/13-ц, за інформацією відділів освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів області підтвердження факту навчання, персональних даних про освіту ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у начальних закладах області немає (а.с.74).

06 жовтня 2009 року державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Білою Ю.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем ? частки спадкового майна ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, є його дружина - ОСОБА_5, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.76).

Як вбачається із постанови слідчого СВ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області від 07 травня 2014 року про закриття кримінального провадження, в ході досудового слідства не здобуто достатніх доказів про те, що договір дарування від 25 листопада 2000 року підписаний не ОСОБА_5, а іншою особою, оскільки у зв'язку із відсутністю вільних взірців підпису ОСОБА_5 за 2000 рік та ОСОБА_7 неможливо встановити даного факту, в зв»язку із чим кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013210010004594 від 16 грудня 2014 року, закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину (а.с.71).

Аналізуючи вказані докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.

Зокрема, обґрунтовуючи заявлені вимоги позивачка посилалася на ст.48 ЦК УРСР 1963 року, згідно якої недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.

Позивачка зазначала, що спірний договір вчинено з порушенням ст.45 Закону України «Про нотаріат», що була чинною на час його укладення, згідно якої, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням і у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії і не змогла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

З цього слідує, що при вирішенні позову про визнання недійсним договору дарування суд повинен виходити із відповідних норм Цивільного кодексу України, якими регулюється вчинення саме цього виду договорів.

Договір дарування є особливою формою договорів, який опосередковує безоплатну передачу майна у власність від однієї сторони (дарувальника) до іншої сторони (обдаровуваного).

Згідно зі ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (п.2 ст.719 ЦК України).

Положення вказаних вище норм закону відповідають змісту статей 243, 244, 227 ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачкою не надано суду достатніх та належних доказів в підтвердження тих обставин, що внаслідок фізичної вади або хвороби, чи з інших причин вона не змогла підписати спірний договір дарування від 25 листопада 2000 року. Окрім укладення вказаного договору дарування, позивачка здійснювала інші юридичні дії, направлені на набуття для себе цивільних прав та обов»язків, а саме: отримувала спадкове майно згідно свідоцтв про право на спадщину, які вимагали знання останньою письмової грамотності, реєструвала шлюб, змінювала прізвище. Вказані обставини спростовують покази допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які вказували на неписьменність ОСОБА_5

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що обставини, встановлені законом, для визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, посвідченого державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Воловець М.А. і зареєстрованого в реєстрі за №3-6623, відсутні, а тому суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянтки на характеристики з місця її колишньої роботи, оскільки у вказаних документах відсутні достатні дані, які б підтверджували неможливість укладення договору дарування в листопаді 2000 року.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог процесуального та матеріального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.З. Костів