Ухвала суду № 42879277, 25.02.2015, Приморський районний суд м. Одеси

25.02.2015

Справа № 522/20649/14-ц

Провадження № 2-п/522/98/15

УХВАЛА

25 лютого 2015 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі Шеян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» були задоволені та Стягнути солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 069/МКЦ/2007-840 від 25 липня 2007 року в розмірі 87524, 30 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27 серпня 2014 рік становить 1195530, 12 грн., а також суму судового збору у розмірі 3654, 00 грн.

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення, посилаючись на те, що відповідач не отримував судових повісток про призначення справи до розгляду, а тому його неявка у судове засідання мала поважні причини. У звязку з неналежним сповіщенням він не мав змоги дати пояснення, які мають істотне значення для вирішення спору по суті. Також представник відповідача зазначив, що позивачем був пропущений строк позовної давності при зверненні з дійсними позовними вимогами, оскільки кредитний договір був укладений 25 липня 2007 року, а тому строк позовної давності закінчився 25 липня 2010 року.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав вищевказану заяву у повному обсязі та просив її задовольнити.

Інші учасники процесу у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до правила ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши думку представника ОСОБА_1, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року, тому така заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Таким чином, підставою для скасування заочного рішення є дві одночасно наявні умови - поважність причин неявки відповідача у судове засідання та представлення доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За змістом наведеного правила ці докази повинні мати таке істотне значення для вирішення справи, аби їх врахування мали б змінити рішення суду по суті.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачі були сповіщені про розгляд справи належним чином за місцем реєстрації згідно вимог ст. 74 ЦПК України, заяву про розгляд справи за їх відсутності не подавали та про причини неявки суд не повідомляли.

У відповідності до п. 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

У відповідності до п. 116 цих Правил, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. П. 119 Правил передбачено, що після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - не виплачені. Невручені поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку до закінчення шестимісячного строку з дня прийняття їх для пересилання, невиплачені поштові перекази - протягом трьох років з дня прийняття їх для пересилання. Протягом зазначеного строку відправник/адресат може звернутися до оператора поштового зв'язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.

До суду повернулись поштові повідомлення форми Ф-20 за спливом строку зберігання, що свідчить про те, що відповідачі до операторів поштового зв'язку не звертались. Вищевикладене свідчить про недобросовісне виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_4, тому суд вважає, що останні про розгляд справи були сповіщені належним чином.

У зв'язку з чим, у відповідності до ст. 224 ЦПК України, та зі згоди представника позивача, був проведений заочний розгляд справи, про що було зазначено в рішенні суду.

Таким чином, представник відповідача не довів, що ОСОБА_1 не зявився в судове засідання з поважних причин, а відповідно не довів, що розгляд справи слід було відкласти через його неявку.

Стосовно другої частини підстави для перегляду заочного рішення, то суд виходить з того, що представником відповідача не наведено та не представлено жодного доказу, що має істотне значення для правильного вирішення справи.

При винесенні рішення судом вірно було встановлено, що 25 липня 2007 року ВАТ КБ «Надра» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № 069/МКЦ/2007-840, відповідно до якого ОСОБА_2 надав відповідачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 59400, 00 дол. США на строк до 23 липня 2010 року зі сплатою 15 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобовязання 25 липня 2007 року ВАТ КБ «Надра» уклав з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договори поруки, згідно з якими останні зобовязались відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобовязань, що виникли з вищевказаного кредитного договору.

Банком було виконано свій обовязок та зараховано кредитні кошти на поточний рахунок ОСОБА_1 для подальшого їх використання за цільовим призначенням. Однак, ОСОБА_1 не здійснював платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та по нарахованим відсоткам, у звязку з чим в нього виникла заборгованість за кредитом та процентами, яка станом на 27 серпня 2014 рік становить 87524, 30 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27 серпня 2014 рік становить 1195530, 12 грн.

Відповідно до п. 12.2 кредитного договору цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобовязань.

Оскільки відповідачами не була погашена заборгованість за кредитним договором, то не можна вважати, що дія кредитного договору була припинена. Тому, суд вважає, що строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості Банком не був пропущений.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення заяви про перегляд заочного рішення, оскільки відсутні обидві підстави для задоволення такої заяви, а саме судом не було встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання з поважних причин та не надав жодного нового доказу, що міг би істотно вплинути на розгляд справи та на рішення суду в цілому.

При цьому суд виходить з принципу недопустимості скасування рішення суду за відсутності достатніх та законних підстав для того, а також з формальних міркувань.

У відповідності із п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд своєю ухвалою залишає заяву без задоволення.

Керуючись ст. ст. 74, 208-210, 228, 231, 232 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Ю.Б. Свячена