Рішення № 42876692, 25.02.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/778/1415/15 Головуючий у 1-й інстанції: Токарєва Н.М.. Суддя-доповідач: Поляков О.З.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25лютого 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

суддів: Полякова О.З.

Бабак А.М.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 04 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України", третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ "ОТП Факторинг України", третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

В обґрунтування позову зазначав, що 26 вересня 2008 року між ним та Банком укладено кредитний договір, відповідно до умов якого йому надано кредит у розмірі 42 936,70 доларів США, з кінцевою датою повернення 26.09. 2014 року.

У забезпечення виконання умов договору, 26.09.2008 року між Банком та ним укладено договір застави, автомобіля MITSUBISHI Pajero Wagon 3.0.

У вересні 2013 року ВДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку на його адресу надіслана постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2013 року, відповідно до якої звернуто стягнення на рухоме майно: автомобіль марки MITSUBISHI Pajero Wagon 3.0., 2008 року випуску, колір-бежевий, тип - легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності в рахунок погашення заборгованості у розмірі 367 805,12 грн. на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна". Постанова ВДВС видана на підставі виконавчого напису № 3565 від 10.06.2013 року.

Вважає, що виконавчий напис, не підлягає виконанню, оскільки при вчиненні виконавчого напису нотаріус порушила норми чинного законодавства, не пересвідчилась в безспірності заборгованості, здійснила виконавчий напис не на оригіналі договору застави, а також виконавчий напис вчинено на 1 рік та 3 місяці раніше ніж у заставодержателя виникло б право вимоги.

Враховуючи викладене просив суд визнати виконавчий напис, вчинений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 10.06.2013 року №3565, такий що не підлягає виконанню.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 04 березня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 26 вересня 2008 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір (а.с. 53), відповідно до якого банком було надано позивачу кредит у сумі 42936,70 дол. США, з датою остаточного повернення кредиту 26 вересня 2014 року.

З метою забезпечення кредитного зобов'язання 26 вересня 2008 року між банком та позивачем було укладено договір застави автотранспортного засобу, відповідно до якого у заставу було передано автомобіль марки MITSUBISHI Pajero Wagon 3.0., 2008 року випуску.\а.с.9-11\

12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого до відповідача переходять усі права банку за кредитним договором та договорами забезпечення (а.с. 71 - 72).

10 червня 2013 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинив виконавчий напис № 3565, яким запропонував звернути стягнення на предмет застави - автомобіль MITSUBISHI Pajero Wagon 3.0., 2008 року випуску, належний на праві власності ОСОБА_3 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, задовольнити вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 367805,12 грн. (а.с. 12).

Як підставу для визнання виконавчий напису таким ,що не підлягає виконанню, позивачем зазначено , що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом було порушено норми чинного законодавства так як відсутня безспірностість заборгованості, здійснено виконавчий напис не на оригіналі договору застави, а також виконавчий напис вчинено на 1 рік та 3 місяці раніше ніж у заставодержателя виникло б право вимоги.

Згідно із ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Частина 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, наведено вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме:

передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

відступлення обтяжувану права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

переказ обтяжувану відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено.

Згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, норми Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальними відносно Закону України "Про заставу".

Пункт 5 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", яким передбачено позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса було доповнено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", який набрав чинності 16 жовтня 2011 року.

У пункті 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" зазначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Отже, положення Закону України "Про заставу" у частині здійснення звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса не підлягають застосуванню до спірних правовідносин як такі, що суперечать нормам Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, щодо позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09 липня 2014 року у справі № 6-89цс14.

Таким чином, судом першої інстанції при розгляді не було враховано, що на момент укладення кредитного договору (26 вересня 2008 року) у ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не було передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, і тому відмова у задоволенні позовних вимог не має правових підстав.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та матеріалам справи ,доказам по справі дана неналежна оцінка і тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 307,309,317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 04 березня 2014 року у цій справі - скасувати та ухвалити нове рішення ,за яким:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України", третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Виконавчий напис № 3565, вчинений 10 червня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 яким запропоновано звернути стягнення на предмет застави - автомобіль MITSUBISHI Pajero Wagon 3.0., 2008 року випуску, колір - бежевий, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, належний на праві власності ОСОБА_3 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, задовольнити вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 367805,12 грн. - визнати таким, що не підлягає виконанню.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: